01 вересня 2022 року Справа № 160/1645/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 року по 01.01.2021 року та за період з 15.02.2021 року по 15.01.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 року по 01.01.2021 року та за період з 15.02.2021 року по 15.01.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу в органах Національної поліції України, зокрема, на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відповідно до своєї посадової інструкції під час несення служби забезпечував правопорядок і безпеку громадян, внаслідок чого мав безпосередній контакт з населенням у період з 10.12.2020 року по 01.01.2021 року та за період з 15.02.2021 року по 15.01.2022 року, а відповідно, мав право на виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбачену положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. № 375, зазначає, що наявність такого права підтверджене і виплатою йому відповідачем вказаної доплати, проте, за інші місяці виплата відповідачем не проводилась, хоча позивач продовжував виконувати всі ті ж самі службові обов'язки, що підтверджено розрахунковими листами про отримання ним заробітної плати.
Позивач зазначає, що відповідальним за виплату наведеної вище доплати у спірний період був відповідач, відсутність коштів на рахунках відповідача для виплати таких доплат на період дії карантину не може бути підставою для відмови у такій виплаті, тому позивач просить визнати наведену бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому додаткової доплати до грошового забезпечення протиправною, а також і відновити його порушене право шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити спірну додаткову доплату до його грошового забезпечення за спірний період виходячи з вимог вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 та з урахуванням судової практики, викладеної у рішеннях Європейського суду з прав людини, які зазначені у позові.
27.01.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.03.2022 року від представника відповідача подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що враховуючи вимоги статті 51 Бюджетного Кодексу України, пункту 5 Постанови 375 - 2020 встановлення та виплата поліцейським ДНИ додаткової доплати, визначеної Постановою 375 - 2020, у 2021 році було можливо виключно у межах бюджетних асигнувань, виділених ДШІ за бюджетною програмою - КПКВ 1007070 “Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками”.
Виділені ДПП бюджетні асигнування за програмою 1007070 “Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” були витрачені у повному обсязі на встановлення та виплату поліцейським ДПП відповідної додаткової доплати за період з березня 2020 року по лютий 2021 року.
Відповідно до пункту 20 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених пим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, на думку відповідача, встановлення поліцейським додаткової доплати до грошового забезпечення, якщо бюджетні асигнування на виплату такої доплати не виділялись, тягне за собою порушення норм бюджетного законодавства України, а саме статті 51 Бюджетного кодексу України.
Ухвалою суду від 23.03.2022 року провадження у справі №160/1645/22 зупинено до припинення воєнного стану в Україні.
Ухвалою суду від 29.07.2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/1645/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 02.08.2022 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/1645/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на 30 днів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах національної поліції України з 03.04.2017 року, зокрема, у званні рядового поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг.
Згідно змісту Посадової інструкції інспектора полку ПП в м. Кривий Ріг, відповідно до його службових обов'язків позивач виконує свої повноваження по забезпеченню правопорядку і безпеки громадян, а саме: здійснював безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; надання невідкладної допомоги, зокрема, домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; розгляд справ про адміністративне правопорушення; затримання осіб на підставах і у порядку, передбаченому законодавством та інше.
Тобто, відповідно до вищенаведеної Посадової інструкції, позивач під час забезпечення правопорядку і безпеки громадян фактично мав безпосередній контакт з населенням при виконання своїх службових обов'язків.
Згідно наявних в матеріалах справи копій розрахункових листків позивача за спірний період видно, що відповідачем позивачеві була нарахована та виплачена додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, за січень 2021 року у липні 2021 року, за лютий 2021 року у липні 2021 року, у інші періоди відповідна доплата не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач не погоджується із вищенаведеною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020, просить визнати таку бездіяльність протиправною, вважаючи, що він має право на нарахування та виплату йому вищенаведеної додаткової доплати до грошового забезпечення, що і стало підставою та предметом для вирішення судом даного спору.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»(зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №342«Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами п.п.2-5 Постанови №375 передбачено, що встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Як встановлено судом, позивач, проходячи службу в органах поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції згідно до його Посадової інструкції, виконував свої службові обов'язки у спірний період, а саме: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі - п.п.1 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я п.п.3 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; розгляд справ про адміністративні правопорушення п.п.7 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення п.п.8 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; затримання осіб на підставах і у порядку, передбачених законодавством п.п.9 п.2.1 розділу ІІ Посадової інструкції; спілкування і співпраця із суспільством з метою підвищення рівня публічної безпеки і порядку п.п.2 п.2.3 розділу ІІ Посадової інструкції.
