31 серпня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 711/782/21
Провадження № 22-ц/821/962/22
категорія: 304000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Ярошенко Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання припиненим договору споживчого кредитування та зобов'язання банку видати довідку про відсутність кредитної заборгованості, у складі: головуючого судді Демчика Р. В., повний текст рішення складено 28 квітня 2022 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ «КБ «Приватбанк» про визнання припиненим договору споживчого кредитування та зобов'язання банку видати довідку про відсутність кредитної заборгованості.
Свої вимоги мотивує тим, що 14.12.2007 він підписав у ПАТ «КБ «ПриватБанк» заявку на отримання кредитної картки для одержання кредитного ліміту в сумі 10000 грн.
08.01.2008 він отримав на руки кредитну картку GOLD «Універсальна» № НОМЕР_1 терміном дії два роки, про що розписався у заявці про споживче кредитування. Після цього кредитна картка була активована і він користувався нею протягом двох календарних років, після чого припинив сплачувати кредитні кошти.
04.07.2014 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/7398/13-ц стягнуто з нього на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за договором кредитування б/н від 14.12.2007 в сумі 30272,43 грн.
20.11.2014 головним державним виконавцем Центрального відділу Черкаського міського управління юстиції Неїленком Р. В. було відкрито виконавче провадження № 45547143 про стягнення із нього заборгованості в сумі 30272,43 грн.
В ході проведення процедури виконавчого провадження № 45547143 державним виконавцем у примусовому порядку було стягнуто з нього заборгованість в розмірі 30272,43 грн.
Про повне фактичне виконання судового рішення свідчить постанова державного виконавця Центрального відділу ДВС Овдієнко С. В. від 23.09.2020 про закінчення виконавчого провадження № 45547143.
Попри повне фактичне виконання судового рішення у цивільній справі та стягнення з нього кредитної заборгованості в розмірі 30272,43 грн на користь ПАТ «КБ «Приватбанк», останній не виключив його із переліку боржників та продовжує до цього часу нараховувати відсотки за кредитним договором приєднання від 14.12.2007, надсилає йому смс-повідомлення про нараховані невідомо яким чином суми прострочених відсотків за вказаним правочином.
21.10.2020, у зв'язку із повним фактичним виконанням судового рішення, він направив заяву до ПАТ «КБ «Приватбанк» про надання йому довідки про відсутність заборгованості перед відповідачем, яка була отримана останнім засобами поштової кореспонденції 23.10.2020.
У своєму листі від 29.10.2020 за № 20.1.0.0.0/7-201026/10622 Банк відмовився видати йому довідку про відсутність кредитної заборгованості та взагалі не повідомив про стан погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 14.07.2007 та порекомендував скористатися сервісом інтернет-банку «Приват - 24», який у нього заблоковано з моменту звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду про стягнення кредитної заборгованості.
Вважає, що наведені дії відповідача стосовно продовження нарахування відсотків за договором від 14.12.2007 та відмова у видачі довідки про відсутність кредитної заборгованості суперечить чинному законодавству та існуючій судовій практиці Верховного Суду.
Просив суд визнати припиненим договір кредитування від 14.12.2007 б/н, який укладений ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 у формі заяви про видачу кредитних коштів в розмірі 10000 (десять тисяч) грн; зобов'язати АТ «КБ «Приватбанк» видати ОСОБА_1 довідку про відсутність у нього кредитної заборгованості за договором від 14.12.2007 б/н перед відповідачем; стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2022 року позов задоволено.
Визнано припиненим договір кредитування, який укладений 14.12.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за договором кредитування, який укладений 14.12.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із сплатою судового збору в сумі 914,80 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що з ухваленням рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.07.2014 у справі № 711/7398/13 про стягнення заборгованості зобов'язання позичальника сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання 23.09.2020 (дата повного виконання рішення суду, у заявку з чим виконавче провадження закінчено).
При цьому, кредитор має право порушувати питання про стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі ст. 625 ЦК України за період невиконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.07.2014 у справі № 711/7398/13. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору.
Суд дійшов висновку, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому 23.09.2020 і є датою, коли зобов'язання позичальника перед Банком за кредитним договором б/н від 14.12.2007 припинилося.
Також суд дійшов висновку про зобов'язання АТ «КБ «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за договором кредитування, який укладений 14.12.2007 між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 як позичальник, має право на отримання такої інформації, а Банк своїм листом від 29.10.2020 за № 20.1.0.0.0/7-201026/10622 відмовив йому в наданні таких відомостей.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 14 червня 2022 року, АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неналежним дослідженням доказів, неповним та не всебічним встановленням обставин справи, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме: визнання припиненим кредитного договіру - не передбачені чинним цивільний законодавством, а тому є неналежним та неефективним, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Зазначає, що судом встановлено, що судове рішення про стягнення заборгованості було виконано не одразу, а лише 23.09.2020, тобто, через шість років після набрання сили судовим рішенням. Тому відсутні правові підстави для визнання зобов'язання за кредитним договором виконаними.
Вказує, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.
На думку скаржника, тривале не виконання договору не є належним, що не привело до належного погашення заборгованості та належного виконання умов договору, не припиняє зобов'язання сторін за укладеним договором і не може бути підставою для припинення зобов'язання за договором.
22 липня 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив суд відмовити повністю в задоволенні апеляційної скарги Банку, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.04.2022 залишити без змін.
Зазначає, що відповідач жодним чином не довів кредитної заборгованості та продовження ОСОБА_1 користування кредитними коштами.
Наголошує, що з 04.07.2014, упродовж трьох років, до позивача з боку Банку не пред'являлося жодних претензій щодо стягнення боргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Згідно з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.07.2014 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 30272,43 грн відповідно до договору кредиту б/н від 14.12.2007 та судовий збір в розмірі 302,72 грн (а.с. 14-16).
Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 20.11.2014 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №711/7398/13-ц, виданого 20.10.2014 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 30272,43 грн (а.с. 20).
Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавче провадження № 45547143 з примусового виконання виконавчого листа №711/7398/13-ц, виданого 20.10.2014 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 30272,43 грн закінчене у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення (а.с. 21).
Листом від 21.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про надання довідки про відсутності заборгованості перед Банком, який отриманий останнім 23.10.2020 (а.с. 22).
У листі АТ КБ «ПриватБанк» від 23.10.2020 № 20.1.0.0.0/7-201026/10622, відмовився видати ОСОБА_1 довідку про відсутність кредитної заборгованості та взагалі не повідомив про стан погашення кредитної заборгованості за кредитним договором. При цьому зазначив, що таку довідку можна отримати скориставшись інтернет-банком Приват24 або звернувшись особисто, з проходженням верифікації, до відділень Банку (а.с. 23).
21 грудня 2020 року ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Консалт-ЮА» звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із листом в якому просив надати довідку про можливу заборгованість директора ТОВ «Консалт-ЮА» ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за весь період фінансових відносин з Банком. При її наявності надати помісячний розрахунок заборгованості за весь період прострочення (а.с. 24).
19 січня АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-201222/1671 відповів ТОВ «Консалт-ЮА», що таку довідку можна отримати скориставшись інтернет-банком Приват24 (а.с. 25).
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 31.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «КБ «Приватбанк» б/н від 14.12.2007 становить 17527, 77 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9077,22 грн, залишок за відсотками - 8450,55 грн, заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість - 8450,55 грн (а.с. 75-78).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши ОСОБА_1 та його представника - адвоката Пилипенка Р. Б., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі п. 7 ч. 2 ст.16 ЦК України.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 2 та 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відовідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2007 сторони уклали кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.
У зв'язку із неналежним виконанням спірного кредитного договору ОСОБА_1 , Банк відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України звернувся до нього з позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту та рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.07.2014 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 30272,43 грн, з яких: 9077,22 грн заборгованість за кредитом, 17342,09 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 1935,09 грн заборгованість по комісії за користування кредитом, та штрафи: 500 грн фіксована частина, 14717,74 грн процентна складова, відповідно до договору кредиту б/н від 14.12.2007 та судовий збір в розмірі 302,72 грн (а.с.14-16).
Таким чином, враховуючи, що позивач умови Договору належним чином не виконував, відповідач використав право дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, штрафу та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.
Отже, звернувштись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.12.2007, кредитор - АТ КБ «ПриватБанк» на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання ОСОБА_1 щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04.07.2018, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18 від 14.02.2018), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Однією з таких підстав припинення зобов'язання, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України).
Постановою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 вересня 2020 року, виконавче провадження № 45547143 з примусового виконання виконавчого листа № 711/7398/13-ц, виданого 20.10.2014 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 30272,43 грн закінчене у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення (а.с. 21).
АТ КБ «ПриватБанк» постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з 23.09.2020 не оскаржувало, фактично погодившись із повним виконанням боржником основних зобов'язань за кредитними договорами.
Викладене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 629/4356/20 (провадження № 61-5667св21).
Заперечуючи проти припинення кредитних правовідносин, Банк надав розрахунок заборгованості, де станом на 31.08.2021 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «КБ «Приватбанк» б/н від 14.12.2007 становить 17527,77 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9077,22 грн, залишок за відсотками - 8450,55 грн, заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість - 8450,55 грн (а.с. 75-78).
Дослідивши вказаний розрахунок, апеляційним судом встановлено, що заборгованість за тілом кредиту (як це зазначено в розрахунку) виникла 31.01.2012, тобто була наявною станом на час винесення Придніпровським районним судом м. Черкаси рішення про стягнення із ОСОБА_1 боргу за вказаним коредитом (борг судом стягнуто станом на 31.07.2013). Будь-яких інших даних про отримання кредитних коштів ОСОБА_1 після стягнення судом боргу наданий розрахунок не містить.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20.
Спростовуючи відсутність заборгованості, Банк не надав виписки по рахунку, не надав доказів отриманння кредитної картки, тощо.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що 23.09.2020 є датою, коли зобов'язання ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором від 14.12.2007 припинилися внаслідок їх виконання.
Проте, Банк не визнавав факт закінчення строку дії кредитного договору та продовжував здійснювати нараховування відсотків і пені. Обумовлене ч. 2 ст. 625 ЦК України право Банк не реалізував. Матеріали справи не містять доказів пред'явлення кредитором вимог до позичальника відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Кредитор має право порушувати питання про стягнення з позивача коштів на підставі ст. 625 ЦК України за період невиконання рішення суду. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору.
Визнання судом першої інстанції у цій справі припиненими зобов'язань за кредитним договором не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов'язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов'язання продовжують існувати в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов'язання є припиненими, що відповідає наведеному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Щодо посилань в апеляційній скарзі на невірний способ захисту, то апеляційний суд виходить з наступного.
Апеляційний суд вважає, що такого способу захисту порушеного права як визнання припиненим кредитного договору нормами ЦК України не передбачено. Глава 50 ЦК України містить норми права, які регламентують припинення зобов'язання та наслідки припинення їх. Нормами ЦК України взагалі не передбачено поняття «припинення договору».
Однак, це не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні такої вимоги, адже одним із основних принципів цивільного судочинства є верховенство права і, дослідивши практику Верховного суду у справах з аналогічними правовідносинами, вбачається, що Верховний Суд не акцентував увагу у тих справах на неналежний спосіб захисту обраний позивачем (визнання припиненим договору), і залишав в силі судові рішення судів попередніх інстанцій, які розглядали справи з такими вимогами і визнавали припиненими договори.
Тому, враховуючи вищезгадані норми ЦК України та судову практику Верховного Суду апеляційний суд вважає, що наявні підстави для визнання припиненим кредитний договір від 14.12.2007.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Апеляційний суд відхиляє інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про не доведеність пред'явлених позовних вимог у повному обсязі та незаконність задоволення позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення кредитного договору від 14.12.2007, оскільки судове рішення у справі № 711/7398/13 про стягнення заборгованості виконане боржником у повному обсязі.
На ряду з цим суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позову в частині надання ОСОБА_1 довідки про відсутність заборгованості за договором кредитування, який укладений 14.12.2007 між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , оскільки Банк неодноразово відмовляв в її наданні на письмові звертення ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 01 вересня 2022 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко