Справа № 724/1709/22
Провадження № 2/724/525/22
30 серпня 2022 року м.Хотин
Суддя Хотинського районного суду Чернівецької області Ковальчук Т.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій заявляє наступні вимоги, а саме:
1) зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на її, ОСОБА_1 особистому рахунку - картці для виплат за № НОМЕР_1 до стану 1708 гривень 50 коп. (власні кошти), у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 16.03.2022 року;
2) зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» списати нараховані з зв'язку з цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів з карти «Універсальна» № НОМЕР_2 у розмірі 4269 гривні 37 коп;
3) зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» повернути незаконно списані грошові кошти з банківської картки № НОМЕР_3 в сумі 2132 гривень 87 коп.
У відповідності до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Зміст зазначених у ст.4 ЦПК України підстав для захисту відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин. Порушення цивільних прав має проявлятись в активних діях відповідача, невизнання цивільного права, у свою чергу, полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права, оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.
Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженню, зокрема, через недодержання процесуальної форми і змісту пред'явленої до суду заяви, тобто додержання умов її прийнятності.
За загальним правилом підсудності цивільних справ, позови пред'являються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача фізичної особи або місцезнаходженням юридичної особи, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено законом (ст.27 ЦПК України).
Між тим, процесуальним законом передбачені випадки альтернативної підсудності, тобто за вибором позивача.
Так, згідно із ч.5 ст.28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позивачем пред'явлено позов до Хотинського районного суду Чернівецької області за правилами альтернативної підсудності в порядку ч.5, ч.16 ст.28 ЦПК України, з посиланням на віднесення спору до категорії справ про захист прав споживачів.
Водночас, згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст.175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України,Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин, тому до спорів щодо виконання цього договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказала, що вона є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» і користується послугами банку відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, розпоряджається картками «Універсальна» та карткою для виплат.
16.03.2022 з кредитної картки позивача були списані кошти на загальну суму 43678, 80 грн., про що позивач звернулась до банку із письмовою заявою, в якій прохала не нараховувати відсотки та провести службове розслідування, також позивач звернулась до поліції з приводу заволодіння невідомими особами коштами, що знаходились на її картці у шахрайський спосіб, проте відповідач не вчинив жодних дій для повернення списаних коштів, продовжив нараховувати відсотки та самовільно списав кошти з банківської картки позивача.
При цьому, як встановлено в ст.1 Закону України "Про споживче кредитування", споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
За таких обставин, позовні вимоги потребують конкретизації у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення прав споживача на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Дотримання вимог ст.175, 177 ЦПК України при пред'явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Без усунення недоліків заява не може бути прийнята до провадження суду.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.175, ч. 1 ст.185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів - залишити без руху.
Сповістити позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ними ухвали і роз'яснити, що в протилежному випадку позовна заява буде вважатись неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т. М. Ковальчук