Справа № 298/883/21
Номер провадження 3/298/207/22
01 вересня 2022 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №089867 від 8 липня 2021 року, складеного поліцейським СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гондорчин В.О., "8 липня 2021 року о 10 год. 45 хв. в смт.В.Березний вул.Шевченка ОСОБА_1 керував мотоциклом ALFA, д.н. НОМЕР_1 , без шолома, під час перевірки документів у мотоцикліста були ознаки сп'яніння, запах із порожнини рота. Тест «Драгер» показав результат 0.36 пр., чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху".
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи неодноразово повідомлявся. Про причину неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №089867 від 8 липня 2021 року, складеному стосовно ОСОБА_1 міститься підпис останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, суддею зауважується, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.
Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.
За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.
Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
За змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП України, не є обов'язковою.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст.268 КУпАП вважає, що дану справу може бути розглянуто.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.
За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).
Пунктом 2.9 а Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Обов'язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, на основі яких у визначеному законом порядку можливо встановити наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому згідно ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно зі ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки доказів.
За змістом фабули протоколу про адміністративне правопорушення 8 липня 2021 року о 10 год. 45 хв. в смт.В.Березний вул.Шевченка ОСОБА_1 керував мотоциклом ALFA д.н. НОМЕР_1 без шолома, під час перевірки документів у мотоцикліста були ознаки сп'яніння, запах із порожнини рота. Тест «Драгер» показав результат 0.36 пр., чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху.
Водночас, як установлено з дослідженого у судовому засіданні оптичного диску доданого до протоколу, на ньому відсутні будь-які дані, диск не містить жодного файлу. Встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як про це зазначено в протоколі, є неможливим, як і неможливо перевірити факт дотримання поліцейським порядку освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп"яніння.
У матеріалах адміністративної справи наявна ксерокопія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №927558 від 08.07.2021 року, не завірена належним чином, як це передбачено вимогами Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, згідно яких завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою «Згідно з оригіналом», завіреним печаткою, дати засвідчення копії. Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення у встановленому порядку. Така позиція узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.05.2019 року по справі №160/7887/18.
Що стосується наявного у матеріалах справи рапорту поліцейського СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гондорчин В. від 8 липня 2021 року, то такий факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин не підтверджує. Крім цього, рапорт працівника поліції, який долучений до матеріалів справи, на переконання судді, не є належним доказом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки відноситься до внутрішніх службових документів, складений зацікавленою особою поліцейським СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гондорчин В., який в тому числі здійснював оформлення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.
Суддею зауважується на тому, що у відповідній графі протоколу «свідки чи потерпілі» зазначено «1. ОСОБА_2 жит. АДРЕСА_2 ; 2. ОСОБА_3 жит. АДРЕСА_3 .», при цьому статус вказаних осіб у справі не визначено, не можливо встановити свідками чи потерпілими зазначені особи являються. Пояснення вказаних осіб у матеріалах справи відсутні, ка з огляду на відсутність будь-яких матеріалів відеозапису суд позбавлений можливості встановити та перевірити факт присутності вказаних осіб на місці події при проходженні ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп"яніння.
Ці обставини позбавляють суд можливості визнати результати огляду за допомогою алкотестеру «Драгер», як беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і дають підстави дійти до висновку про те, що стан алкогольного сп'яніння останнього у визначеному законом порядку встановлений не був.
Вказані обставини дають підстави для критичної оцінки протоколу про адміністративне правопорушення, як доказу в розумінні ст. 251 КУпАП.
Будь-які інші докази встановлені протоколом про адміністративне правопорушення на підставі ст.251 КУпАП, які свідчили б про наявність в діях ОСОБА_1 вини у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
Поряд з цим, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суддя приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд вважає, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі в частині вказаного обвинувачення.
За змістом п.7 ст.247 КУпАП провадження може бути закрито в разі закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративних стягнень, передбачених ст.38 КУпАП. Тобто законодавець визначив, що провадження може закриватись, якщо орган, який розглядає справу, дійде висновку щодо закінчення строків накладення стягнення, що можливо, на переконання суду, лише після встановлення судом факту наявності події правопорушення, вини особи у вчиненні цього правопорушення. Суд вважає, що системний аналіз положень ст. 247 КУпАП, дає підстави для висновку, що перед ухваленням рішення про можливість закриття провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (що є нереабілітуючими підставами закриття провадження), суд повинен дійти висновку про відсутність реабілітуючих підстав, передбачених іншими пунктами ст. 247 КУпАП, за наявності яких закриття провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП недопустиме.
Враховуючи, що суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.