Номер провадження 2-о/754/298/22
Справа №754/6412/22
Іменем України
22 серпня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва
під головуванням судді Буша Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Зануди І.А.,
заявника: ОСОБА_1
представника заявника: Кушнір О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , шляхом встановлення наступних заходів тимчасового обмеження прав:
- заборонити перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 6 місяців;
- заборонити чинити перешкоди ОСОБА_1 у проживанні в квартирі спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обгрунтована тим, що в квартирі АДРЕСА_2 проживають - заявниця ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її брат ОСОБА_3 . Дана квартира належить на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_3 постійно висловлюється нецензурною лайкою, завдає заявнику тілесних ушкоджень, не пускає до житла, внаслідок чого заявник декілька разів викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Крім цього, ОСОБА_3 є хворою людиною, який є інвалідом 2-їгрупи по психіатричному захворюванню, його поведінка неадекватна та несе загрозу іншим людям. Заявник вимушена з донькою проживати в військовій частині,так як заявник військовозобов'язана. Отже, неодноразові звернення заявниці до правоохоронних органів з підстав вчинення відносно неї домашнього насильства, свідчить про наявність тривалого конфлікту та підтверджують факт того, що її брат систематично вчиняє по відношенню до неї домашнє насильство, при цьому не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, не бажає змінювати свою поведінку, яка носить тривалий та системний характер. Оскільки заявниця є жертвою домашнього насильства, остання звернулась до суду в порядку положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та просить застосувати відносно кривдника обмежувальний припис.
В судовому засіданні заявниця та її представник - адвокат Кушнір О.С., підтримали подану заяву, просили її задовольнити, з підстав, зазначених в ній, оскільки заінтересована особа продовжує вчиняти дії, що мають ознаки психологічного та фізичного насильства.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливим проводити слухання справи у відсутність заінтересованої особи, про що не заперечували заявник та представник заявника, та ухвалити рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Вислухавши заявницю та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 липня 2021 року, посвідченого Демяносовою В.Ф. , державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, 1/6 частина квартири АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 . Також зазначено, що спадкоємцем майна ОСОБА_6 є його син - ОСОБА_3 .
Відповідно до копії постанови Деснянського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до копій довідок МСЕК серії АВ №0414875 та серії АВ №0444687 ОСОБА_7 було встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням.
Крім того, відповідно до копії довідки Територіального медичного об'єднання "ПСИХІАТРІЯ" у місті Києві ОСОБА_3 , перебував у них на стаціонарному лікуванні у відділенні №7 лікарні з 13.01.2015 р. по 30.01.2015 р.
Згідно висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І-ІІ групи внаслідок психічного розладу №348, хворого ОСОБА_3 : за рівнем обмеження життєдіяльності : обмеження самообслуговування; обмеження здатності до орієнтації; обмеження здатності до спілкування; обмеження здатності контролювати свою поведінку. ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до листа від 10 червян 2022року № 0-1168/125/49-22 Національної поліції України Головного Управління Національної поліції у м. Києві Деснянське УП, неодноразово за адресою по АДРЕСА_1 , надходили виклики на лінію "102" щодо неадекватної та неправомірної поведінки гр. ОСОБА_3 в сторону заявника, а саме: 03.11.2021 р., 06.11.2021 р., 15.04.2022 р., 16.04.2022 р., 21.04.2022 р., які виражались в тому, що останній не впускає ОСОБА_1 до вказаної квартири.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров 'ю особи:
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється у т.ч. на колишнє подружжя.
В силу положень ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: обмежувальний припис стосовно кривдника.
Згідно ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (передування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об 'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв 'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18 дійшов висновку, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.
Крім того, у вказаній постанові роз'яснено, що під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Долучені письмові докази по справі, надані пояснення заявника та її представника у судовому засіданні свідчать про конфліктні взаємовідносини між сторонами, можуть розцінюватись судом як домашнє насильство.
З огляду на наявні у справі письмові докази та заслухані пояснення, суд вважає, що заявницею та її представником в процесі розгляду справи доведено існування загрози вчинення заінтересованою особою протиправних дій у майбутньому. Суд усвідомлює, що достатньою підставою для задоволення такої заяви є існування обґрунтованого побоювання вчинення такого насильства зі сторони заінтересованої особи у майбутньому, що у цій справи доведено.
У зв'язку з вищевикладеним суд, приходить до висновку про часткову обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 , у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, поклавши на останнього на строк 6 місяців такі обов'язки:
-заборонити ОСОБА_3 чинити перешкоди ОСОБА_1 у проживанні в квартирі спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з вимогами ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 318 ЦК України, визначено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Згідно з вимогами , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.320 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд вважає, що такий вид заходу тимчасового обмеження прав заінтересованої особи, як заборона ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 є фактично його виселенням із квартири, яка є його постійним місцем проживання, що не є пропорційним втручанням у мирне володіння майном і порушує право заінтересованої особи на житло, оскільки як встановлено судом при розгляді справи, заінтересована особа будь-якого іншого житла на праві власності чи користування не має.
Таким чином, вимоги заявниці про заборону ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають до задоволення, адже заінтересована особа ОСОБА_3 є співвласником цієї квартири, тому відповідно до вимог Цивільного законодавства не може бути позбавлений права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, суд співставляючи інтереси учасників справи, враховуючи суспільні інтереси, приходить до переконання, що є достатніми аргументи заявника для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , тому заяву про видачу обмежувального припису необхідно частково задовольнити.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 259, 294, 350-1, 350-2, 350-5, 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , поклавши на нього на строк 6 місяців такі обов'язки:
- заборонити ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) чинити перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у проживанні в квартирі спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи про видачу обмежувального припису - віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 26.08.2022 року.
Суддя: