Справа № 226/769/22
Справа 226/769/22
Провадження № 2/226/406/2022
Р I Ш Е Н Н Я
29 серпня 2022 року м. Мирноград
Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:
головуючого судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Лазарєвої В.В.,
учасники судового процесу:
позивач ОСОБА_1 (відсутній),
представник позивача ОСОБА_2 (відсутній),
відповідач ДП«Вугільна компанія «Краснолиманська»
(представник відсутній),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має загальний стаж роботи на підприємстві майже 13 років, весь цей час працював горноробочим очисного забою з повним робочим днем у шахті. Останнє місце роботи - ДП«Вугільна компанія «Краснолиманська», звідки 09.10.2017 року він був звільнений з посади горнорабочого очисного забою за власним бажанням ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Висновком МСЕК від 05.07.2022 року була встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності у зв'язку із професійним захворюванням в розмірі 60%, первинно, безстроково. Діагноз: хронічна радикулопатія та хронічний бронхіт. У 1996 встановлена втрата професійної працездатності, пов'язана із трудовим каліцтвом отриманим на іншому підприємстві у розмірі 5%, всього втрата працездатності складає 65%.
Внаслідок втрати професійної працездатності у нього змінились умови життя, що потягнули за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму. Спостерігається критичне відношення до себе як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. Також відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною. Його фізичний і моральний стан не дозволяє відчувати себе повноцінним. Його турбують постійні болі, тривале лікування позначилось на його загальному стані, погіршились відносини з оточуючими та у родині. Його пригнічує розуміння, що здоров'я не відновлюється, а навпаки, погіршується. Вважаючи це наслідками отриманого профзахворювання, просить стягнути з відповідача на свою користь 60000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Відповідачем суду наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що, позивач на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» працював 13 років. Відповідач, оформлюючи трудові відносини з позивачем, роз'яснив йому його права та обов'язки, проінформував під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я. Крім того, позивач за весь період роботи на ДП«Вугільна компанія «Краснолиманська» жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Також, позивач стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. Позивачем, в якості факту спричинення моральних страждань приведений висновок МСЕК від 05.07.2022 року про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 65% по профзахворюванню та третю групу інвалідності. Але висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. В матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення профзахворювання. Позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові. Позивач в період праці на підприємстві медичні огляди проходив без зауважень, до роботи був придатним. З 2017 року позивач міг отримати де завгодно травму, яка спровокувала професійне захворювання, підтверджень про належне медичне звернення чи медичне лікування до 2021 року не долучено. Відповідач просить прийняти до уваги, що акт П-4 від 04.08.2021 року складений компетентною комісією із зауваженням, що на момент складання позивач не працює в шкідливих умовах з 09.10.2017 року, тобто комісія фактично не визнає профзахворювання, що воно отримано під час роботу у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того додатковими поясненнями просив суд, що у разі вирішення питання на користь позивача, відповідно до п. 162.1 ст. 162 п.п.164.2.14 ст. 164, п. 14.1.180 Податкового кодексу України, зазначити у судовому рішенні, що присудженні до стягнення суми з урахуванням утримання з нього обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.
В судове засідання позивач, представник позивача та представник відповідача не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, надали суду заяви з клопотанням розглянути справу за їх відсутності. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача вимоги позову не визнав з підстав, наведених у відзиві.
Суд, врахувавши позиції сторін у справі, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за матеріалами, наданими сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Позивач ОСОБА_1 з 19 грудня 2005 по 07 вересня 2014 року, 26 листопада 2014 по 09 жовтня 2017 року включно працював на підприємстві відповідача у якості горнорабочого очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, після чого був звільнений за статтею 38 Кодексу законів про працю за власним бажанням (арк.спр.7-9).
У період з 18.06.2020 по 30.06.2020 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділені Комунального некомерційного підприємства Родинська міська лікарня з приводу хронічної попереково-крижової радикулопатії, в стадії загострення з вираженим больовим м'язово - тонічним, вираженим лівостороннім корінцевим синдромами, статико - динамічними порушеннями. Остеохондроз поперекового відділу хребта, з протрузією дисків L1-L2,L2-L3,L3-L4,L4-L5,L5-S1. Хронічний бронхіт 2 ст. з обструктивним синдромом, фаза загострення, дифузний пневмосклероз ЛН 2ст. ІХС атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 1ст., 2ст., ризик помірний СН1. Погіршення стану здоров'я з 2015 року, больовий корінцевий синдром, лікування у невропатолога, лікувався амбулаторно. Погіршення з травня 2017 року пов'язує з фізичними навантаженнями на роботі. Затяжний рецидив з 02.06.2017 по 10.08.2017, з 30.06.2017 по 30.06.2017, пролікований у неврологічному відділені ПЦРЛ. 12.06.2017 виконано МСКТ п/кр від. Хр. - КТ ознаки остеохондрозу, спондилоартроза поперекового відділу хребта з протрузією дисків. З 11.08.2017 по 09.10.2017 року лікувався з приводу хронічного бронхіту амбулаторно та стаціонарно. Після звільнення лікувався амбулаторно в неврологічному відділені. Останній курс стаціонарного лікування з 08.07 по 17.07.2019 року (арк.спр.19).
Згідно виписки із медичної картки №521 був наданий висновок Центральної лікарсько - експертної комісії №18/545 від 25.05.2021 року, встановлений діагноз: хронічна радикулопатія L5-S1, ліворуч в стадії загострення з вираженими статико - динамічними порушеннями, м'язово - тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІст. Фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз ЛН І-ІІ ст., встановлене захворювання професійне. Супутній діагноз ІХС атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 СН1. Ризик 4. Початкова катаракта обох очей. Ангиопатія сітківки обох очей. Гіперметропія слабкого ступеня, змішаний астигматизм обох очей. Викривлення носової перетинки. Хронічний катаральний гінгівіт (арк.спр.15-19).
04 серпня 2021 року комісією Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці було затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, яким встановлено наявність у позивача ОСОБА_1 професійного захворювання у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії (арк.спр.11-12). 05 липня 2022 року безстроково ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням та за сукупності 65% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідками МСЕК. Рекомендоване медикаментозне лікування за профзахворюваннями, санаторно-курортне лікування по профрадикулопатії (арк.спр.14).
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується, на підставі положень частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, особою, яка її завдала, за наявності її вини. Завдана під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків шкода працівнику на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою - власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.
Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що позивачеві спричинені моральні страждання, пов'язані із втратою ним 60% працездатності, отриманням ним фізичних страждань і болю, який він відчував протягом тривалого періоду та відчуває до цього часу, які є прямим наслідком професійного захворювання, отриманого позивачем за час роботи на підприємстві відповідача.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого каліцтва або професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000 гривень суд визнає завищеною. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві спричиненої йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь 40000 гривень.
Щодо тверджень відповідача про обізнаність осіб при влаштуванні на роботу про шкідливі умови праці, суд нагадує відповідачу, що обов'язок створити безпечні умови праці на всіх підприємствах, в установах та організаціях є закріпленим у статті 153 Кодексу законів про працю України, при цьому забезпечення безпечних умов праці покладається безпосередньо на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону кореспондується з нормою, викладеною у статті 13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Щодо клопотання відповідача про зазначення у судовому рішенні вказівки, що присудженні до стягнення суми з урахуванням утримання з них обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом, суд наголошує, що предметом спору у цій справі є питання про наявність/відсутність спричиненої фізичній особі моральної шкоди та визначення її розміру, а не спір щодо розміру нарахованих/утриманих із присудженої судом суми відшкодування обов'язкових платежів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 992,40 гривень, оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ звільнений від зазначених витрат при подачі позову до суду, визначений на час звернення позивача за захистом свого права до суду.
На підставі статей 1167, 1172 Цивільного кодексу України, статті 2371 Кодексу законів про працю України керуючись ст.ст. 10,12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (місце розташування: вул. Перемоги, 9 у місті Родинське Донецької області, ЄДРПОУ 31599557) про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» у дохід держави судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.О. Коваленко