Факт виконання вищенаведених службових обов'язків позивачем з грудня 2020 року по січень 2022 року відповідачем жодними доказами не спростований у спосіб та у порядку, встановленому ч.2 ст.77 КАС України.
Навпаки, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №375, наказом Департаменту патрульної поліції за №746 о/с від 29.07.2021 року та від 28.12.2020 року за №997 о/с відповідачем було встановлено додаткову доплату поліцейським, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків мали безпосередній контакт з населенням, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах.
В той же час, зміст копій розрахункових листків позивача за період з грудня 2020 року по грудень 2021 року включно, що є предметом цього спору, свідчить про те, що за наведений період відповідна додаткова доплата до грошового забезпечення відповідачем позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась, такі відомості у них відсутні.
Факт такого не нарахування та не виплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 у вказаний період також підтверджений і самим відповідачем у його відзиві на позов.
Проте, із аналізу посадових обов'язків позивача, встановлених у його Посадовій інструкції та вищенаведених приписів нормативно-правових актів, які є чинними, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що, виконуючи свої посадові обов'язки, позивач забезпечував життєдіяльність населення, у тому числі і шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян у період дії карантину, встановленому Кабінетом Міністрів України, який діяв і у спірний період, та внаслідок виконання своїх посадових (службових) обов'язків позивач мав безпосередній контракт з населенням (інших доказів на спростовування цього факту не надано), а, відповідно, позивач мав право на нарахування та виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375, тому, у даному випадку, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплату позивачеві вищенаведеної додаткової доплати до грошового забезпечення за період з грудня 2020 року по січень 2022 року слід визнати протиправною.
При цьому, роблячи такі висновки, судом враховується і те, що відповідачем не було доведено та не надано доказів на підтвердження особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась останнім за серпень - листопад 2020 року та січень - лютий 2021 року (місяці, за який була нарахована додаткова доплата за службу в особливих умовах) та її відмінності від роботи, яка виконувалася позивачем у спірний період грудень 2020 року та березень 2021 року по січень 2022 року (місяці, за які не було нараховано та не було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах).
Відтак, відповідачем жодним чином не було доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяці, в яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така додаткова доплата не нараховувалась та не виплачувалась, виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, а також з урахуванням того, що посада, яку займає позивач (інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №1 патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції) згідно аналізу змісту Посадової інструкції відповідає встановленим зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України №375 критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням.
За приписами ч.1 ст.73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.
Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем у відзиві не доведена жодними належними доказами правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період грудень 2020 року та з березня 2021 року по січень 2022 року, з урахуванням встановлених судом обставин, які відповідачем не спростовані, та приписів вищенаведеного чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом доводи відповідача про те, що спірна додаткова доплата до грошового забезпечення не є постійною складовою грошового забезпечення, повноваження щодо її встановлення мають лише керівники та такі повноваження є дискреційними, оскільки наведені доводи не звільняють посадових осіб суб'єктів владних повноважень діяти з дотриманням Конституції та законів України, які регулюють спірні правовідносини, а відповідно, не звільняють від обов'язку таких посадових осіб належним чином виконувати свої повноваження, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №375, які не дозволяють вчиняти жодної бездіяльності (норми постанови №375 таких умов не містять).
Окрім того, посилання відповідача у відзиві на позов про те, що повноваження керівника на встановлення відповідної додаткової доплати до грошового забезпечення є дискреційними є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, по-перше, дискреція (свобода розсуду у прийнятті рішення) не дозволяє ні суб'єкту владних повноважень, ні його посадовим особам ухилятися від виконання обов'язків, покладених на них відповідними нормативно-правовими актами; по-друге, такі дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень (свобода розсуду) підлягають перевірці адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи щодо правомірності бездіяльності відповідача-суб'єкта владних повноважень, що є завданням адміністративного судочинства України згідно до вимог с.2 КАС України, які і перевірені судом у межах даного спору та визнано вищенаведену бездіяльність відповідача протиправною.
Також, судом враховується і те, що відсутність бюджетних асигнувань для виплати додаткової доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №375 не може бути обрано обґрунтованою підставою для її не нарахування та невиплати з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 14.03.2019 у справі №820/660/17, яка є обов'язковою до застосування адміністративними судами у подібних правовідносинах за ч.5 ст.242 КАС України з урахуванням, зокрема, висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00), де цей Суд вказав, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Наведена судова практика ЄСПЛ підлягає застосуванню як принцип верховенства права та є джерелом право згідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Як установлено у даних правовідносинах у спірний період, постанова Кабінету Міністрів України №375, якою передбачена додаткова доплата до грошового забезпечення поліцейським, які виконують свої обов'язки в умовах дії карантину (особливих умовах) є чинною, зміни у частині установлення вказаних додаткових доплати до неї не вносились, а відповідно, норми зазначеного нормативно-правового акту підлягають виконанню посадовими особами суб'єкта владних повноважень з дотриманням вимог Конституції та законів України.
Таким чином, при виконанні вищенаведених посадових обов'язків позивач мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину (виконував свої обов'язки в особливих умовах), що відповідає критеріям, встановленим для виплати відповідної спірної додаткової доплати до грошового забезпечення поліцейського за приписами постанови Кабінету Міністрів України №375.
При цьому, невиконання наведених обов'язків позивачем у спірний період, відповідачем жодними доказами не підтверджено у порушення вищенаведених вимог ст.ст.72-77 КАС України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 у період грудень 2020 року та з березня 2021 року по січень 2022 року, суд приходить до висновку, що вчиняючи вищенаведену бездіяльність, відповідач діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вищенаведеною бездіяльністю відповідачем були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Що стосується позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за спірний, то в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню як похідні позовні вимоги від основної позовної вимоги (визнання бездіяльності протиправною) та як ефективний, належний спосіб захисту порушеного права позивача з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України та приписів ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Між тим, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплату позивачеві додаткової доплати до грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 за період січень - лютий 2021 року та зобов'язання у цій частині вчинити певні дії, не підлягають задоволенню, оскільки відповідна додаткова доплата за вказаний період позивачеві відповідачем була нарахована та виплачена у липні 2021 року, що підтверджується змістом копії розрахункового листка позивача за липень 2021 року.
За таких обставин, у наведеній частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено Договір про надання юридичних послуг від 10.01.2022 року.
Суд вказує, що п. 3.1. Договору, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі визначеною додатком №1 до цього Договору.
З матеріалів справи видно, що також між позивачем та адвокатом Морозом Вадимом Юрійовичем складено Додаткову угоду №1 до Договору від 10.01.2022 року.
Пунктом 1.3 цієї Додаткової угоди визначено, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2, 1.3 Договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 20% від суми коштів, які надійшли на рахунок Замовника, у якості гонорару після фактичного виконання обов'язків з супроводу справи та повернення коштів, протягом наступного банківського дня на банківську карту або наручно.
Тобто, виходячи з умов пункту 1.3 Додаткової угоди №1 до Договору від 10.01.2022 року, суд звертає увагу, що кошти саме за правову допомогу, які надані в межах Договору про надання юридичних послуг від 10.01.2022 року, сплачується лише після фактичного виконання рішення суду.
Втім, суд вказує, що представником позивача не було надано до суду відповідних доказів того, що умови пункту 1.3 Додаткової угоди були виконані, які, в свою чергу, є підставою (умовою) для сплати Замовником на адресу Виконавця коштів за надання правничої допомоги.
При цьому, суд не бере до уваги, наданий представником позивача акт наданих послуг, оскільки, зі змісту вказаного акту вбачається, що останній складений за договором про надання правової допомоги від 19.01.2022 року, тобто іншого Договору про надання правовї допомоги.
Відтак, на думку суду у матеріалах справи відсутні докази надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_2 позивачу на суму 20 000,00 грн.
Отже, суд доходить висновку про необґрунтованість витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем непідтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди грудень 2020 року та з березня 2021 року по січень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди грудень 2020 року та з березня 2021 року по січень 2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський