ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" вересня 2022 р. справа № 300/2396/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу № 57 о/с від 28.03.2022, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ), 15.06.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (надалі також - відповідач, ГУ НП в Київській області) про визнання протиправним та скасування наказу №57 о/с від 28.03.2022, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за вимушений прогул.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до наказу №57 о/с начальника ГУ НП в Київській області генерала поліції 3 рангу А. Нєбитова від 28.03.2022 позивача, дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції звільнено зі служби без виплати грошового забезпечення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Позивач вважає зазначений наказ протиправним та просить його скасувати, поновити його на посаді дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області середній заробіток - грошове забезпечення за вимушений прогул.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.27-28).
30.06.2022 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, яке буде проводитися без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.38-40).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 01.08.2022, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.46-54). У відзиві на позовну заяву представник відповідача зокрема зазначила, що у діях позивача вбачаються порушення вимог статей 3, 18, 64 Закону України "Про національну поліцію", пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", підпункту 5 пункту 6 розділу I Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02.2022 по 22.03.2022 для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Просила суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач, скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 05.08.2022, в якому просив відхилити повністю доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, а позовні вимоги задовольнити (а.с.123-125).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позов та відповідь на відзив, встановив такі обставини.
Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №210 о/с від 13.08.2021 "По особовому складу" ОСОБА_1 прийнятий на службу до поліції та призначений переможцем конкурсу дізнавачем сектору дізнання Броварського районного управління поліції (а.с.113).
У відповідності до витягу з наказу Львівського державного університету внутрішніх справ від 04.02.2022 "Про випуск слухачів - поліцейських Західноукраїнського центру первинної професійної підготовки "Академія поліції", позивач пройшов первинну професійну підготовку поліцейських з робітничої професії "Поліцейський (за спеціалізаціями)" та закінчив навчання 04.02.2022 слухачів Західноукраїнського центру первинної професійної підготовки "Академія поліції" Львівського державного університету внутрішніх справ (а.с.114).
До керівництва Головного управління надійшла доповідна записка начальника Броварського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" та безпідставному невиході на службу.
З метою перевірки відомостей, викладених у доповідній записці, наказом ГУНП в Київській області від 22.03.2022 №304 призначено службове розслідування (а.с.63).
У ході проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан (а.с.64).
На робоче місце за адресою дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибув дізнавач сектору дізнання Броварського РУП ГУНП в Київській області рядовий поліції ОСОБА_1 .
По даному факту за вих №3009/109/1300/04-22 від 22.03.2022 у Броварському РУП ГУ складено акт про невихід на службу з 24.02. по 22.03.2022 вищевказаним працівником, для виконання завдань пов'язаних із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
В ході проведення службового розслідування опитаний т.в.о. начальника Броварського РУП ГУНП в Київській області підполковник поліції Самойленко К.В. пояснив, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022"Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
Окрім того, відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
У порушення вимог статті 64 Закону України "Про національну поліцію" на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місцях для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибув позивач.
До ОСОБА_2 з рапортом звернувся начальник сектору дізнання Броварського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Анджієнко А.Ю., щодо відсутності у період з 24.02.2022 по теперішній час дізнавача сектору дізнання Броварського РУП ГУНП в Київській області рядового поліції ОСОБА_1 .
Починаючи з 24.02.2022 позивач повідомив, що перебуває на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській області.
Проаналізувавши "Книгу нарядів", "Журнал виїзду та повернення транспортних засобів", камери відеоспостереження встановлені на території та у приміщенні Броварського РУП ГУНП в Київській області й врахувавши відсутність підтверджуючих документів щодо перебування на лікарняному, складено акт про відсутність на робочому місці позивача.
17.03.2022 ОСОБА_1 комісією у складі ОСОБА_2 здійснено телефонний дзвінок на мобільний номер, однак останній не відповів (а.с.69).
Опитаний т.в.о. заступника начальника Броварського РУП ГУНП в Київській області полковник поліції Семікоп С.М. надав аналогічні пояснення (а.с.66).
Опитаний начальник сектору дізнання Броварського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Анджієнко Д.Ю. надав аналогічні пояснення (а.с.65).
Опитаний заступник начальника РУП - начальник СВ Броварського РУП ГУНП в Київській області підполковник поліції Шаповал О.І. надав аналогічні пояснення (а.с.68).
Опитана дізнавач сектору дізнання Броварського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Ополонська І.Р. надала аналогічні пояснення (а.с.67).
22.03.2022 начальником ГУНП в Київській області затверджено висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до якого встановлено, зокрема, що рядовий поліції ОСОБА_1 не прибув на робоче за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам (а.с.70-93).
22.03.2022 у відповідності до пункту 4 наказу ГУ НП В Київській області №58 ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.94-65).
Наказом №57 о/с від 28.03.2022 відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч.1 ст.77 рядового поліції ОСОБА_1 , дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції без виплати грошового забезпечення, 28.03.2022.
Позивач вважає вказаний наказ протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України "Про Національну поліцію".
Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Припасами ч.1 ст.2 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.17 та ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до ст.1,3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.
Згідно з ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції(ч.1.ст.12 Статуту).
Приписами ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013.
Відповідно до п.2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Приписами п. 2.2, 2.5, 2.6 Інструкції №230 встановлено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.
Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Приписами п.5.1 - 5.4 Інструкції встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Як вказувалось судом вище, за результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 22.03.2022 та наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 22.03.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".
Зі змісту вказаної норми вбачається, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Щодо підстав проведення службового розслідування, а саме відсутності позивача на робочому місці в період з 24.02.2022 по 22.03.2022, суд зазначає таке.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України №455 від 13.11.2001 року (далі - Інструкція №455).
Відповідно до п.1.1, 1.2 Інструкції №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.
Саме листок непрацездатності за даних обставин є єдиним офіційним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність, та право особи не виходити на службу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року по справі №805/1816/17-а.
На підтвердження правомірності відсутності на службі позивач надав до суду такі докази.
медичний висновок №Е577-Н5Н9-СН5Х-Е9СМ від 05.02.2022, що підтверджує період непрацездатності з 04.02.2022 по 09.02.2022;
медичний висновок №8РА5-ХВАР-КТЕХ-Х48М від 09.02.2022, що підтверджує період непрацездатності з 08.02.2022 по 14.02.2022;
медичний висновок №57ЕТ-ТВМР-378Е-23СХ від 14.02.2022, що підтверджує період непрацездатності з 11.02.2022 по 17.02.2022;
довідка №4 про тимчасову непрацездатність працівників поліції, пожежної охорони, військовослужбовців, та інші, що підтверджує перебування на лікарняному у період з 17.02.2022 по 18.03.2022, до роботи стати - 19.03.202);
довідка №598 про тимчасову непрацездатність працівників поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, що підтверджує перебування на лікарняному у період з 18.03.2022 по 02.04.2022, до роботи стати - 07.04.2022 (а.с.21-24).
Таким чином, ОСОБА_1 із поважних причин не зміг проходити службу та перебувати на робочому місці, адже перебував на лікарняному з 04.02.2022 по дату звільнення та був тимчасово непрацездатною особою.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що про поважну причину відсутності на службі позивач поставив до відома відповідача, зокрема, про перебування на лікарняному періодично: 04.02.2022, 17.02.2022, 18.03.22 - включно до 06.04.2022 повідомляв начальника сектору кадрового забезпечення Броварського РУП ГУ майора поліції ОСОБА_3 по телефону, а також, як зазначалося судом вище, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що починаючи з 24.02.2022 ОСОБА_1 повідомив, що перебуває на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській області. Таким чином, відповідач знав, що позивач перебуває на лікарняному з 04.02.2022.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, яка регулює розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення, а в Рішенні Конституційного Суду України від 4 вересня 2019 року № 6-р (II)/2019 зазначено, що сталими (обов'язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Законодавством України визначено, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи; тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності (Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2008 року № 189).
У статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, зокрема у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, тому для забезпечення конституційного права кожного на працю, встановленого статтею 43 Основного Закону України, закріплені певні гарантії, а саме заборона на звільнення працівника з ініціативи власника в період тимчасової непрацездатності такого працівника.
З приписів Конституції України випливає, що незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.
