ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/704
01 серпня 2022 року м. Київ № 640/29994/21
за позовомОСОБА_1
до 3-я особаДержавної податкової служби України Державна фіскальна служба України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України в якому просить:
визнати відмову Державної податкової служби України від 30.09.2021 року у прийнятті на роботу в порядку переведення із ДФС України ОСОБА_1 незаконною та протиправною;
зобов'язати Державну податкову службу України прийняти на роботу ОСОБА_1 на рівнозначну посаду державної служби в порядку переведення із ДФС України у відповідності до вимог ст. 87 Закону України "Про державну службу".
В судовому засіданні 11.07.2022 р. представники сторін висловили свої позиції щодо позовних вимог.
З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №34/з від 17.03.2020р., розпорядження заступника Голови суду від 19.08.2020 р. №4/з "Про посилення карантинних обмежень в Окружному адміністративному суді м. Києва" суд дійшов висновку про можливість завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд, -
Наказом Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 р. №1583-о ОСОБА_1 переведено на посаду директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ДФС України.
Наказом ДФС України від 21.12.2019 №2095-о "Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 " відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу" припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ДФСУ у зв'язку з отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році, визначивши датою звільнення перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 .
Наказом ДФС України від 30.03.2020 №293-о "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу" вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, 30.03.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2021 р. у справі №640/10729/20 -
визнано протиправним та скасувати Висновок щодо перевірки фактів, викладених у скаргах директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 , затверджений в.о. голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_2 31.03.2020 p.;
визнано протиправним та скасовано Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників самостійних структурних підрозділів апарату ДФС, які займають посади державної служби категорії "Б" у 2019 p., затверджений наказом Державної фіскальної служби України від 18.12.2019 p. № 2054-о "Про затвердження Висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників самостійних структурних підрозділів апарату ДФС, які займають посади державної служби категорії "Б" у 2019 р.", у частині результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 за 2019 р. на посаді директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України (посада державної служби категорії "Б");
визнано протиправними та скасовано накази Державної фіскальної служби України від 21.12.2019 p. № 2095-о "Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 " та від 30.03.2020 р. № 293-о "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ";
поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України з 31 березня 2020 року;
стягнено з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2020 року по 29 квітня 2021 року у розмірі 533 030,24грн.
Наказом ДФС України від 21.05.2021 р. за №796-о "Про виконання рішення суду та поновлення на роботі ОСОБА_1 " на виконання вказаного судового рішення скасовано накази ДФС України від 12.12.2019 р. №2095-о "Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 " та від 30.03.2020 р. № 293-о "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України з 31 березня 2020 року.
Також вказаним наказом попереджено ОСОБА_1 про скорочення посади, на якій його поновлено, та наступне звільнення на посаді п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", у зв'язку зі зміною структури (накази ДФС від 21.12.2019 р. №791, від 14.01.2021 р. №11 "Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України") та введення в дію штатного розпису (наказ ДФС від 27.01.2021 р. №1-ф "Про введення в дію Штатного розпису на 2021 рік Державної фіскальної служби України" (зі змінами) через 30 календарних днів з дня ознайомлення з наказом.
11.06.2021 р. ОСОБА_1 подано до ДПС України клопотання про переведення державного службовця (в порядку п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", у якому просив відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 р. "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", видати рішення, яким перевести його, директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України, на рівнозначну або нижчу (заступника Директора Департаменту та бухгалтерського обліку) посаду в ДПС України, надав на це свою згоду.
Листом ДПС України від 09.07.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про те, що умовою переведення є відповідне рішення суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
На посаду директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера заявник не може бути призначеним, оскільки станом на 08.07.2021 р. посада не є вакантна.
На вакантну посаду заступника Директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку наказом ДПС від 14.06.2021 р. №1192-о "Про оголошення повторного конкурсу на зайняття посад державної служби" оголошено повторний конкурс.
26.07.2021 р. ОСОБА_1 подано до ДПС України клопотання про переведення державного службовця (в порядку п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", у якому просив відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 р. "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", видати рішення, яким перевести його, директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України, на посаду заступник Директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку в ДПС України, надав на це свою згоду.
Листом ДПС України від 16.08.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про те, що умовою переведення є відповідне рішення суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
04.08.2021 р. ОСОБА_1 подано до ДПС України клопотання про переведення державного службовця (в порядку п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", у якому просив відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 р. "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", видати рішення, яким перевести його, директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України, на посаду заступник Директора Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку - начальник управління капітального будівництва в ДПС України, надав на це свою згоду.
Листом ДПС України від 26.08.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про те, що умовою переведення є відповідне рішення суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
03.07.2021 р. ОСОБА_1 подано до ДПС України заяву про прийняття його на рівнозначну посаду державної служби (посада категорії "Б") в порядку переведення, у якій просив запропонувати йому рівнозначну посаду (посада категорії "Б"), або вакантні посади (станом на 02.09.2021 р.), а саме - заступник директора департаменту - начальник управління капітального будівництва та державного майна Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку, враховуючи переважне право залишення на роботі, передбачене законодавством, в ДПС України; прийняти його на рівнозначну посаду державної служби (посада категорії "Б") в порядку переведення, у якій просив запропонувати йому рівнозначну посаду (посада категорії "Б"), або вакантні посади (станом на 02.09.2021 р.), а саме - заступник директора департаменту - начальник управління капітального будівництва та державного майна Департаменту інфраструктури та бухгалтерського обліку, враховуючи переважне право залишення на роботі, передбачене законодавством, в ДПС України; узгодити його переведення з керівником ДФС України.
Листом ДПС України від 30.09.2021 р. ОСОБА_1 повідомлено про те, що умовою переведення є відповідне рішення суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення (керівника державної служби) в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Наказом ДФС України від 11.10.2021 р. №1430-о "Про звільнення ОСОБА_1 " з 11.10.2021 р. ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Державної фіскальної служби України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Позивач - ОСОБА_1 - вважає протиправною відмову у переведенні його до ДПС України з таких підстав.
Позивач зазначає, що передбачене ч. 5 ст. 22, ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" право суб'єкта призначення пропонувати вакантну посаду або переводити державного службовця у випадку реорганізації або ліквідації державного органу не може трактуватись як можливість прийняття такого рішення на власний розсуд.
У листах-відповідях на його звернення не викладено підстав для відмови у задоволенні його клопотань про переведення до ДПС України.
Також позивач посилається на ту обставину, що відповідно до листа ДФС України від 05.04.2021 р. за №231/44/99-99-08-13 ДФС України зверталася до Міністерства фінансів України щодо переведення працівників, які здійснювали функцію з реалізації податкової та митної політики до органів, які виконують ці повноваження.
У ході нарад під головуванням Міністра фінансів України щодо реорганізації ДФС порушувалося питання щодо вжиття відповідних заходів, рекомендовано у випадку наявності можливості пропонувати іншу роботу попередженим працівникам ДФС та її територіальних органів.
Відповідач - Державна податкова служба України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що одного бажання позивача бути переведеним на посаду до ДПС України не є достатньо, тоді як державний службовець може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу посаду за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Оскільки повноваження є дискреційними, позивач не може вимагати переведення.
Щодо посилання позивача на ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", то воно не підлягає до застосування, оскільки позивач у трудових відносинах до ДПС України не перебував.
Також відповідач зазначає, що посада, яку обіймає позивач, не пов'язана з виконанням функцій у сфері державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску, тоді як саме щодо виконання вказаних функцій визначено правонаступництво ДПС України.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
В даному випадку згідно з п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 р. "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Установлено, що:
Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства;
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Тобто, з моменту утворення Державної податкової служби, Державної митної служби повноваження Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску припиняються, і має місце реорганізація системи органів державної податкової служби шляхом ліквідації одного органу та утворення двох, зокрема, ДФС України, у якій до 20.10.2021 р. працював позивач.
Державна податкова служба України є одним з органів, якому передаються повноваження та функції ліквідованої ДФС України, відповідно, вказаний орган в порядку ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VIII може вирішувати питання щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) з ДФС України до ДПС України без обов'язкового проведення конкурсу.
Згідно з вказаним положенням передбачено -
можливість переведення державного службовця на рівнозначну посаду;
можливість переведення на нижчу посаду за згодою державного службовця;
наявність рішення суб'єкта призначення для такого переведення.
Тобто, згідно зі змістом ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення (в даному випадку - ДПС України) може (а не зобов'язаний) приймати таке рішення; оскільки підстави (критерії) для прийняття такого рішення не визначені, то фактично таке рішення відноситься до дискреції суб'єкта призначення; за відсутності такого рішення призначення на посади відбувається за наслідками проведення конкурсу.
Згідно з матеріалами справи відповідного рішення щодо позивача не приймалося.
Згідно зі змістом листів-відповідей відповідача таке рішення щодо позивача не приймалося, оскільки відповідач не вважав за необхідне приймати таке рішення.
Оскільки підстави для обов'язкового переведення державного службовця не визначені, підстави для визнання протиправною відмови у такому переведенні за зверненням державного службовця також відсутні.
Зокрема, суб'єкт призначення може конкретну посаду винести на конкурс, у зв'язку з чим переведення не відбувається.
Щодо посилання позивача на листа ДФС України від 05.04.2021 р. за №231/44/99-99-08-13 до Міністерства фінансів України щодо переведення працівників, які здійснювали функцію з реалізації податкової та митної політики до органів, які виконують ці повноваження, нарад під головуванням Міністра фінансів України щодо реорганізації ДФС, суд зазначає, що ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VIII передбачає вирішення питання щодо переведення щодо кожного конкретного державного службовця, тоді як це питання не вирішується колективно, і відмова перевести позивача не означає відмову відповідача використовувати механізм переведення взагалі.
В той же час, використання механізму переведення щодо іншого державного службовця не означає, що відповідне право відповідача як суб'єкта призначення має бути використане і щодо позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Суд погоджується з відповідачем, який зазначає, що вказане положення стосується звільнення, що відбувається в одному органі, тоді як не розповсюджується на реорганізацію, що полягає у ліквідації органу та утворенні на його місці нових.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем вказаних принципів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 01.08.2022 р.