Провадження № 2/537/32/2022
Справа № 537/588/21
15.08.2022 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Фадєєвої С.О.,
за участі секретаря судових засідань - Супруненко О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Таранкової О.О.,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,
Позивач ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь підприємства матеріальну шкоду у сумі 12510 грн. 90 коп., а також стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
На обґрунтування позову зазначив, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 працювали у ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Так, 04.05.2018 ОСОБА_5 була працевлаштована на підприємство на посаду комірника корпусу пасажирського вагонобудування, а згодом, відповідно до наказу від 10.12.2018 № 1489, її було переведено на іншу посаду, старшого комірника виробничо-диспетчерського бюро. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». ОСОБА_3 була працевлаштована на підприємство на посаду комірника корпусу пасажирського вагонобудування з 12.08.2019. Враховуючи, що відповідно до наказу Міністерства праці України № 43 від 12.05.1996 «Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність», робота комірника пов'язана з прийманням на зберігання, зберіганням, видачею матеріальних цінностей на складах, з відповідачами був укладений договір№108 від 12.08.2019 про колективну матеріальну (бригадну) матеріальну відповідальність. У зв'язку з тим, що відповідачі виявили бажання звільнитися з роботи з власної ініціативи розпорядженням від 25.05.2020 № 150 «Про проведення інвентаризації» начальника корпусу пасажирського вагонобування та розпорядженням головного бухгалтера від 25.05.2020 № 2-к було прийнято рішення про проведення приймання-передачі матеріальних цінностей, у тому числі вибіркової інвентаризації окремого виду матеріальних цінностей. В результаті проведеної вибіркової перевірки наявних матеріальних цінностей була встановлена недостача метисної продукції (шурупів, винтів, болтів, зажимів) на суму 12510 грн. 90 коп. На підставі актів інвентаризації, у тому числі вибіркової, бухгалтерською службою було складено порівняльну відомість матеріальних цінностей, у якій відображено розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними актів інвентаризації за результатами вибіркової перевірки (акт № 1 від 27.05.2020). У порівняльній відомості та бухгалтерській довідці зазначено, що різниця між даними бухгалтерського обліку та даними актів інвентаризації складає 12510 грн. 90 коп. Причиною виникнення недостачі матеріальних цінностей стало недбале ставлення до виконання своїх посадових обо'язків відповідачів із збереження матеріальних цінностей. Вина роботодавця у виникненні недостач товарно-матеріальних цінностей відсутня. З урахуванням вищевикладеного просив позов задовольнити.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Таранковою О.О. надано відзив на позовну заяву, в якому вона позов не визнала, вказала, що позивачем не доведено розміру нестачі та винних протиправних дій ОСОБА_2 , що мали до цього призвести, як обов'язкових умов покладання на працівника матеріальної відповідальності. Розслідування обставин нестачі за участю ОСОБА_2 не проводилось, письмові пояснення від відповідачів щодо фактів нестачі не вимагались, причини, з яких сталася нестача, не встановлювалися. Позивачем не доведено та не підтверджено доказами того, що керівництвом товариства були створені належні умови для забезпечення повного збереження ввірених працівнику матеріальних цінностей. Вважає, що проведення інвентаризації цінностей від 27.05.2021 із зазначенням фактів нестачі товару, які підписані ОСОБА_2 , самі по собі не вказують на заподіяння працівником шкоди підприємству внаслідок порушення покладених на неї трудових обов"язків. З урахуванням викладеного просила відмовити в задоволенні позову.
Відповідачем ОСОБА_3 не надано відзиву на позовну заяву.
24.01.2022 позивачем ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» матеріальну шкоду в сумі 12510 грн. 90 коп. пропорційно їх заробітній платі (посадового окладу), розрахунок якої додається до позовної заяви. Витрати по оплаті судового збору у сумі 2270 грн. просить покласти на відповідачів.
Представник відповідача ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у тексті позову та просила їх задовольнити. Додатково вказала, що саме через неправомірні дії відповідачів на підприємстві утворилася нестача, оскільки останні порушували вимоги інструкції щодо недопуску до сховища сторонніх осіб та не забезпечили схоронності товарно-матеріальних цінностей. Оскільки відповідачами укладено з ПАТ "Крюківський вагоннобудівний завод" договір про колективну (бригадну) відповідальність, вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні сплатити на користь підприємства матеріальну шкоду в сумі 12510 грн. 90 коп. пропорційно їх заробітній платі (посадового окладу),
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Таранкова О.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволені позову, у зв'язку з його необґрунтованістю. Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити в задоволені позовних вимог ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», вказала, що згідно розподілу обов'язків вона отримувала ТМЦ, видавала ОСОБА_8 , яка не була матеріально відповідальною особою, а ОСОБА_2 списувала товарно матеріальні цінності. ОСОБА_8 була допущена до роботи не за її чи ОСОБА_2 клопотанням, ОСОБА_8 працювала на цій посаді ще до того, як була прийнята вона, ОСОБА_3 . Вважає, що нестачу могла допустити ОСОБА_8 . Відповідачі також вказали, що на підприємстві не було створено належних умов, ключі від комори знаходилися на посту охорони і їх брав будь-хто, зокрема керівництво, доступ до ключів не обмежувався, на видачі ТМЦ працювала особа, яка не була матеріально відповідальною, а тому не виключена саме її вина у нестачі. Як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 вказали, що доповідали усно керівництву цеху про всі виявлені недоліки у роботі, їм вони були відомі, але недоліки усутуті не були. Інвентаризаційні документи та акт нестачі вони підписали, оскільки їх не відпускали з роботи, поки вони не поставили своїх підписів, чи відповідають вони дійсності їм невідомо, оскільки фактично вони не приймали участі в інвентаризації. Вважають, що за наданими позивачем документами неможливо прослідкувати чи дійсно мала місце недостача. Адвокат Таранкова О.О. додатково зазначила, що в даному випадку діє презумпція відсутності вини відповідачів. Позивачем не доведено факту завдання шкоди саме відповідачами, не зрозуміло в чому вина кожного з них. Договір про колективну (бригану) відповідальність укладено від імені підприємства неповноважною особою, за недійсною довіреністю, а тому він є недійсним. В акті від 27.05.2020 не зазначено, які саме трудові обов'язки відповідачі виконували неналежним чином, що призвело до такого наслідку як нестача.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ч.1-3 ст.130 КЗпП, яка регулює загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Статтею 131 КЗпП України встановлено правило, за яким роботодавець зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ч.1,2 ст. 132 КЗпП).
Статтею 133 КЗпП визначено умови застосування обмеженої матеріальної відповідальності, ст.. 134 КЗпП - випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках.
Згідно статті 135-2 КЗпП при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади). Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення.
Відповідно до вимог ст.. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.
За приписами статті 137 КЗпП суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
В силу статті 138 цього Кодексу для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно наказу № 327 від 04.05.2018 ОСОБА_5 (після зміни прізвища - ОСОБА_7 ) зарахована на роботу до корпусу пасажирського вагонобудування на посаду комірника з 07.05.2018. Наказом начальника відділу кадрів ПАТ «КВБЗ» № 1489 від 07.12.2018 року ОСОБА_2 переведена з 10.12.2018 з посади комірника на посаду старшого комірника у корпусі пасажирського вагонобудування.
Згідно наказу № 672 від 12.08.2019 ОСОБА_3 зарахована на роботу до корпусу пасажирського вагонобудування на посаду комірника з 13.08.2019.
В силу п.1.1 робочої інструкції комірника виробничого диспетчерського бюро (далі - ВДБ) корпусу пасажирського вагонобудування ПАТ «КВБЗ» комірник ВДБ забезпечує своєчасне отримання, зберігання, видачу і облік матеріальних цінностей в коморах корпусу. Пунктом 1.8 цієї інструкції передбачено, що комірник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі прийняті матеріальні цінності відповідно до договору про колективну матеріальну відповідальність. Робочою інструкцією комірника також передбачено, що комірник бережно зберігає прийняті на зберігання матеріали і систематично їх оглядає, сортує, не допускаючи псування і втрати (п.2.7). Відповідно до п. 2.9 інструкції до обов'язків комірника входить негайне повідомлення про всі обставини, які можуть спричинити втрати, розкрадання, зниження якості та інші збитки, начальнику ВДБ, одночасно вживаючи заходів для усунення цих обставин. Згідно п.2.10 цієї інструкції комірник проводить відпуск матеріалів особам під розпис в книзі згідно документів діючої системи менеджменту на підприємстві, а майстрам і керівникам служб - за вимогою; при відпуску матеріалів проводить звірку підпису отримувача на його документах. Крім цього, комірник забезпечує контроль розміщення і зберігання матеріальних цінностей відповідно вимог документів діючої системи менеджменту на підприємстві, інструкцій, стандарту і ДЕСТу (п.2.15). Пунктом 2.17 цієї інструкції передбачено участь в проведенні інвентаризації і її оформлення.
В силу вимог розділу 3 робочої інструкції комірника ВДБ комірник має право не допускати в складське приміщення сторонніх осіб безспеціального дозволу начальника корпусу (п.3.1.), доповідати керівництву цеху про всі виявлені недоліки в межах своєї компетенції (п.3.2.).
Згідно розділу 4 цієї інструкції комірник ВДБ несе дисциплінарну, матеріальну та іншу відповідальність у відповідності до діючого законодавства України, в тому числі за неналежний стан і незабезпечення збереження засобів виробництва, інвентаря, тари, інших матеріальних цінностей, наданих йому товариством для безпосереднього виконання своїх функціональних обов"язків (п.4.5.), недотримання необхідних умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей (п.4.6).
Згідно п.1 робочої інструкції старшого комірника ВДБ корпусу пасажирського вагонобудування ПАТ «КВБЗ» старший комірник забезпечує вчасне отримання, зберігання, видачу і облік матеріальних цінностей в коморах корпусу. Відповідно до п. 1.7 інструкції старший комірник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі прийняті матеріальні цінності на основі договору про колективну матеріальну відповідальність. Старший комірник виконує роботи, пов"язані з отриманням, видачею, збереженням і обліком ТМЦ (п.2.2); забезпечує дбайливе збереження прийнятих на зберігання матеріалів і систематичне проведення їх огляду, сортування, не допускаючи псування і втрати (п.2.7). До обов"язків старшого комірника входить негайне повідомлення про всі обставини, які можуть потягнути за собою втрати, розкрадання, зниження якості та інші збитки, начальнику ВДБ, одночасно вживаючи заходів для усунення цих обставин (п.2.9.); контроль розміщення і зберігання матеріальних цінностей (п. 2.15); участь у проведенні інвентаризації і її оформлення п.2.18.).
Старший комірник має право в тому числі не допускати в складське приміщення сторонніх осіб без спеціального дозволу начальника корпусу (п.3.1.); доповідати керівництву корпусу про всі виявлені недоліки в межах своєї компетенції (п.3.2.); контролювати роботу робітника, що працює у коморі (п.3.3.) та інші.
Згідно робочої інструкції старшого комірника він несе відповідальність в тому числі за невиконання вимог документів діючої системи менеджменту на підприємстві, інструкції та ДЕСТів з обліку, видачі і збереження ТМЦ (п.4.3.); недотримання необхідних умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей (п.4.6.).
З робочою інструкцією комірника ОСОБА_2 була ознайомлена 16.08.2018, ОСОБА_3 - 05.11.2019. З робочою інструкцією старшого комірника ОСОБА_2 була ознайомлена 10.12.2018.
Розпорядженням начальника корпусу пасажирського вагонобудування № 150 від 25.05.2020 у зв'язку зі звільненням комірників метисної комори ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зобов'язано відповідальних працівників провести інвентаризацію наявності товарно-матеріальних цінностей в метизній коморі корпусу пасажирського вагонобудування та створити інвентаризаційну комісію. Яквбачається з розпорядження ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 , всупереч своїм робочим інструкціям, участі в проведенні інвентаризації не приймали.
Розпорядженням головного бухгалтера ПАТ «КВБЗ» № 2-к від 27.05.2020 запропоновано провести вибіркову перевірку обліку наявності ТМЦ та первинних документів в корпусі пасажирського вагонобудування з 27.05.2020. Згідно акту №1 ПАТ «КВБЗ» від 27.05.2020 проведено вибіркову контрольну перевірку інвентаризації цінностей метизної комори ПАТ «КВБЗ», за наслідками якої виявлено в тому числі нестачу товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ).
Суду не надано документального підтвердження того, які саме ТМЦ та в якій кількості передавалися та перебували на збереженні у коморі станом на час звільнення відповідачів, тобто первинної документації, також не надано відомостей щодо наслідків та дати проведення останньої інвентаризації. Актом прийому-передачі № 1 ТМЦ від 27.05.2020 передані за переліком на момент передачі товарно-матеріальні цінності, що перебували на збереженні ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , уповноваженій особі. Недостач чи надлишків в акті не зазначено Згідно порівняльної відомості товарно-матеріальних цінностей за результатами вибіркової перевірки (акт №1) 27.05.2020 встановлено нестачу ТМЦ в кількості 9001 шт. на суму 12510,90 грн., в тому числі з ПДВ.
Наказом начальника відділу кадрів ПАТ «КВБЗ» № 184 від 27.05.2020 припинено трудовий договір з 27.05.2020 року з ОСОБА_2 , старшим комірником корпусу пасажирського вагонобудування за ст.38 КЗпП.
Наказом начальника відділу кадрів ПАТ «КВБЗ» № 185р від 27.05.2020 припинено трудовий договір з 27.05.2020 року з ОСОБА_3 , комірником корпусу пасажирського вагонобудування за ст.38 КЗпП.
Судом також встановлено, що 12.08.2019 відповідно до ст.. 135-2 КЗпП України на підставі наказу від 05.05.2017 № 279-ОС з метою забезпечення зберігання ТМЦ ПАТ "КВБЗ", від імені якого діяв начальник КПВ Головань І.А. на підставі довіреності №49-Юр-118 від 14.07.2017, та члени колективу (бригади) комори метизів в особі керівника колективу (бригади) ОСОБА_2 , уклали договір про колективну матеріальну (бригадну) відповідальність № 108 (далі- договір), за умовами якого колектив (бригада) бере на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих йому для виконання робіт, зв"язаних з прийманням, видачею, зберіганням та обліком ТМЦ, відповідно до п.3 Переліку при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затвердженого наказом Міністерства праці України від 12.05.1996 № 43, а власник зобов"язується створити колективу (бригаді) умови, необхідні для належного виконання прийнятих за договором зобов"язань.
Статтею 135-2 КЗпП та пунктом 2 розділу 1 договру від 12.08.2019 передбачено, що рішення роботодавця про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності оформлюється наказом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, або іншим, уповноваженим на представництво трудовим колективом, органом.
Суду також надано наказ № 279-ОС від 05.05.2017, яким встановлено колективну (бригадну) матеріальну відповідальність колективами бригад, в тому числі в корпусі пасажирського вагоннобудування (ВДБ): наказ № 49 від 10.01.2010 року "Про встановлення колективної (бригадної) відповідальності" рахувати таким, що втратив силу.
З витягу з протоколу засідання членів профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ «КВБЗ» від 05.01.2018 вбачається, що надано згоду на укладення договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність з колективами бригад, в тому числі у підрозділі корпусу пасажирського вагонобудування (виробничо-диспечерське бюро). Разом з цим договір укладено за погодженням на підставі протоколому засідання членів профспілкового комітету № 32 від 12.04.2017, яким вирішено надати згоду на укладення договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність з колективами бригад, в тому числі у корпусі пасажирського вагоннобудування (ВДБ). З протоколів засідання членів профспілкового комітету первинної профспілкової організації ПАТ «КВБЗ» неможливо встановити, який саме наказ погоджувався профкомом, оскільки в порядку денному зазначено погодження звернення голови правління ПАТ «КВБЗ».
Як вбачається з копії довіреності від 14.07.2017 № 49юр-118 начальнику корпусу пасажирського вагоннобудування ПАТ "КВБЗ" ОСОБА_10 надано право укладання договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність та укладення договорів про повну матеріальну відповідальність з матеріально-відповідальними особами підрозділу. Довіреність видана терміном на 1 рік і була дійсною до 14.07.2018 року. Як вбачається з договору про колективну матеріальну (бригадну) відповідальність, він укладений 12.08.2019 неуповноваженою на те особою від імені підприємства, оскільки строк довіреності ОСОБА_10 на час укладення договору сплив.
Суд констатує, що для настання матеріальної відповідальності, передбаченої трудовим законодавством, необхідна сукупність обставин: факт порушення трудових обов'язків; завдана пряма дійсна шкода; винні, протиправні дії чи бездіяльність працівника; причинний зв'язок між діями працівника та завданою шкодою. Дані підстави є взаємодоповнюючими, відсутність хоча б однієї з них виключає відповідальність.
Доведення вини працівника є обов'язковим, а роботодавець мусить забезпечити умови для збереження майна. Вина працівника повинна бути доведена належними доказами. Відповідно до акту службового розслідування за фактом недостачі ТМЦ в метизній коморі ВДБ корпусу пасажирського вагоннобудування від 27.05.2020, старшому комірнику ОСОБА_2 та комірнику ОСОБА_3 було запропоновано надати письмові пояснення за фактом недостачі, встановленій в результаті виборочної перевірки матеріальних цінностей в метизній коморі. Від дачі письмових і усних пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовилися, що ними не заперечується і у суді. Як зазначено у акті комісією встановлено, що причиною виникнення недостачі стало неналежне виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх трудових обов"язків, передбачених договором про колективну (бригадну) відповідальність, яке виразилося у допуску до матеріальних цінностей в коморі сторонніх осіб, з якими договори про повну матеріальну відповідальність (колективну) не заключалися (комплектувальник ОСОБА_8 ). Обгрунтування такого висновку в акті відсутнє, письмові пояснення ОСОБА_8 з цього приводу суду також не надані, хоча представником позивача визнається в судовому засіданні, що остання їх надавала. Доказів того, що члени інвентаризаційної комісії уповноважені на проведення службового розслідування за фактом недостачі суду також не надано.
Позивачем не доведено факту винних, протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , порушення саме відповідачами покладених на них трудових обов“язків. Як зазначалося вище згідно посадових інструкцій лише у старшого комірника є право, а не обов'язок не допускати до складського приміщення сторонніх осіб чи без спеціального дозволу начальника корпусу. При цьому позивачем не спростовані твердження відповідачів щодо того, що ОСОБА_8 виконувала обов'язки комірника, а саме видачу ТМЦ, за вказівкою начальника цеху до їхнього прийняття на роботу та продовжила виконувати ці обов'язки після вступу на посаду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З вказаного акту службового розслідування не вбачається, яким саме чином допуск ОСОБА_8 призвів до такого наслідку як недостача, а тому не встановлено і причинно-наслідковго зв'язку.
Суд позбавлений можливості притягнути до участі в справі ОСОБА_8 як третю особу, оскільки відсутні відомості про її місце перебування, клопотання про залучення її як співвідповідача в справі представник позивача не заявляла. Відповідачам ОСОБА_2 заявлялося клопотання про допит ОСОБА_8 в судовому засіданні як свідка, проте від клопотання вона відмовилася у зв'язку з виїздом останньої за кордон.
Відповідно до ст. 141 КЗпП України роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Суд також вважає, що роботодавцем не доведено, що ним створено належні умови для зберігання майна, в судовому засіданні не спростовані доводи відповідачів щодо можливості вільного доступу інших осіб до комори через зберігання ключів на посту охорони.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задовленні позову слід відмовити, оскільки позивачем не доведені протиправні дії кожного з відповідачів, що мали призвести до нестачі, як обов'язкової умови покладення на працівника матеріальної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 19, 76-78, 81, 223, 263- 265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повний текст рішення складено 26.08.2022