Справа № 204/6224/22
Провадження №1-кп/204/582/22
30 серпня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12022041680000371 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказала, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 , усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від суду. Окрім цього, продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що останній є раніше судимою особою, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, має нерозглянуте кримінальне провадження у Кіровському районному суді м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України, яке вчинив в період іспитового строку, не має достатнього законного джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя обвинуваченого, що вказує на те, що перебуваючи на свободі останній, з метою отримання коштів для існування та забезпечення життя, може вчинити інші корисливі кримінальні правопорушення. Таким чином, з метою запобігання вище перелічених ризиків виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду. Просив суд змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_3 залишив розгляд вказаних клопотань на розсуд суду.
Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Красногвардіському районному суду міста Дніпропетровська, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або повернення обвинувального акту - не встановлено, тому дане кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 вересня 2022 року.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої.
При цьому, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.
Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років, не одруженого, не працевлаштованого та не маючого доведеного джерела доходу. Раніше судимого за вчинення кримінального правопорушення проти власності.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи обізнаним про наявність щодо нього в провадженні суду кримінального провадження, а також наявність вироку суду, відповідно до якого, останньому було призначеного покарання з іспитовим строком, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення, а тому зважаючи на те, що обвинувачений не працевлаштований, офіційного джерела доходу не має, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення задля забезпечення своєї життєдіяльності.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації нею встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків у провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.
Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_3 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, ще не досліджені докази, свідки ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слід окремо зазначити, що для здійснення тиску на свідків достатньо того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, може вчинити дії, покликані на примушення свідків до надання неправдивих показань або ж відмову від їх надання.
Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а саме, що обвинувачена намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснити вплив на свідків, а тому продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Що стосується клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід є такими, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Таким чином, суд вважає, що ризики, визначені прокурором, як підстава для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати і саме такий запобіжний захід може їм запобігти.
Тому, на даний час продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 194, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 12022041680000371 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у відкритому судовому засіданні 30 серпня 2022 року на 14:20 год. в залі судового засідання № 18 Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за адресою: пр. Пушкіна, 77б, місто Дніпро.
Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання викликати учасників процесу.
Згідно ст. 317 КПК України роз'яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 28 жовтня 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на непов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1