Також Конституційний Суд України у даному Рішенні відмітив, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним.
Таким чином, враховуючи, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, вказане є порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Суд наголошує, що відповідач був обізнаний про тимчасову непрацездатність позивача з 04.02.2022.
Відповідно до статті 75 КАС України достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідачем подано до суду у якості доказу перебування на лікарняному листки медичні висновки та довідки про тимчасову непрацездатність за весь період вказаний у наказі.
Слід зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 4 жовтня 2018 року у справі № 821/496/16 звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням встановленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, приймаючи до уваги, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ не може відповідати критеріям правомірності визначеним в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №57 о/с від 28.03.2022 "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Вказані висновки в частині застосування норм права, що стосуються звільнення у період перебування, у період тимчасової непрацездатності узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.11.2019 у справі № 826/8556/16, від 26 грудня 2019 у справі № 428/2353/17 та ухвалі від 05.08.2021 у справі №420/7487/20.
Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, суд зазначає таке.
Правові засади звільнення працівників визначаються у КЗпП України.
Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення особи на посаді поліцейського в разі визнання судом протиправним звільнення, відсутня процедура відшкодування грошового утримання, тому судом застосовуються положення Кодексу законів про працю України.
Однак, відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 у справі № 822/6297/15 вказав на необхідність з'ясування, яка посада є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення задля повного та належного захисту порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 817/860/16.
З огляду на викладене, позовна вимога про поновлення позивача на посаді дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області підлягає задоволенню.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Щодо розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995.
Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.1995.
Згідно постанови КМ України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п.5 вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної та розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 цього Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 вказаного Порядку).
Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Київській області № 280 від 14.07.2022 розмір доходів ОСОБА_1 за останні два календарних місяці роботи перед звільненням (січень і лютий 2022 року) складає 19886 грн. 46 коп. (а.с.57).
У період з 04.02.2022 по 06.04.2022 позивач знаходився на лікарняному листку, що підтверджується медичним висновком №Е577-Н5Н9-СН5Х-Е9СМ від 05.02.2022, медичним висновком №8РА5-ХВАР-КТЕХ-Х48М від 09.02.2022, медичним висновком №57ЕТ-ТВМР-378Е-23СХ від 14.02.2022, довідкою №4 про тимчасову непрацездатність працівників поліції, пожежної охорони, військовослужбовців, та інші, довідкою №598 про тимчасову непрацездатність працівників поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, (а.с.21-24).
Згідно з абз.3 п.2 вказаного Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Пунктом 4 “б”, “в” наведеного Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Із наявної в матеріалах справи довідки Головного управління Національної поліції в Київській області № 280 від 14.07.2022 про розмір грошового забезпечення слідує, що грошове забезпечення позивача за січень 2022 року склало 7947 грн. 32 коп., за лютий 2022 року - 11939 грн. 14 коп. (а.с.57).
Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням кількості фактично відпрацьованих у вказаний період робочих днів, становила 337 грн. 06 коп., а середньомісячна заробітна плата - 9943 грн. 27 коп. (337 грн. 06 коп. х (29,5).
Період вимушеного прогулу складає з 29.03.2022 по 31.08.2022 (день звільнення позивача з роботи не включається до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за вказаний період, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 52581 грн. 36 коп. (337 грн. 06 коп. х 156 днів), із відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.
Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З врахуванням наведеного рішення в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та присудження виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 9943 грн. 27 коп. підлягає до негайного виконання.
Відповідно до ч.3 п.3 розділу ІІІ вказаного Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Окрім цього, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 ПК України).
Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як передбачено пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Враховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладається на відповідача.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1,4 ст.73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) про визнання протиправним та скасування наказу №57 о/с від 28.03.2022, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за вимушений прогул - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №57 о/с начальника ГУ НП в Київській області генерала поліції 3 рангу А. Нєбитова від 28.03.2022.
Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області з 29 березня 2022 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 52581 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 36 коп., із утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції рядового поліції ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді дізнавача сектору дізнання Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області з 29 березня 2022 року та в частині стягнення грошового забезпечення з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616, вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за один місяць в сумі 9943 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 27 коп., з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.