Справа № 536/838/22
Провадження № 2/536/532/22
23 серпня 2022 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Колотієвського О.О.
за участю секретаря судового засідання Пасєчнікової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позовна заява обґрунтована зокрема тим, що 08 липня 2011 року між нею та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб у Майбородівській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис 04.
Позивачем вказано, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі вони з відповідачем придбали для спільного проживання за спільні кошти квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 868 від 18.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волощиною Н.А. Титульним власником квартири є відповідач ОСОБА_2 . Крім того під час придбання квартири він як чоловік надавав ОСОБА_2 нотаріальну згоду на придбання квартири.
Таким чином, квартира за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.
Позивач зазначив, що вони з відповідачем добровільно не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них та вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому квартира підлягає розподілу на дві рівні частини, визнавши за ним право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину квартири.
З урахуванням вказаного, просив суд:
-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Представник позивача адвокат Пінчук Ю.В. в судовому засіданні підтримала вимоги та підстави позову, просила його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих мотивів, що позивач має заборгованість по сплаті аліментів. Відповідач відзив на позовну заяву не подала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 08.07.2011 року. На день розгляду судом даної справи в провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа № 536/486/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
За час шлюбу подружжям було придбано у спільну власність нерухоме майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиною Н.А. від 18.09.2020 року за реєстровим № 868. Крім того під час придбання квартири ОСОБА_1 , як чоловік надав нотаріальну згоду дружині на придбання квартири.
Дана квартира відповідно дост. 60 СК Україниє спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільну квартиру на дві рівні частини, визнавши за позивачем право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину квартири.
Керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-71 СК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 992 гривні 40 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський