Справа № 226/768/22
Справа 226/768/22
Провадження № 2/226/405/2022
Р I Ш Е Н Н Я
29 серпня 2022 року м. Мирноград
Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:
головуючої судді Коваленко Т.О.,
за участі секретаря Лазарєвої В.В.,
учасники судового процесу:
позивач ОСОБА_1 (відсутній),
представник позивача ОСОБА_2 (відсутній),
відповідач ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»
(представник відсутній),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має загальний стаж роботи на підприємстві майже 21 рік, весь цей час працював на різних дільницях, за різними професіями з повним робочим днем у шахті. Висновком МСЕК від 05.07.2022 року йому встановлена третя група інвалідності та стійка втрата працездатності у зв'язку із професійним захворюванням у розмірі 65%. У зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом виробничих факторів: пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони, виробничого шуму, важкої та напруженої праці, у позивача виникло професійне захворювання, діагноз: хронічний бронхіт П ст., з обструктивним синдромом, фаза загострення. Пневмосклероз ЛН П ст. Хронічна попереково - крижова радикулопатія, в стадії загострення з вираженим больовим, м'язово - тонічним синдромом, статико - данимічними порушеннями Супутній діагноз: Хронічний бронхіт 2 ст., з обструктивним синдромом, фаза загострення. Дифузний пневмосклероз . ЛН 2. Гіпертонічна хвороба 1 ст., 2 ст., ризик 2, СН 0. Остеохондроз поперекового відділу хребта з протрузією дисків L1-L2-L3-L4-L5-S1. (арк.спр.14-17). Внаслідок цього у позивача змінились умови життя, що потягнули за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму. Спостерігається критичне відношення до себе як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. Також відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною. Його фізичний і моральний стан не дозволяє відчувати себе повноцінним. Його турбують постійні болі, тривале лікування позначилось на його загальному стані, погіршились відносини з оточуючими та у родині. Його пригнічує розуміння, що здоров'я не відновлюється, а навпаки, погіршується. На його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, один з яких інвалід з дитинства. Він переживає за їх майбутнє через сумніви чи зможе він їх доглянути та утримати, чи вистачить в нього сил їх виховати. Вважаючи це наслідками отриманого профзахворювання, тому просить стягнути з відповідача на свою користь 60000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Відповідачем суду наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що, позивач на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» працював майже 21 рік. Відповідач, оформлюючи трудові відносини з позивачем, роз'яснив йому його права та обов'язки, проінформував під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я. Крім того позивач за весь період роботи на ДП«Вугільна компанія «Краснолиманська» жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Також позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. Позивачем, в якості факту спричинення моральних страждань наведений висновок МСЕК від 05.07.2022 року про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 65% по профзахворюванню та третю групу інвалідності. Але висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. В матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові. Крім того, просив врахувати той факт, що у період праці на підприємстві позивачем медичні огляди проходились без зауважень, до роботи був «Придатним». Зазначаючи, що з 2000 року він хворів на радікулапатію та бронхіт, доказів лікування Позивач не долучає до матеріалів справи. Підтверджень про належне медичне звернення чи медичне лікування до 2021 року не долучено. Відповідач просить прийняти до уваги, що акт П-4 від 04.07.2021 року складений компетентною комісією із зауваженням, що на момент складання позивач не працює в шкідливих умовах з 28.09.2017 року, через що неможливо встановити осіб, винних у його профзахворюванні, тобто комісія фактично не визнає профзахворювання, а також що воно отримане у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того додатковими поясненнями просив суд, що у разі вирішення питання на користь позивача, відповідно до п. 162.1 ст. 162 п.п.164.2.14 ст. 164, п. 14.1.180 Податкового кодексу України, зазначити у судовому рішенні, що присудженні до стягнення суми з урахуванням утримання з нього обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.
В судове засідання позивач, представник позивача та представник відповідача не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, надали суду заяви з клопотанням розглянути справу за їх відсутності. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача вимоги позову не визнав з підстав, наведених у відзиві.
Суд, врахувавши позиції сторін у справі, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за матеріалами, наданими сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Дослідивши надані суду докази, позиції сторін, викладені у письмових заявах, суд вважає встановленими у судовому засіданні наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 з 10 липня 1996 по 30 серпня 2014 року, з 26 листопада 2014 по 28 вересня 2017 року включно працював на підприємстві відповідача у дільницях, за різними професіями з повним робочим днем у шахті, після чого був звільнений за ст. 38 Кодексу законів про працю за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію (арк.спр.6-8).
У період з 07.08.2017 до 17.08.2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Покровської центральної районної лікарні з приводу хронічної вертеброгенного попереково - крижової радикулопатії в стадії загострення з вираженим больовим, м'язово - тонічним, вираженим правостороннім корінцевим синдромами, вираженими статико - динамічними порушеннями (арк.спр.17).
З 18.06.2020 по 30.06.2020 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділені Комунального некомерційного підприємства Родинська міська лікарня з приводу хронічної попереково - крижової радикулопатії, в стадії загострення, з вираженим больовим, м'язово - тонічним, вираженим правостороннім корінцевим синдромом, фазі загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 2, гіпертонічна хвороба 1ст, 2ст, ризик 2, СН0 (арк.спр.20).
З виписки із медичної карти №3558/729 ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 вважає себе хворим близько 5 років, за медичною допомогою не звертався. Лікувався самостійно. З весни 2017 року погіршення здоров'я, задишка та кашель стали інтенсивніше, з'явились проблеми з диханням. За допомогою звернувся 23.05.2017 року. Стоїть на Д обліку з діагнозом: хронічна попереково - крижова радикулопатія 1 ст. (арк.спр.14-15).
04 серпня 2021 року комісією Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці було затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, яким встановлено наявність у позивача ОСОБА_1 професійного захворювання у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії (арк.спр.9-12). 05 липня 2022 року, безстроково, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та за сукупності 65% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідками МСЕК. Рекомендоване медикаментозне лікування за профзахворюваннями, санаторно-курортне лікування по профрадикулопатії (арк.спр.13).
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується, на підставі положень частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, особою, яка її завдала, за наявності її вини. Завдана під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків шкода працівнику на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою - власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.
Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що позивачеві спричинені моральні страждання, пов'язані із втратою ним 65% працездатності, отриманням ним фізичних страждань і болю, який він відчував протягом тривалого періоду та відчуває до цього часу, які є прямим наслідком професійного захворювання, отриманого позивачем за час роботи на підприємстві відповідача.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого каліцтва або професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000 гривень суд визнає завищеною. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві спричиненої йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь 40000 гривень.
Щодо тверджень відповідача про обізнаність осіб при влаштуванні на роботу про шкідливі умови праці, суд нагадує відповідачу, що обов'язок створити безпечні умови праці на всіх підприємствах, в установах та організаціях є закріпленим у статті 153 Кодексу законів про працю України, при цьому забезпечення безпечних умов праці покладається безпосередньо на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону кореспондується з нормою, викладеною у статті 13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Щодо клопотання відповідача про зазначення у судовому рішенні вказівки, що присудженні до стягнення суми з урахуванням утримання з них обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом, суд наголошує, що предметом спору у цій справі є питання про наявність/відсутність спричиненої фізичній особі моральної шкоди та визначення її розміру, а не спір щодо розміру нарахованих/утриманих із присудженої судом суми відшкодування обов'язкових платежів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 992,40 гривень, оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ звільнений від зазначених витрат при подачі позову до суду, визначений на час звернення позивача за захистом свого права до суду.
На підставі статей 1167, 1172 Цивільного кодексу України, статті 2371 Кодексу законів про працю України керуючись ст.ст. 10,12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (місце розташування: вул. Перемоги, 9, у місті Родинське Донецької області, ЄДРПОУ 31599557) про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» у дохід держави судовий збір у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.О. Коваленко