м. Вінниця
31 серпня 2022 р. Справа № 120/4125/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У травні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), з уточненням позовних вимог, просив:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке вказано у листах № 0200-0206-8/76783 від 25.11.2021 та № 14995-14649/П-03200/21 від 01.12.2021, яким відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
зобов'язати відповідача нарахувати і виплачувати позивачу з 25.01.2021 пенсію по досягненню пенсійного віку згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач вважає таке рішення протиправним, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Ухвалами суду від 30.05.2022 року та від 27.06.2022 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою суду від 06.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача: чи заяву ОСОБА_1 від 25.10.2021 про переведення на пенсію за іншим законом розглянуто чи передано іншому територіальному органу Пенсійного фонду України; чи приймалось рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за іншим законом та яким територіальним органом Пенсійного фонду України.
21.07.2022 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, якому відповідач вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 27.05.2016 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, обчислену відповідно до Закону №1058.
Також відповідач вказує, що перерахунки пенсій щодо зміни умов призначення одного і того ж виду пенсії чинним законодавством не передбачено.
На думку відповідача, у позивача відсутні підстави для призначення інших видів пенсії - по інвалідності або в разі втрати годувальника, для проведення перерахунку пенсії позивача шляхом зміни умов призначення пенсії за віком з пільгових на загальні умови, законні підстави відсутні.
Отже, позивач з 27.05.2016 вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, обчислену відповідно до Закону №1058 і позивач помилково вважає, що Головне управління повинно призначити йому пенсію за віком.
З огляду на вищевикладене, 27.10.2021 органами Пенсійного фонду України було правомірно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії щодо переведення на пенсію за іншим законом, про що позивача було повідомлено листом Головного управління від 25.11.2021 за вих. № 0200-0206-8/76783, за принципом екстериторіальності рішення №905290184672 від 27.10.2021 року приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою суду від 27.07.2027 року залучено в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
24.08.2022 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, якому відповідач вказує, позивач з 27.05.2016 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Позивач 24.11.2021 року звернувся через Веб портал з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви було надано слідуючі документи: паспорт НОМЕР_1 , виданий Замостянським РВ -УМВС України у Вінницькій області 10.09.1996 року; військовий квиток № 4088218 від 08.04.1979 року; ідентифікаційний номер від 21.10.1997 № 11161.
Відповідач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте вид пенсії, що їм призначається це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058.
Отже, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058.
На думку відповідача, заява позивача про призначення пенсії за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що вже призначена у 2016 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень ст. 26 Закону № 1058.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 27.05.2016 йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Загальний стаж роботи позивача 39 років 4 місяці 2 дні (страховий стаж зарахований по 31.10.2020 року).
25.10.2021 року позивач за допомогою електронних засобів Вебпорталу звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід на пенсію за іншим Законом.
До заяви було надано такі документи: паспорт; РНОКПП, військовий квиток, трудова книжка.
За наслідком розгляду даної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомлено позивача листом від 01.12.2021 року про те, що у позивача відсутні підстави для призначення інших видів пенсії - по інвалідності або в разі втрати годувальника, для проведення перерахунку пенсії позивача шляхом зміни умов призначення пенсії за віком з пільгових на загальні умови. Також вказано у листі, що 27.10.2021 органами Пенсійного фонду України було правомірно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії щодо переведення на пенсію за іншим законом, про що позивача було повідомлено листом Головного управління від 25.11.2021 за вих. № 0200-0206-8/76783.
За принципом екстериторіальності, рішення № 905290184672 від 27.10.2021 року прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію за іншим Законом відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (по Списку №2), а тому за матеріалами пенсійної справи та додатково наданих документів відсутнє право на будь який інший вид пенсії.
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) може бути призначена пенсія за вислугу років.
Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.
Згідно ст. 10 Закону №1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 1058-IV для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
Як зазначає позивач, з 2016 року йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону №1788-ХІІ. Суд погоджується з аргументами позивача, що пенсія призначена йому саме відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки Закон України №1058 був доповнений Розділом XIV-1, зокрема і ст.114, Законом України 03.10.2017.
Разом з тим, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Суд вважає, що заява позивача про призначення пенсії за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що вже призначена йому у 2016 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень статті 26 Закону № 1058-IV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 336/368/16-а, від 03.04.2018 № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі № 185/1391/17, від 21.02.2020 у справі № 185/1389/17, від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17, від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 03.07.2018 у справі № 336/613/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому і не може бути застосований при обчисленні пенсії новий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Також у постанові від 18.09.2018 у справі № 336/4385/17 Верховний Суд вказав на те, що для підвищення пенсії на підставі частини першої статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та, як наслідок, відсутність підстав для їх задоволення.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в рядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 )
Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. Олжича, будинок 7, місто Житомир, Житомирська область, 10003).
Повне судове рішення виготовлено та підписано суддею 31.08.2022 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна