м. Вінниця
17 серпня 2022 р. Справа №120/15570/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
секретаря судового засідання: Копчинської Ю.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Дубаневича О.З.,
представника третьої особи: Козової Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства з питань запобігання корупції;
треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури; недержавна некомерційна професійна організація “Національна асоціація адвокатів України” в особі Ради адвокатів України
про визнання протиправними дій та скасування повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 01.11.2021 №47-02/78855-21,-
У листопаді 2021 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Відповідач, НАЗК), в якому просила:
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо зобов'язання ОСОБА_1 подати декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному частиною ч.1 ст.45 Закону України “Про запобігання корупції”.
- скасувати повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції №47- 02/78855-21 від 01.11.2021.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що не має статусу особи, яка відповідає визначенню суб'єкта декларування, тому відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про запобігання корупції” на неї не поширюється дія цього Закону. Окрім цього стверджує, що НАЗК спірними діями втручається в адвокатську діяльність.
Ухвалою суду від 18.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Залучено до участі в розгляді справи, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ВКДКА); недержавну некомерційну професійну організацію “Національна асоціація адвокатів України” в особі Ради адвокатів України (НААУ). 07.12.2021 та 09.12.2021 від третіх осіб надійшли пояснення, у яких останні підтримують позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, які більшою мірою зазначені у позовній заяві.
У відзиві від 14.12.2021 відповідач наголошує на правомірності його дій та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У повідомленні про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від №47-02/78855-21 від 01.11.2021 12 за підписом керівника Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Олександра Амплеєва лише міститься інформація, що відповідно до частини 2 статті 51-2 Закону України “Про запобігання корупції” за результатом контролю щодо своєчасності подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що позивачем не подано щорічну декларацію за 2020 рік і надіслано їй лист як інформативний, який і не є рішенням НАЗК.
Відповідно до ухвали від 15.06.2022 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінив розгляд справи по суті підготовчим судовим засіданням, яке призначити на 30.06.2022.
У судовому засіданні позивач та представник третьої особи позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з урахуванням доводів та міркувань зазначених у позовній заяві та поясненнях.
Представник відповідача проти позову заперечував просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на позицію зазначену у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
19.12.2003 Вінницька обласна КДКА видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, на підставі рішення №2 від 16.12.1993.
08.09.2017 на звітно-виборній конференції адвокатів Вінницької області Вишаровську Вікторію Карлівну обрано представником адвокатів Вінницької області в складі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Як зазначає ОСОБА_1 , 08.11.2021 на її поштову адресу, яка зазначена в Єдиному реєстрі адвокатів України, надійшло повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від №47-02/78855-21 від 01.11.2021 (далі - повідомлення НАЗК), за підписом керівника Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Олександра Амплеєва.
У повідомленні міститься інформація, що відповідно до частини 2 статті 51-2 Закону України “Про запобігання корупції” за результатом контролю щодо своєчасності подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що позивачем не подано щорічну декларацію за 2020 рік
Також звертається увага на те, що протягом десяти днів з дня отримання повідомлення, позивач повинна подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку визначеним частиною 1 статті 45 Закону України “Про запобігання корупції”.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Закон України “Про запобігання корупції” визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Відповідно до ст.1 Закону суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Підпунктом “в” пункту 2 частини 1 статті 3 Закону передбачено, що особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України “Про державну службу”, Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої цієї статті.
Згідно ч.1 ст.45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Приписи статті 4 Закону визначають, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі-Національне агентство, НАЗК) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
За правилами ч.1 ст.51-1 Закону Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2)щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Відповідно до п.5-1 ч.1 ст.12 Закону Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права, зокрема: отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
Частиною 2 статті 51-2 Закону передбачено, що якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб'єктом декларування.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави суду прийти до висновків про те, що: по-перше, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2 частини першої статті 3 Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. При цьому представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України “Про державну службу”, Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 3 Закону, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; по-друге, НАЗК має право проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог Закону, у тому числі, щодо своєчасності подання декларації; по-третє, якщо за результатами контролю встановлено, що суб'єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб'єкта про факт неподання декларації, і суб'єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону.
Стосовно належності до осіб, визначених у пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону, позивача ОСОБА_1 , як члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, суд, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон про адвокатуру).
Статтею 2 указаного Закону передбачено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, який забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Згідно до ст.5 Закону про адвокатуру - адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
Приписи ч.2 ст.46 Закону про адвокатуру визначають, що адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.
Положеннями статті 52 Закону про адвокатуру передбачено, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.
До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п'яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з'їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин її складу.
Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить п'ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.
Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який обрав їх на посаду.
Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.
Засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від загальної кількості членів комісії. Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймаються шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів комісії.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури представляє Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує скликання та проведення засідань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розподіляє обов'язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, розпоряджається коштами і майном Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідно до затвердженого кошторису, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, рішеннями Ради адвокатів України і з'їзду адвокатів України.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може отримувати винагороду у розмірі, встановленому з'їздом адвокатів України або Радою адвокатів України.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Установчим документом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується З'їздом адвокатів України.
Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №640/12325/15-ц сформульовано правовий висновок, що знайшов своє відображення й у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №804/11334/15, від 17.09.2020 у справі №1740/2484/18, згідно якого, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
У свою чергу, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
У розрізі наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що у межах правової системи спірних правовідносин ключовими ознаками осіб, які для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за правилами пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону, є те, що такі особи: 1) входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій; 2) такі комісії утворені відповідно до інших законів; 3) не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини 1 статті 3 Закону.
Указані вище норми Закону про адвокатуру щодо правового статусу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дають підстави стверджувати, що члени таких комісій відповідають ознакам, визначеним у пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону, оскільки відповідні комісії утворюються відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, тобто відповідно до “інших законів”.
Таким чином, аналіз змісту положень пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону, норми якого є чинними та неконституційними не визнавалися, свідчить, що члени Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що, з урахуванням згаданих вище положень ч.1 ст.45 Закону, свідчить про існування у них обов'язку із подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Наголошуючи на тому, що указані норми Закону не відповідають принципам юридичної визначеності, адже дають змогу невизначеним адресатам цих норм з достатньою точністю з'ясувати свої обов'язки щодо подання декларації, позивач посилався на мотивувальну частину рішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 №3-р/2019.
Разом з тим указане рішення Суду прийнято 06.06.2019, тобто у період, коли пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону був викладений у наступній редакції: “… особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: … в) представники громадських об'єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України “Про державну службу”, Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм, і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої цієї статті;”.
Натомість, норма пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону, яка застосовується до спірних правовідносин, викладена у редакції Закону України від 02.10.2019 №140-ІХ, який набрав чинності 18.10.2019. Викладене, у свою чергу, свідчить про неможливість поширення на цей спір висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 06.06.2019 №3-р/2019, позаяк останні стосуються іншої редакції Закону, яка станом на 12.05.2021 не діяла.
Судом також відхиляються аргументи позивача та третіх осіб про те, що у роз'ясненні НАЗК від 03.02.2021 №1 щодо застосування окремих положень Закону України “Про запобігання корупції” членів дисциплінарної палати ВКДКА Київської області не віднесено до суб'єктів декларування, оскільки у роз'яснення вказано, що діяльність у ньому розуміється як діяльність, що пов'язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або інша діяльність, зазначена у п.п. “а” та “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону. При цьому, у цьому документі взагалі не міститься роз'яснень щодо переліку осіб, які відповідають ознакам, визначним у пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону, відтак твердження Позивача про те, що його у цьому переліку немає, є безпідставним, адже такі роз'яснення у згаданому документів взагалі не надавалися.
