01 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/11678/20
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановити судовий контроль,
встановив:
До суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в прохальній частині якої просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі №240/11678/20.
В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що рішення суду у справі №240/11678/20 виконано не в повному обсязі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при здійсненні доплати до пенсії застосовано не розмір мінімальної заробітної плати, а розмір прожиткового мінімуму.
Керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом першої інстанції.
Суд зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі № №240/1678/20 судовий контроль за виконанням судового рішення не встановлювався.
Також суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Натомість, на час розгляду даної заяви, позивачем не надані суду докази звернення до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду, а також, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, заява представника позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 250, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Перегуди А.П. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №240/11678/20 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа