Житомирський апеляційний суд
Справа №569/2709/22 Головуючий у 1-й інст. Ковальов І.М.
Категорія 84 Доповідач Талько О. Б.
30 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Франчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 569/2709/22 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду, судді Рівненського апеляційного суду про зобов'язання відкликати недостовірні обліково-статистичні документи справ та зобов'язати викрити факт дезінформації суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року, постановлену під головуванням судді Ковальова І.М.,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що під час розгляду судом кримінального провадження №32013190000000162, порушеного щодо нього за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч. ст. 28, ч. 2 ст.205, ч.ч. 1,4 та ч.ч.3,4 ст. 358 КК України, був встановлений факт розгляду судом незареєстрованих в ЄРДР кримінальних правопорушень.
Також позивач зазначає, що суддя Бердій М. здійснював розгляд кримінального провадження поза межами автоматизованого розподілу справ.
Оскільки такі дії порушують його права та не відповідають вимогам законодавства, ОСОБА_1 просив зобов'язати Рівненський апеляційний суд відкликати недостовірні обліково-статистичні документи справ №569/20741/13, №569/15948/13, №569/2658/18 з інформацією про незареєстровані в ЄРДР злочини, передбачені ч.2 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.ч.3,4 ст. 38 КК України, та створити документи з достовірною інформацією про злочини, передбачені ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205 та ч.ч.1,3,4 ст. 358 КК України, а після 24 січня 2020 року - з достовірною інформацією про злочин, передбачений ч.1 ст. 358 КК України.
Окрім того, просив зобов'язати суддю Рівненського апеляційного суду Збитковську Т.І. викрити факт дезінформації суду зі сторони прокурора Полюховича О. шляхом постановлення ухвали в кримінальному провадженні №32013190000000162 щодо виявлених порушень вимог законодавства під час підтримання обвинувачення незареєстрованих у ЄРДР злочинів, передбачених ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.ч.3,4 ст. 358 КК України.
Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що можливість звернення з позовними вимогами до суду й судді як до відповідачів передбачена частиною 1 статті 26 ЦПК України.
Реалізуючи надане йому законом право, він звернувся з даним позовом, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року підсудність цієї справи визначено Житомирському апеляційному суду.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду Житомирської області від 30 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У позовній заяві ОСОБА_1 , вказавши на порушення вимог законодавства, які, як він вважає, були допущені під час розгляду кримінального провадження №32013190000000162, просить зобов'язати суд апеляційної інстанції та суддю цього суду усунути вказані порушення.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і Законів України та на засадах верховенства права.
Частиною 1 статті 13 цього Закону передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Таким чином, при здійсненні правосуддя суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутись з позовом.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Проте, у даній справі між ОСОБА_1 та Рівненським апеляційним судом й суддею цього суду Збитковською Т.І. цивільно-правові відносини не виникли.
Чинне законодавство надає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження дій державних органів та посадових осіб цих органів в порядку та з підстав, передбачених нормами права.
Законність процесуальних актів і дій ( бездіяльності) суддів, прокурорів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Зазначене узгоджується з позицією, висловленою у пункті 57 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключно відповідальністю держави.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Оскарження процесуальних дій суду (судді) у відповідній справі не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року ( справа №295/7631/17).
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що приписи пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України « заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
Таким чином, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 до Рівненського апеляційного суду та судді цього суду Збитковської Т.І. не мають цивільно-правового характеру, й, відповідно, не підлягають судовому розгляду.
З огляду на вищезазначене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року ,- без змін.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: