Справа № 204/4302/22
Провадження № 1-кп/201/659/2022
01 вересня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022042020000066 від 09.06.2022 року,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
Перед оголошенням перерви прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 діб, оскільки на сьогоднішній день, на думку прокурора, існують ризики передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) обвинувачений ОСОБА_3 з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчинені кримінального правопорушення, може переховуватись від суду;
2) обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків і представника потерпілого;
Обвинувачений та його захисник проти продовження тримання обвинуваченого під вартою заперечували, посилаючись на те, що зазначені ризики не обґрунтовані та не доведені. Вважають, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може цілком забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та його належну поведінку. При цьому, якщо суд прийме рішення про продовження строку дії запобіжного заходу, просили зменшити суму застави.
Прокурор проти зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт заперечив з підстав необґрунтованості клопотання.
Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2022 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який в подальшому продовжувався.
Визначено заставу у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 74 430,00 грн (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень, та роз'яснені підозрюваному його процесуальні обов'язки у разів внесення суми застави.
Строк дії запобіжного заходу спливає 30.09.2022 року, втім у вересні головуючий суддя буде перебувати у щорічній відпустці.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд вважає, що ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати і є доведеним.
Так, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд зважає на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , який відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому, враховуючи, що ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та доведеного джерела доходу, тому, на думку суду, він може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, тим більш, що у судовому засіданні ОСОБА_3 відмовився висловлювати свою думку щодо визнання/невизнання себе винним.
Ризик незаконного впливу на потерпілого прокурором не доведений, оскільки потерпілий повідомив про повне відшкодування обвинуваченим шкоди і відсутність до нього претензій.
Разом з тим є підтвердженим ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час свідки не допитані і враховуючи позицію обвинуваченого, на теперішній час продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни наданих ними показань на свою користь.
В той же час прокурором доведена і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання від семи до десяти років позбавлення волі, тому, перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від органів досудового слідства, а отже вищевикладене вказує, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальним законом обов'язків.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати та не зменшилися.
Тому суд вважає, що обраний на досудовому розслідуванні обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 74 430,00 грн і покладених у разі внесення застави обов'язків, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2022 року, слід залишити без змін та продовжити на строк до 60 діб.
У зв'язку з цим в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 - задовольнити.
Обраний під час досудового розслідування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 74 430,00 грн і покладених у разі внесення застави обов'язків, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2022 року, - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 30 жовтня 2022 року включно.
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1