Крім того, стверджуючи про те, що на відміну від дисциплінарних комісій, правові засади діяльності яких визначено Законом України “Про державну службу” і Порядком здійснення дисциплінарних проваджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039, формування Вищих кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється шляхом обрання її членів з числа адвокатів, тобто з числа осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність відповідно до Закону про адвокатуру, а відтак положення Закону на таких осіб не може бути поширено, суд позивач та треті особи не врахували такого.
Так, як було наголошено вище, утворення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а спосіб її формування не має вирішального значення для віднесення членів такої комісії до осіб, що прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Крім того, той факт, що членами комісії є адвокати, які в силу пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.45 Закону зобов'язані подавати декларацію, не суперечить положенням чинного законодавства щодо незалежності адвокатури, оскільки наділення таких осіб владно-управлінськими функціями по відношенню як до інших адвокатів так і осіб, які мають намір набути статус адвоката, зумовлює й покладення на них додаткових обов'язків, передбачених Законом, з метою забезпечення дотримання балансу між повноваженнями і зобов'язаннями, які ці повноваження породжують.
У справі “Беєлер проти Італії” Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі “Інтерсплав” проти України” Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати “справедливий баланс” між інтересами особи і суспільства.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що віднесення НАЗК ОСОБА_1 , як члена Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до суб'єктів декларування на підставі пп. “в” п.2 ч.1 ст.3 Закону відповідає цим положенням закону та переслідує легітимну мету, позаяк наділення такої особи додатковими повноваженнями пропорційно покладає на неї додаткові обов'язки з метою, зокрема, превенції можливих корупційних ризиків, пов'язаних з конкурсно-дисциплінарною діяльністю. Таким чином, складання та направлення НАЗК на адресу ОСОБА_1 Повідомлення від 01.11.2021 №47-02/78855-21 здійснювалося у відповідності до вимог Закону, у межах повноважень та у спосіб, що ним визначені.
Вказані дії, суд розцінює як такі, що на етапі направлення повідомлення не порушують права позивача. Зміст повідомлення є таким, що позивача ОСОБА_1 , орган уповноважений на здійснення контролю за своєчасністю подання декларацій лише повідомляє про необхідність подання декларації та попереджає про наслідки її не подання узагалі чи протягом 10 днів з дня отримання повідомлення. Тобто, суд звертає увагу, що у позивача є межі розсуду та вибору, а саме, подати декларацію, або не подавати з підстав, що зазначені у позові.
Крім того, в разі притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності питання чи є він суб'єктом декларування буде вирішуватись безпосередньо компетентним судом при розгляді справи, а не при направленні позивачу повідомлення, яке вона оскаржує у цій справі. Крім того, будь-яке рішення прийняте у справі не впливає на повноваження НАЗК щодо повідомлення уповноважених органів про факт неподання чи несвоєчасної подання позивачем декларації. На переконання суду, дії відповідача, що проявилися у направленні повідомлення не можуть жодним чином свідчити про порушення Національним агентством незалежності адвокатури, оскільки не стосуються питань функціонування адвокатури чи безпосередньої діяльності всіх адвокатів, здійснення ними захисту, представництва.
Отже, доводи адміністративного позову в цій частині спростовані матеріалами справи, застосованими норами права та позивач скористався правом на звернення до суду і його право не може бути обмежене, однак із врахуванням дійсних обставин справи судом не встановлено протиправності в діях відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити у цілому.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для висновку про неможливість віднесення Позивача як члена ВКДКА до суб'єктів декларування, суд вважає помилковим тверджень позивача та третіх осіб, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Питання судових витрат судом не вирішується у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції; треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури; недержавна некомерційна професійна організація “Національна асоціація адвокатів України” в особі Ради адвокатів України про визнання протиправними дій та скасування повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 01.11.2021 за №47-02/78855-21, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, ідентифікаційний код 40381452).
Треті особи:
- Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, 5-й поверх, код 26080214);
- Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, поверх 5, код 38488439).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: