31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/9369/18
адміністративне провадження № К/9901/66248/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ЛЕОКОН ГРУПП" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ЛЕОКОН ГРУПП" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2018 (суддя Чудак О. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя Епель О. В., суддів: Губська Л. В., Степанюк А. Г.),
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ЛЕОКОН ГРУПП" (далі - ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП", товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації, від 21.12.2017 №456094/38185962; зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 17.11.2017 №2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, позовну заяву ТОВ "ІВК "ЛЕОКОН ГРУП" повернуто на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Висновок суду щодо підстав для повернення позовної заяви вмотивований тим, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а доводів, що строк був пропущений з поважних причин, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасно звернутися до суду з цим позовом, позивач не навів ні в позовній заяві, ні в заяві про усунення недоліків позовної заяви. При цьому суд відхилив довід товариства, що строк звернення до адміністративного суду з таким позовом встановлений статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК), вказавши, що строк 1095 днів, на який посилається позивач, стосується оскарження рішень контролюючого органу у сфері податкових відносин про нарахування грошових зобов'язань. Водночас рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не є таким, тому застосуванню підлягають загальні строки звернення до адміністративного суду, визначені частиною другою статті 122 КАС України, а також скорочені строки, визначені, зокрема, частиною четвертою статті 122 цього Кодексу.
На ці судові рішення товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідно до пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК будь-яке рішення контролюючого органу може бути оскаржено до суду в межах 1095 днів безвідносно використання права на адміністративне оскарження таких рішень як досудовий порядок вирішення спору, тому при поданні позовної заяви товариство не пропустило строк звернення до адміністративного суду. Спеціальні строки, передбачені податковим законодавством, на думку скаржника, мають перевагу в застосуванні проти загального строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 КАС України. Суди, застосувавши норми статті 122 КАС України, допустили порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено матеріалами справи, Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 26.06.2018 позовну заяву товариства залишив без руху, в тому числі як таку, що подана після закінчення строків, установлених частиною четвертою статті 122 КАС України, а доказів поважності причин пропуску строку та заяви по його поновлення до позовної заяви не додано.
Суд встановив, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору і оскаржив в адміністративному порядку рішення Комісії від 21.12.2017 №456094/38185962. Рішенням Комісії з розгляду скарг ДФС України від 04.01.2018 №1321/38185962, яке позивач отримав 10.01.2018, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Комісії - без змін. При цьому позивач звернувся з позовом лише 15.06.2018, тобто з пропуском передбаченого частиною четвертою статті 122 КАС України строку.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху товариство подало заяву про усунення її недоліків.
У заяві позивач посилався на норми пункту 56.18 статті 56 та пункту 102.1 статті 102 ПК, як на спеціальні у цих правовідносинах, та наголошував, що для оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної строк для звернення до адміністративного суду становить 1095 днів, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. Інші доводи заява не містить.
Аналогічні доводи наведені у касаційній скарзі.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частини четверта статті 122 КАС України).
Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи застосування скорочених строків звернення до суду, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, та можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми ПК.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим- третім пункту 56.18 визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 56.19 статті 58 ПК у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування платнику грошових зобов'язань.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 24.04.2020 (справа №520/6895/19). Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зазначив, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 ПК під висловом ''або інше рішення контролюючого органу'' розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків.
Отже, Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України, а не Податковим кодексом України.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, згодом було викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19).
У цій постанові Верховний Суд сформульовав правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору.
Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи №640/20468/18 полягає в тому, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Відтак, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження такого рішення як досудового порядку вирішення спору, становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 123 КАС України, якою визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга).
Отже, Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску, на пропозицію суду першої інстанції, не повідомив. Не наведено доводів щодо таких причин і в касаційній скарзі.
Доводи позивача про те, що норми процесуального та податкового законодавства суперечать між собою, не змінюють наведеного правового регулювання спірного в цій справі питання. А посилання скаржника на постанову суду апеляційної інстанції від 01.11.2018 у справі №0240/2172/18-а та на лист Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 №203/11/13-11 не можуть бути прикладом правозастосування, яке повинно враховуватися судом при виборі норми права, що підлягає застосуванню, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробнича компанія "ЛЕОКОН ГРУПП" залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко