ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" вересня 2022 р. справа № 300/2286/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 06.06.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (надалі також - відповідач, Заболотівська селищна рада) про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 07.02.2022 звернувся із заявою до відповідача про надання йому на підставі ст. ст. 22, 34, 116 Земельного кодексу України та ст. 19 Закону України "Про оренду землі" в оренду строком на 38 років земельних ділянок за кадастровими номерами 2625285400:06:001:0001 і 2625285400:06:003:0001 відповідно площами: 24,5548 і 30,0909 гектара. 04.03.2022 позивач від відповідача отримав рішення завірене підписом селищного голови відповідно до якого йому відмовлено в наданні вищевказаних земельних ділянок з посиланням на ст. 123 Земельного кодексу України про те, що дані земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру без визначеного цільового призначення. Враховуючи наведене, просить визнати протиправним та скасувати рішення селищного голови Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 04.03.2022 №5п-246 на підставі п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та зобов'язати селищного голову Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області винести заяву позивача на розгляд чергової сесії депутатів Заболотівської селищної ради.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.29-31).
Позивачем у зазначений строк недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.63-64).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 25.07.2022. У даному відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що у поданому позові відсутній предмет спору, так як селищний голова не видавав рішення (а.с.68-70).
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій зазначив, що з позицією відповідача не згідний, оскільки предмет і суть позову включає сукупність: наявність в селищної ради сформованих земельних ділянок, його права на їх оренду, в якому йому відмовлено протиправно та як наслідок виникнення у позивача права на судовий спір за зазначених обставин. Просив позов задовольнити (а.с.73-74).
Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 , 07.02.2022 звернувся із заявою до голови Заболотівської селищної ради про надання йому на підставі ст. ст. 22, 34, 116 Земельного кодексу України та ст. 19 Закону України "Про оренду землі" в оренду строком на 38 років земельних ділянок за кадастровими номерами 2625285400:06:001:0001 і 2625285400:06:003:0001 відповідно площами: 24,5548 і 30,0909 гектара (а.с.41-42).
Селищним головою Заболотівської селищної ради на адресу позивача направлено лист від 04.03.2022 за вих №5п-246, у якому зокрема зазначено, що розглянувши заяву щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби строком 38 років інформує наступне. Земельні ділянки за кадастровими номерами 2625285400:06:001:0001 площею 24,5548 га та 2625285400:06:003:0001 площею 30,0909 га внесені до Державного земельного кадастру без визначеного цільового призначення земельної ділянки. Дане питання за змістом поданої заяви не відповідає вимогам статті 123 Земельного кодексу України (а.с.40).
Позивач вважає даний лист, як рішення протиправним, а тому звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.
Вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує приписи законів та нормативно-правових актів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема: Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі, також Закон №280). У спірних правовідносинах суд також застосовує нормативні акти органу місцевого самоврядування, які чинні в момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності здійснюється органом місцевого самоврядування, який приймає відповідне рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нової земельної ділянки. У відповідності до частини другої цієї статі Кодексу особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно із ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Абзацом 5 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України зазначено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1, 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарних засіданнях після обговорення більшістю депутатів від загального складу" ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
З огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що питання відведення земельної ділянки комунальної власності є компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Заболотівська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області.
Суд також зазначає, що земельні ділянки площами 24,548 га та 30,0909 га відповідно до інформаційних довідок за №№292666281, 292665307 від 25.12.2021 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдинім реєстрі відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна з кадастровими номерами 2625282300:06:001:0001, 2625285400:06:003:0001 з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення", знаходяться за межами с. Іллінці і Троїця власником яких відповідно до акту приймання-передачі з державної власності у комунальну власність від 20.03.2018 та наказу №9-136/15-18-СГ від 20.03.2018 є Заболотівська селищна рада (а.с.44-47).
Крім того, суд звертає увагу на те, що проекти землеустрою виготовлені позивачем 2013 року на підставі розпорядження Снятинської районної державної адміністрації №579 від 26.12.2012 (а.с.49-50).
Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Таким чином, сіножаті і пасовища відносяться до земель сільськогосподарського призначення і надає право позивачу отримати зазначені земельні ділянки на умовах оренди для сінокосіння та випасання кіз.
У відповідності до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Суд погоджується з позивачем, що у даному випадку вказані земельні ділянки є ділянками сільськогосподарського призначення. На цій підставі можуть бути, без порушення чинного законодавства та з врахуванням понесених позивачем витрат на виготовлення проектів землеустрою, передані йому на умовах оренди сесією Заболотівської селищної ради для сінокосіння та випасання кіз альпійської породи.
Таким чином, селищний голова Заболотівської селищної ради в порушення п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" одноособово прийняв рішення щодо заяви позивача про надання земельних ділянок з кадастровими номерами: 2625282300:06:001:0001 площею 24,5548 га та 2625285400:06:003:0001 площею 30,0909 га з цільовим призначенням - "землі сільськогосподарського призначення", оскільки заяву позивача від 07.02.2022 повинна розглядати сесія селищної ради.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області 1984,80 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від №0.0.25655947451.1 від 03.06.2022 (а.с.1).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги у розмірі 9900,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частинами 4 та 5 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.
Так, судом встановлено, що в матеріалах справи міститься договір про надання юридичних послуг №12 від 18.12.2021 (а.с. 22-23), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1021238 (а.с.24), акт розрахунок наданих послуг №12 від 10.05.2022 (а.с.20-21), квитанція про оплату наданих послуг №12 від 10.05.2022 (а.с. 18).
Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги позивач долучив до матеріалів позову квитанцію про оплату наданих послуг №12 від 10.05.2022.
Однак, суд звертає увагу на те, що надана представником позивача квитанція про оплату наданих послуг №12 від 10.05.2022 не містить будь-яких реквізитів рахунку адвоката та виписана адвокатом Боднарук В.І., а тому не є належним фінансовим документом, який підтверджує в даному випадку факт понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України” від 02.06.2014, заява №19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як уже зазначено судом, такий факт може бути доведено на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказана позиція узгоджується із висновками, наведеними в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №810/795/18 (адміністративне провадження №К/9901/8770/19) та від 20.06.2019 по справі №821/440/17 (адміністративне провадження №К/9901/34320/18).
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04355355, площа С. Бандери, 3, с. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78315) про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення селищного голови Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області від 04.03.2022 №5п-246.
Зобов'язати селищного голову Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04355355, площа С. Бандери, 3, с. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78315) винести заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби строком 38 років на розгляд чергової сесії депутатів Заболотівської селищної ради.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04355355, площа С. Бандери, 3, с. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78315) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1984 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.