26.08.2022 Єдиний унікальний номер № 205/1939/18
Провадження № 6/205/99/22
26 серпня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі подання Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
16 серпня 2022 року Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) засобами поштового зв'язку Укрпошта направив до суду вищевказане подання, яке надійшло до суду 25 серпня 2022 року та фактично передано канцелярією суду судді 26 серпня 2022 року. В обґрунтування подання зазначено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 68527887 з примусового виконання виконавчого листа № 205/1939/18, виданого 22 серпня 2018 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 основного боргу за договором купівлі-продажу металопластикових виробів від 15 серпня 2017 року у розмірі 4 100,00 грн., пені у розмірі 4 100,00 грн., 24% річних у розмірі 479,86 грн., а всього 8 679,86 грн. Державним виконавцем за вказаним виконавчим документом 07 лютого 2022 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника, а 11 лютого 2022 року винесена постанова про арешт коштів боржника. Згідно інформації з державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 інформація щодо зареєстрованого за боржником майна відсутня. Державним виконавцем 07 лютого 2022 року, 14 лютого 2022 року та 11 липня 2022 року направлялись запити до ПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовими і цивільно-правовими договорами, та які отримують пенсії - відповіді відсутні. Згідно відповідей МВС України від 08 лютого 2022 року, 14 лютого 2022 року та 11 липня 2022 року відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно відповідей ДФС від 08 лютого 2022 року та 11 липня 2022 року про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців, а також рахунки, відкрити боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи - боржник на обліку не перебуває. Також згідно відповідей на запити до ДФС про джерела отримання доходів боржника від 07 лютого 2022 року, боржник отримує дохід у податкових агентів 36532282, 40506080, 42788513 та 26351352; від 11 липня 2022 року боржник отримує дохід: у податкових агентів 40506080, 42788513 та 14360080. Згідно відповідей на запити до ДПС України від 08 лютого 2022 року та 11 липня 2022 року відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону. 07 лютого 2022 року державним виконавцем було направлено вимогу щодо отримання інформації, яка містить банківську таємницю, а згідно відповіді у боржника відсутні кошти на рахунках. Згідно відповіді на запит державного виконавця УСЗН ДМР від 14 квітня 2022 року надало інформацію, що вона на обліку не перебувала та не отримувала жодних видів соціальних допомог і компенсацій. З відповіді на запит державного виконавця Департаменту соціальної політики ДМР від 31 березня 2022 року, станом на 30 березня 2022 року вбачається, що вона не працювала та не працює у вищевказаному департаменті. Державним виконавцем 31 травня 2022 року та 07 липня 2022 року було здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 , але боржник двері не відчинив, тому не вдалось перевірити майновий стан боржника, та про що державним виконавцем було складено відповідні акти. Державним виконавцем 11 липня 2022 року було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено за належністю, а також направлено вимогу щодо отримання інформації, яка містить банківську таємницю, а згідно відповіді у боржника відсутні кошти на рахунках. 12 липня 2022 року на особистий прийом до державного виконавця вона з'явилась та надала заяву в якій зазначила, що спробує стати на облік в центр зайнятості, а також, що її єдиним доходом є соціальні виплати на дітей. Державний виконавець зазначає, що вищезазначені обставини дають право стверджувати про фактичне її ухилення від виконання своїх фінансових зобов'язань. Виходячи з наведеного у зв'язку з фактом її ухилення від виконання судового рішення, що перебуває на виконанні у державного виконавця, просила тимчасово обмежити боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання фінансових зобов'язань в рамках виконавчого провадження №68527887.
Частиною 4 статті 441 ЦПК України встановлено, що суд негайно розглядає подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Державний виконавець до суду не з'явилася, будь-яких клопотань до суду не надала, лише просила у своєму поданні направити ухвалу про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України на адресу відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали подання, суд дійшов таких висновків.
Право державного виконавця на звернення із поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків. При цьому факт ухилення від виконання зобов'язань боржником має підтверджуватись сукупністю доказів.
В поданні зазначено про необхідність вжиття зазначеного обмеження боржника у праві виїзду за межі України у зв'язку із ігноруванням ОСОБА_1 рішення суду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно із п. 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Пунктом 5 частини 1 статті 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Оскільки відповідно до положень ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, при вирішенні питання про тимчасове обмеження конституційного права, державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження факт ухилення боржника від виконання зобов'язань та необхідність обмеження його конституційного права.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо (узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, виконане Верховним Судом України 01 лютого 2013 року).
Тобто, законом передбачено юридичні санкції у виді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на неї судовим рішенням.
Однак, подання недостатньо вмотивовано з огляду на положення ст. 33 Конституції України, яка гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В поданні не зазначені обставини, які, на думку державного виконавця, переважують гарантоване Конституцією України право кожному на свободу пересування, вільного вибору місця проживання та право вільно залишати територію України.
Для прийняття рішення в порядку ст. 441 ЦПК України має бути наявна сукупність обставин та факторів, встановлених державним виконавцем під час виконавчого провадження та підтверджених належними, допустимими та достатніми доказами, які можуть свідчити про намір боржника залишити територію України з метою ухилитися від виконання судового рішення, перешкоджанню його виконанню, тощо, але таких доказів матеріали подання не містять.
Таким чином, право державного виконавця на звернення із поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків. При цьому факт ухилення від виконання зобов'язань боржником має підтверджуватись сукупністю доказів.
В поданні зазначено про необхідність вжиття зазначеного обмеження у праві боржника виїзду за межі України у зв'язку з фактом ухилення боржником ОСОБА_1 від виконання рішення суду. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник був належним чином повідомлений про це. Як зазначено державним виконавцем у поданні, з метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 державним виконавцем за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , було здійснено виходи, але двері ніхто не відчинив, отже перевірити майновий стан боржника виявилось не можливим, про що було складено відповідні акти 31 травня 2022 року та 07 липня 2022 року. Вказані акти було складено державним виконавцем лише за участі державного виконавця Коноваленко А.С. та без участі стягувача чи понятих. Крім того, відсутність боржника вдома під час виконання державним виконавцем виходу до місця проживання боржника не може слугувати доказом його ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, в поданні державного виконавця міститься інформація та відповіді ДПС України де вбачається, що відсутні дані щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону. Отже, суду не зрозуміло, яким саме чином застосування такого обмеження прав боржника об'єктивно вплине на виконання судового рішення.
Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про її спробу стати на облік у центр зайнятості.
Більш того, відповідно до подання стягувач звернулася до державної виконавчої служби з виконавчим листом щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 лише 20 січня 2022 року, а виконавче провадження державним виконавцем було відкрито 07 лютого 2022 року.
Тобто, суду не надано доказів свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, а сам факт наявності відкритого виконавчого провадження та вчинення державним виконавцем певних виконавчих дій у процесі виконання рішення суду не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення, а наявність грошового зобов'язання не є підставою для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Судом враховується, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 вказаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
З огляду на вищенаведене можна дійти висновку, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов'язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за яких обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення обмеження боржнику у гарантованому праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. ст. 260, 441 ЦПК України, суд
У задоволенні подання Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя: Т.П. Терещенко
.