Справа № 629/1071/22
(2/199/1889/22)
Іменем України
01.09.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,
при секретарі судового засідання - Хамула А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -
17 березня 2022 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області звернулась позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що сторони з 26 червня 2021 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на повному утриманні позивача. Оскільки відповідач не надає в достатньому розмірі матеріальної допомоги на утримання дитини, а коштів позивача недостатньо для самостійного утримання спільної дитини сторін, позивач просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання спільної дитини сторін в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 гривень. Крім того, позивач просила стягувати з відповідачка на її користь таку ж суму коштів в якості аліментів на утримання вже позивача, як дружини, з якою проживає дитини, до досягнення останньою трьох років.
На підставі розпорядження голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької, Харківської областей)» від 06 квітня 2022 року №16/0/9-22 та у відповідності до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» матеріали даної позовної заяви були направлені до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, де 04 липня 2022 року у відповідності до ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України були розподілені та передані для розгляду по суті судді Авраменко А.М.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання сторони повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, право на подання відзиву не скористався. Натомість, від сторони позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, підтримання позовних вимог та відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України провести судове засідання за відсутності учасників справи та здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що сторони з 26 червня 2021 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Дані обставини підтверджуються копією свідоцтв про шлюб та народження, копією паспорту позивача, копією про перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною.
Крім того, як встановлено судом в ході розгляду справи, не спростовується матеріалами цивільної справи та не заперечувалось сторонами, відповідач належної та достатньої матеріальної допомоги на утримання спільної дитини сторін та дружини не надає, доходів позивача для самостійного утримання дитини не вистачає, в позасудовому порядку сторони не досягли домовленості щодо участі відповідача у матеріальному забезпеченні спільної дитини сторін та позивача, як дружини. В той же час, відповідач є працездатною особою, доказів наявності в нього інших дітей та утриманців, а також об'єктивних перешкод для сплати аліментів на дитину та дружину стороною відповідача не подано, а судом не встановлено, як і доказів звільнення позивача від сплати аліментів. Таким чином, відповідач спроможний сплачувати аліменти на дитину та дружину, хоча належним чином цього не здійснює.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини.
Так, відповідно до ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є примусове виконання добровільно не виконаного обв'язку.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аналогічні положення містить ст.27 Конвенції про права дитини, якою також визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.ст.141, 180 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, такий обов'язок є рівним для обох батьків, а розірвання шлюбу між ними, проживання батьків окремо від дитини не звільняє від даного обов'язку щодо дитини.
Згідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Нормою ст.182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років з 1 січня становить 2100 гривень.
Згідно норми ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Положеннями ст.7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Схожі за змістом положенням містить ст.3 Конвенція про прав дитини.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що відповідач є батьком спільної з позивачем малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого зобов'язаний утримувати до досягнення повноліття, однак регулярної матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає, хоча об'єктивних перешкод для цього або визначених законом, зокрема нормами ст.ст.188, 190 СК України, підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину, припинення права на аліменти тощо судом не встановлено, суд вважає позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню, однак частково - шляхом зменшення заявленого позивачем розміру аліментів у твердій грошовій сумі з 2500 гривень до 1500 гривень.
Частковість задоволення позову зумовлена тим, що мінімально гарантований законом розмір аліментів на одну дитину встановлено на рівні не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є лише рекомендованим та може бути присудженим судом лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Натомість, позивачем заявлено до стягнення розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 2500 гривень, що перевищує не тільки мінімально гарантований розмір аліментів (1050 гривень), а й мінімальний рекомендований розмір аліментів (2100 гривня) для дитини сторін з огляду на її вік. В той же час, позивачем не подано суду жодних доказів достатності заробітку (доходу) платника аліментів навіть для призначення мінімального рекомендованого розміру аліментів. З цих підстав, враховуючи вік дитини сторін, суд приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру аліментів до 1900 гривень, що буде відповідати вимогам ст.182 ч.2 СК України в контексті ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а отже такий розмір аліментів не є надмірним.
При цьому, суд зауважує, що відповідності ст.192 ч.1 СК України сторони не позбавлені можливості згодом у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів, як і не позбавлена можливості позивач звертатися до відповідача про відшкодування додаткових витрат на дітей за станом здоров'я.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача, як дружини, з якою проживає спільна дитина сторін, суд, окрім наведених вище фактичних обставин, виходить з наступного.
Так, відповідно до ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
За змістом ст.ст.77, 79 СК України за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі та від дня подання позовної заяви, а сплачуються щомісячно.
Положеннями ст.80 СК України закріплено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач є батьком спільної з позивачем дитини, якій не виповнилось трьох років, і яка проживає з позивачем, а також те, що відповідач є працездатною особою, має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу, як дружині, з якою проживає спільна дитина сторін, однак цього не здійснює без належних для цього підстав, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання позивача обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню, однак частково - шляхом зменшення заявленого до стягнення розміру аліментів з 2500 гривень до 1900 гривень. Частковість задоволення позовних вимог зумовлена тим, що позивачем не подано суду доказів, які б дозволялись беззаперечно встановити можливість відповідача сплачувати заявлений розмір аліментів, враховуючи стягнення з відповідача аліментів і спільну дитину сторін.
Керуючись положеннями ст.264 ч.1 п.7, ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення суду про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.ст.133, 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за даною категорією справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 992,4 гривень. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд, керуючись додатково нормою ст.137 ЦПК України, вважає за можливе стягнути такі витрат з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 2280 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 18, 75, 77, 79, 80, 84, 141, 180-183, 188, 190, 191 СК України, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 27 Конвенції про прав дитини, ст.ст.5, 12, 13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1900 гривень щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 17 березня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1900 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 17 березня 2022 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), на користь держави судовий збір в розмірі 992,4 гривень.
У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), в порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2280 гривень.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко