01 вересня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4402/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про визнання дій протиправними щодо відмови в призначенні та виплаті згідно частини 6 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 №1105-ХІV одноразової допомоги сім'ї потерпілого в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.02.2022 та доданих до неї документів; зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати на користь позивача одноразової допомоги сім'ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.02.2022 та доданих до неї документів відповідно до частини 6 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 №1105-ХІV, з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення у вигляді постанови, яка передбачена частиною другою статті 44 цього Закону.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є батьком сина ОСОБА_2 , який працював водієм Луцького регіонального структурного підрозділу ТОВ “Агробізнес” та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку, який пов'язаний з виробництвом. Вказує на те, що звертався із заявами до відповідача про виплату як члену сім'ї потерпілого одноразової допомоги внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак позивачу відмовлено у виплаті такої допомоги, оскільки позивач був зареєстрований за іншою адресою місця проживання, ніж померлий син, що підтверджується копіями паспортів, наданих позивачем відповідачу.
На думку позивача, Підволочиське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області помилково вважає, що для отримання одноразової допомоги сім'ї потерпілого необхідно подати документи, що підтверджують однакову адресу реєстрацію місця проживання з потерпілим. Позивач вважає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця його проживання за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім'ї, а саме його сина ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживав разом зі своїм сином на момент його смерті. Водночас факт проживання позивача із сином ОСОБА_2 за однією адресою підтверджено актом про проживання від 01.06.2022 та довідкою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборності, 31А” від 02.06.2022.
На підставі вищенаведеного вважає, що має право на отримання одноразової допомоги сім'ї потерпілого в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечення щодо задоволення позову вказав, що згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30 червня 2021 року о 11 год. 00 хв., який складений 10 вересня 2021 року, водій ТОВ “Агробізнес” ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку, що пов'язаний із виробництвом. Із зазначеним актом спеціального розслідування нещасного випадку був ознайомлений позивач, про що свідчить наявність копії даного акту у позивача, а також у п. 7 цього акту зазначено, що члени комісії, що проводила розслідування мали зустріч та ознайомили сім'ю потерпілого з їх правами згідно з чинним законодавством. Вказаний акт спеціального розслідування нещасного випадку позивач не оскаржував. Жодного документу для підтвердження права на одноразову виплату при втраті годувальника позивачем не надано, ним не підтверджено ні своєї непрацездатності, ні того, що позивач мав право на утримання від потерпілого (був утриманцем). Про це позивачу було зазначено у листі відділення Фонду від 14.12.2021. Крім того, листом від 28.02.2022 було зазначено про різні місця реєстрації позивача із померлим. Відповідно до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, для призначення одноразової виплати членам сім'ї необхідно подати, зокрема, довідку про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
Вважає, що стаття 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” містить чіткий перелік випадків, коли застрахованій особі внаслідок її дій чи бездіяльності органи Фонду відмовляють у виплаті страхових виплат у формі постанови, при цьому, досліджуючи причинно-наслідковий зв'язок між діями потерпілого та нещасним випадком, що й здійснює комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві. У спірному випадку, у разі звернення до відділення Фонду застрахованої особи та наявності хоча однієї із вказаних обставин органами Фонду було б винесено рішення про відмову у формі постанови; інших обов'язкових випадків для прийняття саме рішення про відмову у формі постанови Закон не містить, позивач у позовній заяві не наводить. Однак, звернув увагу суду на тому, що позивач не є застрахованою особою - потерпілим на виробництві, внаслідок чого рішення відділенням Фонду приймалось у формі листів-відповідей, а не постанови.
Відповідач також просить суд критично оцінити довідку від 02.06.2022, що видана Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Соборності, 31А” та акт проживання від 01.06.2022, стверджуючи, що вказані документи не можуть бути належним і допустимим доказом, оскільки відповідно до вищенаведеного Порядку, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, спільною має бути саме реєстрація, а не проживання.
На підставі вищенаведеного просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити в повному обсязі. Звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є виплата одноразової допомоги сім'ї потерпілого в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не виплата одноразової допомоги особі, яка перебувала на утриманні потерпілого. Посилання відповідача на норми закону, що регулюють порядок виплати допомоги особам, що перебували на утриманні потерпілого вважає безпідставними. На думку позивача, факт його проживання із сином ОСОБА_2 за однією адресою підтверджено актом про проживання від 01.06.2022 та довідкою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборності, 31А” від 02.06.2022, які є належними доказами на підтвердження цього факту. В позовній заяві було наведено аргументи і правове обґрунтування вимог стосовно даного спору з приводу реєстрації та спільного місця проживання потерпілого та позивача.
Крім цього, позивач наполягає на тому, що у відповідності до статті 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” орган Фонду соціального страхування України зобов'язаний прийняти за результатами розгляду заяви рішення у формі постанови, а не листа.
Дослідивши письмові докази та перевіривши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , є батьком сина ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_1 , виданого 03 жовтня 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Луцького міськвиконкому, а також копією паспорта позивача серії НОМЕР_2 , виданого Луцьким МВ УДМС України у Волинській області 13 грудня 2015 року.
30 червня 2021 року, близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_2 , керуючи службовим автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» модель « 308CDI», «типу Фургон Малотонажний-В», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись автодорогою М-19 «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» на 185 км + 450 м, між с. Малі Дорогостаї Млинівського району Рівненської області та с. Брищі Дубенського району Рівненської області, не справився з керуванням, виїхав за межі проїзної частини праворуч, де допустив перекидання транспортного засобу з наступним виїздом назад на проїзну частину. У результаті ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 02.07.2021, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Малі Дорогостаї Млинівського району Рівненської області.
Як слідує з акта спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 10 вересня 2021 року, затвердженого 14 вересня 2021 року начальником Управління Держпраці у Тернопільській області, нещасний випадок із смертельним наслідком, що стався 30 червня 2021 року о 11 год. 00 хв. у ТОВ “Агробізнес” з водієм автотранспортних засобів цього товариства ОСОБА_2 визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
17 листопада 2021 року до Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_1 від 16 листопада 2021 року разом із доданими документами про призначення страхової виплати у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 .
Як слідує з позову та не заперечується відповідачем, аналогічні заяви до цього органу Фонду соціального страхування України були подані матір'ю потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_3 та сестрою потерпілого ОСОБА_2 . ОСОБА_4 , як утриманцями потерпілого.
Листом від 14.12.2021 за вих. № 706/19-01-11 Підволочиське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області повідомило вищевказаних заявників з посиланням на положення статті 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” про те, що право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку. Із доданих до листа копій документів не вбачається їх право, як заявників, на отримання страхових виплат.
В подальшому, позивач ОСОБА_1 звернувся до Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області із заявою від 01 лютого 2022 року та доданими до неї документами, в якій просив в передбачений законом строк прийняти рішення про виплату йому одноразової допомоги в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Листом від 28 лютого 2022 року за вих. № 92/19-01-11 Підволочиське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області повідомило про те, що відповідно до Постанови правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, якою затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, для отримання одноразової допомоги на сім'ю необхідно подати «довідку про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу). Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого». Як вбачається із наданих документів, а саме світлокопій паспортів, ОСОБА_1 із сином зареєстровані за різними адресами, саме: ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи наведене, Підволочиське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області не вбачає підстав для виплати позивачу одноразової допомоги у разі смерті потерпілого на виробництві, оскільки реєстрація місця проживання ОСОБА_1 не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого ОСОБА_2 .
Не погодившись із діями відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті спірної одноразової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №1105-ХІV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 36 Закону №1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-ХІV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Частиною шостою статті 42 Закону №1105-ХІV встановлено у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги..
Згідно з частинами першою, другою статті 44 №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Відповідно до статті 45 Закону №1105-ХІV фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:
1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку.
Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
Наведений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок №11).
Пунктом 1.2. Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку № 11 випливає, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Відповідно до пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:
заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;
копії паспорта;
копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;
копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);
довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
З матеріалів справи слідує, що позивач подав відповідачу заяву про призначення як члену сім'ї одноразової допомоги в разі смерті потерпілого та відповідний пакет документів, а саме копії наступних документів: акта спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 10 вересня 2021 року, затвердженого 14 вересня 2021 року начальником Управління Держпраці у Тернопільській області; паспорта ОСОБА_1 ; довідки ДПІ у м. Луцьку від 06.04.2000 про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданого 02.07.2021; свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , виданого 03.10.1996; довідку про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ; довідки Луцької ОДПІ від 28.11.2012 про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 ; паспорта ОСОБА_2 ; витягу з наказу №130 від 18.03.2021 про прийняття на роботу ОСОБА_2 ; наказу №331-1 від 05.07.2021 про припинення трудового договору з ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю; листа Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області від 14.12.2021 вих. № 706/19-01-11; картки реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач подав відповідачу вищенаведені документи для отримання спірної допомоги, однак відповідач рішення у формі постанови не прийняв, але фактично відмовив листом від 28.02.2022 вих. № 92/19-01-11 ОСОБА_1 у виплаті такої допомоги. При цьому, відповідач відмовив у такій виплаті внаслідок різної адреси реєстрації місця проживання позивача із сином. З приводу цього суд звертає увагу на те, що позивач подав заяву про отримання одноразової допомоги як член сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві. Тобто, для отримання такої допомоги необхідно подати заявнику документи, крім інших документів, які визначені положеннями вищенаведеного законодавства, докази проживання заявника із потерпілим на момент смерті однією сім'єю. При цьому, суд зазначає, що місце реєстрації проживання не є єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті. Водночас у своїй заяві від 01.02.2022 позивач вказує адресу зареєстрованого місця проживання і адресу фактичного місця проживання, яка збігається з адресою місця проживання померлого сина. Тобто, для отримання дозволу на виплату спірної допомоги позивачу, крім інших документів, необхідно було подати документи, крім інших документів, які підтверджують факт проживання із сином на момент його смерті однією сім'єю. Однак відповідач не запропонував позивачу подати такі документи, а відразу відмовив листом у виплаті спірної допомоги.
Суд ще раз звертає увагу на те, що рішення про страхову виплату або про відмову у такій виплаті відповідно до частини другої статті 44 №1105-ХІV приймається у формі постанови, а не листа. На думку суду, орган соціального страхування листом має можливість, зокрема, запропонувати заявнику подати додаткові документи для отримання соціальної виплати, а не вирішувати питання про виплату чи про відмову у такій виплаті.
Посилання відповідача на положення статті 45 Закону №1105-ХІV є безпідставними, оскільки дана стаття Закону врегульовує випадки відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, а не його сім'ї.
З приводу поданих суду доказів про проживання позивача разом із сином на момент його смерті, а саме акта про проживання від 01.06.2022 та довідки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборності, 31А” від 02.06.2022 суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 визначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
На думку суду, для підтвердження факту проживання однією сім'єю з потерпілим заявнику необхідно подати довідку житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідку виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні. Тобто, довідка про склад сім'ї померлого, видана житлово-експлуатаційною організацією чи виконавчим органом ради є самостійним та достатнім доказом проживання з померлим однією сім'єю.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі №380/15061/21.
Відтак, одним із доказів факту проживання однією сім'єю з потерпілим є довідка житлово-експлуатаційної організації. З матеріалів справи слідує, що наданою суду довідкою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Соборності, 31А” від 02.06.2022 підтверджено, що ОСОБА_1 , починаючи з листопада 1996 року по даний час фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Таку довідку видано на підставі акта про проживання від 01.06.2022, який підписано сусідами позивача. На думку суду, такі докази є належними доказами, що підтверджують місце фактичного проживання позивача.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач вчинив протиправні дії щодо відмови листом у виплаті ОСОБА_1 спірної допомоги, оскільки рішення про відмову у виплаті одноразової допомоги у формі постанови не прийняв, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав про задоволення позову повністю.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 992,40 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 20 червня 2022 року №31.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області (47800, Тернопільська область, Підволочиський район, смт. Підволочиськ, вулиця Д. Галицького, будинок 33, квартира 5. код ЄДРПОУ 41449689) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області щодо відмови в призначенні та виплаті згідно з частиною 6 статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 №1105-ХІV одноразової допомоги сім'ї потерпілого в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01 лютого 2022 року.
Зобов'язати Підволочиське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 лютого 2022 року про призначення одноразової виплати на сім'ю, як члену сім'ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Підволочиського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук