Справа № 643/18069/21 Номер провадження 22-ц/814/2563/22Головуючий у 1-й інстанції Крівцов Д.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
31 серпня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
представник відповідача ОСОБА_1
переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року, ухвалене суддею Крівцовим Д.А., повний текст рішення складено - 18 жовтня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання вчинити певні дії, -
04 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовомдо Харківської міської ради, П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, в якому просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язати П'яту Харківську міську державну нотаріальну контору зняти заборону відчуження та припинити (вилучити) запис про накладення обтяження - заборони відчуження в усіх реєстрах з вказаної квартири.
Позовна заява мотивована тим, що 30.03.2009 року між ОСОБА_4 (відчужувачем) та ОСОБА_3 (набувачем) укладений спадковий договір, посвідчений П'ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою за № 2-479, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . У січні 2018 року ОСОБА_4 помер. Через рік ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Свої зобов'язання за спадковим договором ОСОБА_3 виконала, проте, за життя не встигла зареєструвати (набути) право власності на квартиру та зняти заборону її відчуження. У зв'язку з наведеним та відсутністю правовстановлюючих документів позивач, який є братом та єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , позбавлений можливості оформити спадкові права на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 до Харківської міської ради, П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Знято заборону на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , накладену 30.03.2009 року П'ятою Харківської міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 8592783.
В іншій частині позову - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що та обставина, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 не зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі спадкового договору, сама по собі не може бути підставою для висновку щодо не включення зазначеної квартири до спадкової маси, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , оскільки виходячи з імперативних положень ст. 1302 ЦК України, набуття набувачем права власності на майно відчужувача пов'язується із самим фактом смерті останнього. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Крім того, суд визнав, що доводи представника Харківської міської ради відносно того, що ОСОБА_3 не виконала умови спадкового договору в частині поховання ОСОБА_4 , спростовуються наданими представником позивача доказами. При цьому судом враховано, що вимога про розірвання спадкового договору будь-якою особою не заявлялася. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_3 не набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно умов спадкового договору набувач ОСОБА_3 зобов'язана була поховати ОСОБА_4 . Між тим, згідно листа Департаменту комунального господарства замовником кремації померлого був ОСОБА_5 . Прах ОСОБА_4 поховано у травні 2019 року на території крематорію у загальній могилі як незатребуваний, тобто вважає, що ОСОБА_3 не виконала умови спадкового договору в частині поховання ОСОБА_4 . Крім того, зазначає, що позивачем не було надано усіх доказів, які б підтверджували наявність у спадкодавця ОСОБА_3 права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 на момент її смерті, оскільки не надано доказів, що ОСОБА_3 зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на спірну квартиру. Крім того, звертає увагу, що у даній справі позов пред'явлений також і до нотаріуса, який є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позовних вимог до нотаріуса належало відмовити саме з цих підстав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно спадкового договору від 30.03.2009 року, посвідченого Одинадцятою Харківською державної нотаріальною конторою 30.03.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-479, ОСОБА_3 (набувач) зобов'язалася виконувати розпорядження ОСОБА_4 (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 63).
Факт укладення спадкового договору підтверджується даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 65523606 від 09.07.2021 року (т.1 а.с. 220).
Згідно копій актового запису про смерть № 452 від 09.01.2018 року, ОСОБА_4 , який проживав за адресою АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.123).
Як вбачається Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 65523576 від 09.07.2021 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася (т.1 а.с. 219, 220).
Відповідно до свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 84).
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини 05.03.2019 року звернувся позивач ОСОБА_2 , на підставі його заяви заведено спадкову справу (т.1 а.с. 78-121).
З даних свідоцтв про народження, які містяться в спадковій справі, вбачається, що позивач ОСОБА_2 є братом ОСОБА_3 (т.1 а.с. 10 ).
Приватним нотаріусом Горбатюк В.С. видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.08.2019 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 508, та від 03.09.2019 року, яке зареєстровано в реєстрі за № 534, згідно яких посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її рідний брат - позивач у справі (т.1 а.с.108,117).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.09.2019 року, винесеної приватним нотаріусом Горбатюк В.С., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 з підстав не надання правовстановлюючих документів на вказане майно (т.1 а.с. 120).
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 254894989 від 29.04.2021 року, право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 (т.1 а.с. 202, 203).
Судом першої інстанції з досліджених доказів встановлено, що позивач є спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняв спадщину після її смерті. Даних щодо прийняття спадщини після її смерті іншими особами, крім позивача, судом не встановлено.
Суд першої інстанції визнав, що та обставина, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 не зареєструвала право власності на спірну квартиру, яке виникло на підставі спадкового договору, сама по собі не може бути підставою для висновку щодо не включення зазначеної квартири до спадкової маси, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , оскільки виходячи з імперативних положень ст. 1302 ЦК України, набуття набувачем права власності на майно відчужувача пов'язується із самим фактом смерті останнього.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов про наявність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Оцінюючи заперечення Харківської міської ради проти задоволення вказаних позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що представником позивача суду надана відповідь на адвокатський запит за підписом ОСОБА_5 від 09.10.2020 року, згідно якої ОСОБА_5 у 2018 році надавав послуги населенню з питань організації поховання і надання суміжних послуг. На початку січня 2018 року до нього звернулась ОСОБА_3 з приводу організації та проведення поховань ОСОБА_4 . У зв'язку з наведеним, ним було надано послугу ОСОБА_3 з приводу організації та проведення поховання ОСОБА_4 та 09.01.2018 року укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання померлого ОСОБА_4 з КП «Ритуал». Також ним було отримано в органах ДРАЦС свідоцтво про смерть ОСОБА_4 (т.1 а.с. 176).
До відповіді доданий скріншот з сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, згідно якого ОСОБА_5 здійснює вид діяльності 96.03 - Організація поховань і надання суміжних послуг (т.1 а. с. 177).
Також суду надані довідка КП «Ритуал» № 108 від 22.04.2020 року, рахунки -замовлення від 09.01.2018 року, договір-замовлення, згідно яких ОСОБА_5 був замовником поховання ОСОБА_4 (т.1 а. с. 178).
Згідно показань свідка ОСОБА_6 , позивач є її колишнім чоловіком. Їй відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений спадковий договір. ОСОБА_3 доглядала за ОСОБА_4 , готувала йому, прибирала квартиру, придбавала ліки, сплачувала комунальні послуги, викликала лікарів. Свідок була присутня на похоронах ОСОБА_4 . Похорони ОСОБА_4 організувала ОСОБА_3 .. ОСОБА_3 жила разом з ОСОБА_4 приблизно 40 років. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жили однією сім'єю як чоловік та дружина, проте шлюб не зареєстрували.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_4 був її сусідом, вони жили на одній сходовій клітині. Їй відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений спадковий договір. ОСОБА_3 доглядала за ОСОБА_4 .. ОСОБА_3 тривалий час, приблизно 15-20 років, жила разом з ОСОБА_4 . Вони були як чоловік та дружина. ОСОБА_3 до смерті ОСОБА_4 доглядала за ним, готувала їжу, прибирала, ходила в магазин, викликала лікарів, тобто як добра дружина, ОСОБА_3 піклувалась про чоловіка ОСОБА_4 до смерті останнього. Похорони ОСОБА_4 організувала ОСОБА_3 .
Таким чином, суд першої інстанції визнав, що доводи представника Харківської міської ради відносно того, що ОСОБА_3 не виконала умови спадкового договору в частині поховання ОСОБА_4 , спростовуються наданими представником позивача доказами.
Крім того, судом першої інстанції враховано, що вимога про розірвання спадкового договору будь-якою особою не заявлялася.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції визнав, що відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_3 не набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 .
Крім того, вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори зняти заборону відчуження та припинити (вилучити) запис про накладення обтяження - заборони відчуження в усіх реєстрах з квартири, суд першої інстанції зазначив, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 254894989 від 29.04.2021 року, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься один запис про заборону на майно, підстава обтяження - вказаний вище спадковий договір, реєстраційний номер обтяження - 8592783. Інші записи в реєстрі відсутні.
При цьому, судом першої інстанції враховано, що станом на час вирішення справи П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора не має повноважень щодо зняття арештів, накладених на майно, тому з урахуванням предмету позовних вимог та мети звернення позивача до суду з даним позовом належним та ефективним способом захисту прав позивача є рішення суду про зняття заборони на спірну квартиру.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Предметом даного спору є визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).
Згідно матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та прийняв спадщину після її смерті. Даних щодо прийняття спадщини після її смерті іншими особами, крім позивача, судом не отримано.
Згідно ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що та обставина, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 не зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке виникло на підставі спадкового договору, не може бути підставою для висновку щодо не включення зазначеної квартири до спадкової маси, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , оскільки виходячи з імперативних положень ст. 1302 ЦК України, набуття набувачем права власності на майно відчужувача пов'язується саме з фактом смерті відчужувача, тобто, після смерті ОСОБА_4 фактично відбувся перехід усіх прав та обов'язків за спадковим договором до набувача ОСОБА_3 .
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», Конвенція разом з практикою Суду застосовуються при розгляді судами як джерело права).
Згідно пункту 167 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу, в тому числі і органу судової влади, у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» пункт 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 49-62, від 10 травня 2007 року).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини встановлює, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку має місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, та, відповідно, відбувається порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Отже, за змістом ст. 1302 ЦК України набувач ОСОБА_3 за фактом смерті відчужувача ОСОБА_4 набула право власності на спірну квартиру, яка є предметом спадкового договору. Крім цього, п.10 спадкового договору від 30.03.2009 року передбачено, що право власності на вищезазначену в пункті 2 цього договору квартиру, у «набувача» виникає у відповідності зі ст. 334 та 1302 ЦК України, з чого слідує, що у набувача за умови належного виконання розпоряджень другої сторони «відчужувача» у випадку смерті останнього виникає право власності на спірну квартиру, що є метою укладеного спадкового договору.
Доводи апеляційної скарги щодо невиконання ОСОБА_3 умов спадкового договору, то ці доводи є необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять достатні та достовірні докази виконання ОСОБА_3 умов даного договору. При цьому, колегія суддів враховує, що за життя ОСОБА_4 не ставилося питання про розірвання спадкового договору, що також свідчить про належне виконання його умов ОСОБА_3 . Крім того, умовами спадкового договору було обумовлено доручення ОСОБА_3 щодо поховання ОСОБА_4 після смерті, без зазначення обряду, процедури, способу поховання. Застереження щодо звернення до сторонніх організацій з метою поховання померлого умови спадкового договору не містять.
Доводи апеляційної скарги щодо пред'явлення позовних вимог до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори також не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи на законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення не впливають, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог до цього відповідача.
З врахування викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 серпня 2022 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов