Справа №:755/4620/21
Провадження №: 1-кс/755/1510/22
"30" серпня 2022 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 203-2 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
Слідчий слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Клопотання погоджено прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці липня 2020 року, а саме в невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_8 , визначивши подальше вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення шляхом скоєння умисних злочинів, утворив злочинну групу, з метою надання на території міста Києва у нежитлових приміщеннях населенню доступу до азартних ігор, без відповідного до Закону виду ліцензії, вчинив злочини за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , будучи керівником та активним учасником, з метою вчинення умисних злочинів, з метою особистого збагачення шляхом скоєння умисних злочинів, наприкінці липня 2020 року утворив злочинну організацію, з метою надання на території міста Києва у нежитлових приміщеннях населенню доступу до азартних ігор, без відповідного до Закону виду ліцензії, до якої увійшли у різний період часу інші учасники: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Вищевказані особи попередньо, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, зорганізувалися у внутрішньо стійке злочинне об'єднання, метою діяльності якого було вчинення злочинів, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника злочинної організації, спрямованих на реалізацію цього плану, підкорюючись під час злочинної діяльності ОСОБА_8 , як керівнику злочинної організації, свідомо виконуючи всі його вказівки. ОСОБА_4 є співорганізатором - активним учасником запланованих злочинів, надавши згоду на участь в злочинах у складі злочинної групи, достовірно знаючи про входження до її складу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , підтвердивши власними діями реальність своїх намірів, з метою реалізації розробленого ОСОБА_8 злочинного плану, відомого всім учасникам злочинної організації, виконував відведені йому функції під час готування та вчинення злочинів, а саме: за вказівками ОСОБА_8 , та особисто здійснював організаційно-розпорядчі функції, тобто: розподіляв грошові кошти, надані для відкриття грального закладу та розширення мережі, здійснював керівництво нижчою ланкою учасників злочинної організації, усував перешкоди для забезпечення діяльності грального закладу, для уникнення викриття вживав заходи конспірації з метою чого безпосередньо підшукав та отримав в оренду нежитлові приміщення для відкриття грального закладу за адресою: АДРЕСА_2 , який забезпечив обладнанням для належного функціонування вищевказаного грального закладу (меблями, камерами відеоспостереження, мобільними телефонами), координував та контролював роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, забезпечував безперебійне функціонування грального обладнання, здійснював контроль за прибутками та витратами закладу, безпосередньо підшукав та прийняв без документального оформлення на роботу операторів-касирів гральних закладів виплачував останнім, за погодженням з ОСОБА_8 , грошову винагороду у вигляді заробітної плати, перевіряв здійснення операторами-касирами закладу обліку результатів вищевказаної незаконної діяльності, а також, здійснював забезпечення технічного обслуговування грального обладнання, доставку і переміщення ігрового обладнання, здійснював інкасацію незаконних прибутків - грошових коштів, чим забезпечували умови для доступу до азартних ігор, з метою реалізації злочинного наміру, діючи спільно з іншими учасниками злочинної організації.
Як зазначає слідчий у клопотанні, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження. У ході виконання вказаних заходів була зафіксована протиправна діяльність декількох осіб, пов'язана із організацією підпільних гральних закладів та надання доступ населенню до азартних ігор без відповідного виду ліцензії; протоколами обшуку у приміщеннях підпільних гральних закладів де було вилучено комп'ютерне обладнання за допомогою якого надавався доступ населенню до азартних ігор без відповідного виду ліцензії відповідно до Закону, та інші предмети та обладнання для цього; висновками експерта згідно з якими надані на дослідження системні блоки мають на своїх жорстких дисках програмне забезпечення, що симулює процес азартної гри; протоколами обшуку за місцем проживання фігурантів справи у ході якого вилучено предмети, які використовували у протиправній діяльності та іншими доказами в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним особливо тяжкого злочину, передбачений ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 2032 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, у розумінні положень, що наведені у численних рішень Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України вбачається наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 покладається необхідність запобігання спробам:
1. Переховуватись від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинений нею тяжкий злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі, що може бути сприйняте ОСОБА_4 більш небезпечним, ніж переховування від суду.
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування обвинуваченого, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання обвинуваченого або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
2. Перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, наразі офіційно не працевлаштований, свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, у подальшому може вплинути на хід судового розгляду кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що він, не будучи позбавленим можливості вільного пересування та вибору місця проживання, може вчиняти злочини або спробувати переховуватися від суду і поза межами м. Києва.
Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що він не працює, перебуваючи на свободі може впливати на свідків.
Слідчий у клопотанні зазначає, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає позиціям Європейського суду з прав людини, сторона обвинувачення вважає виправданим тримання підозрюваного ОСОБА_4 , під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, прокурор зазначив, що у зв'язку з існуюванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Захисник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що підозра та ризики, які вказані у клопотанні, не обгрунтованні та не доведенні у судовому засіданні прокурором. Крім того, зазначив, що будь яких доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень до клопотання не додано, у зв'язку з чим просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи та прохання свого захисника.
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї. За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу. Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Судом було встановлено, що 12.08.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040004714 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 203-2 КК України.
29.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 203-2 КК України. Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України. До клопотання додані зібрані у кримінальному провадженні докази, які на думку слідчого та прокурора, обґрунтовують підозру у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020100040004714 від 12.08.2020 року; протокол огляду від 17.07.2022 року; протоколи допиту свідків від 29.03.2021 року, 25.08.2022 року; висновки експертів від 22.10.2021 року, 28.10.2021 року, 29.10.2021 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06.07.2021 року; повідомлення про підозру від 29.08.2022 року.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 203-2 КК України. Заслухавши прокурора, дослідивши у судовому засіданні всі письмові матеріали, які слідчий додав до клопотання, суд дійшов висновку, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведено підстав для застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , оскільки до клопотання не додано жодних доказів, які б'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованими йому злочинами, або свідчать про вчинення ОСОБА_4 цих злочинів, для встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 203-2 КК України, тому ризики, які зазначені у клопотанні, є сумнівними.
У зв'язку з наведеним, клопотання задоволенню не підлягає. За таких обставин, керуючись вимогами ст. ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-178, 184, 193, 194, 309, 310 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 01 вересня 2022 року о 11 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1