Провадження № 22-ц/803/5430/22 Справа № 215/126/22 Суддя у 1-й інстанції - Деміденко Ю.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
31 серпня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.,
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року, яка постановлена суддею Демиденком Ю.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 червня 2022 року,-
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа приватний нотаріус Києво - Святошинського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2022 року зазначена позовна заява залишена без руху, та вказано, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки він не відповідає вимогам ст.175 та ст.177 ЦПК України, а саме: не зазначені докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; не зазначені відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; відсутнє зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; до позовної заяви не додано її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; відсутні документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Крім того, не сплачено судовий збір за подання позову до суду, що складає 992,40 грн.
Надано позивачці строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна визнано неподаною та повернуто позивачці.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Позивачка вказує, що нею, 09 травня 2022 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, яку вона отримала 29 квітня 2022 року, надано до суду позовну заяву після усунення недоліків, яку у її присутності зареєстровано у канцелярії суду першої інстанції.
Зазначає, що вона отримала ухвалу про повернення 21 червня 2022 року, з якої довідалась, що її позов повернуто з підстав, що ОСОБА_2 з 04.01.2022 року не цікавиться ходом справи та ним не були усунуті недоліки.
Вона зверталась до суду першої інстанції з письмовими заявами про ознайомлення з матеріалами справи, проте, на момент подачі апеляційної скарги, їй так і не надали можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, позивачка в передбачений законом строк, вказані в ухвалі про без руху недоліки повністю не усунула, у відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України, позовну заяву слід визнати неподаною та повернути позивачці.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України, позивач, на власний розсуд, обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява позивачкине відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, 21 квітня 2022 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачці строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху (а.с.5).
Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 21 квітня 2022 року отримала 29 квітня 2022 року (а.с. 8), тобто днем вручення цієї ухвали позивачу буде 29 квітня 2022 року.
Згідно ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою його пов'язано.
Згідно ж ч. 6 ст. 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Позивачка, звертаючись з апеляційною скаргою, зазначила, що на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, 09 травня 2022 року нею надано до суду позовну заяву після усунення недоліків, яку у її присутності зареєстровано у канцелярії суду першої інстанції, на підтвердження чого додала до апеляційної скарги копію зазначеної заяви, без реєстраційного штампу.
Проте, ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна визнано неподаною та повернуто позивачці.
В вищевказаній ухвалі зазначено, що 11.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.08.2021 року, відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, вищевказана позовна заява залишена без руху та позивачці надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, роз'яснено спосіб і строк їх усунення та наслідки невиконання ухвали. Вказані недоліки позовної заяви позивачем ОСОБА_2 усунуті не були, лист з ухвалю про залишення позовної заяви без руху повернулись у зв'язку з закінченням терміну зберігання 04.01.2022 року, станом справи позивач не цікавиться. Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Таким чином, оскільки позивачем у встановлений суддею строк не були усунуті вказані недоліки, дану позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві.
Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
З огляду на викладене, не можна вважати, що позивачка ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилилась від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) нею до суду першої інстанції надана відповідна позовна заява на виконання ухвали про залишення позову без руху.
Суд першої інстанції, в ухвалі про повернення позовної заяви зазначив обставини справи, які взагалі не відносяться до цивільної справи позивачки, отже вважати що позивачка ОСОБА_1 в передбачений законом строк вказані недоліки повністю не усунула, у відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України, у суду першої інстанції підстав не було.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачці.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як конституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.
Отже, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачці ОСОБА_1 можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
За таких обставин, судом першої інстанції неправильно застосовано правила ч.3 ст.185 ЦПК України, що в свою чергу свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №761/41071/19, провадження № 61-2192св20, у Постанові від 08.04.2020 року зазначила, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивачки на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 рокускасувати та направити матеріали за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 31 серпня 2022 року.
Головуючий:
Судді: