23 серпня 2022 року Справа № 160/8434/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 17.06.2022 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області стосовно не виконання обов'язку з нарахування та виплати його пенсії в повному обсязі, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, а також з осучасненням пенсійних виплат, відповідно до ст.ст. 27, 28, 42, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148-VIII, а також з врахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснювати нарахування та виплати його пенсії в повному обсязі, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, а також з осучасненням пенсійних виплат, відповідно до ст.ст. 27, 28, 42, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2148-VIII, а також з врахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 р. у справі №160/12141/19 визнано протиправним рішення відділу з перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 24.10.2019 р. № 1463 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 р. у справі № 160/12141/19 зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області витребувати з Малиновського району м. Одеси архівну пенсійну справу ОСОБА_1 , з урахуванням якої повторно розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії за віком від 10.07.2019 р. Надалі, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/10267/20 від 08.12.2020 р. зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області поновити виплати пенсії громадянину України ОСОБА_1 з моменту припинення, а саме: починаючи з 26.01.2016 р. з компенсацією втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». На виконання наведеного судового рішення відповідачем було поновлено виплату пенсії позивачеві, проте розмір пенсійних виплат не відповідає діючому законодавству України, а тому представник позивача звернувся до пенсійного органу із відповідною заявою. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило представника позивача про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/10267/20 від 08.12.2020 р. виконано в повному обсязі, поновлено виплату пенсії позивачеві з 26.01.2016 р. Позивач вважає таку бездіяльність пенсійного органу протиправною, оскільки виходячи з вимог Конституції України та положень пенсійного законодавства пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та постанови Верховного Суду.
До суду 22.06.2022 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій заявлено аналогічні вимоги як у первісній позовній заяві, але уточнено адресу позивача в частині номеру його квартири. Отже, уточнення позовних вимог не відбулось, підстав для розгляду заяви про уточнення позовних вимог немає.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду 14.07.2022 р. від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/10267/20 від 08.12.2020 р. позивачеві поновлено виплату пенсії з 26.01.2016 р. у сумі, відповідно до суми, зазначеної в останньому розпорядженні архівної пенсійної справи позивача на дату припинення її виплати; за приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Закону №1058 обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків його виплати, разом з тим, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 р. з відміткою про набрання ним законної сили надійшло до Головного управління лише 21.05.2021 р., пенсія позивачеві була поновлена з 26.01.2016 р. Сума пенсії за період з 26.01.2016 р. по 30.06.2016 р. у розмірі 21 439,92 грн. нарахована та профінансована на відомість червня 2021 р., але не отримана пенсіонером з невідомих причин. Сума пенсії за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2021 р. у розмірі 214 399,20 грн. нарахована та профінансована на відомість липня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням не було порушено строків виплати пенсії позивачу. Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 номер: НОМЕР_2 , наявною у матеріалах справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 р. у справі №160/12141/19 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправним рішення Відділу з перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1463 від 24.10.2019 р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області витребувати з Малиновського району м. Одеси архівну пенсійну справу ОСОБА_1 , з урахуванням якої повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії за віком від 10.07.2019 р.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено;
- вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 р. у справі №160/10267/20 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №76/03-8/18 від 22.06.2020 р. про відмову у поновленні виплати пенсії громадянину України ОСОБА_1 ;
- зобов'язано відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області поновити виплати пенсії громадянину України ОСОБА_1 , з моменту припинення, а саме: починаючи з 26.01.2016 р. з компенсацією втрати частини доходів, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено;
- вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Проте, як зазначив позивач, після здійснення відповідачем пенсійних виплат, позивачем виявлено, що розмір пенсійних виплат не відповідає законодавству.
За таких обставин, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із проханням здійснювати нарахування та виплату йому пенсійних виплат у розмірі передбаченому законодавством з усіма перерахунками, індексаціями та надбавками, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На вказане звернення пенсійним органом надано відповідь від 31.05.2022 р., де зазначено, що ним виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 р. у справі №160/10267/20 та поновлено виплату пенсії з 26.01.2016 р., а проведення інших перерахунків та індексації судовим рішенням не передбачено.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з бездіяльністю відповідача стосовно не виконання обов'язку з нарахування та виплати в повному обсязі пенсії позивачеві у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ст.ст. 27, 28, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з виплатою компенсації розрахованої за нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", за невчасно отримані та неотримані суми пенсійних виплат, як частини доходу, за період невиплати з 26.01.2016 р. по дату фактичної виплати усієї суми пенсії, у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачеві з моменту поновлення, а саме: починаючи з 26.01.2016 р., у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ст.ст. 27, 28, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з виплатою компенсації розрахованої за нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", за невчасно отримані та неотримані суми пенсійних виплат, як частини доходу, за період невиплати по дату фактичної виплати усієї суми пенсії.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» передбачено установити, що пенсії та державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною), перераховані з 1 жовтня 2017 року відповідно до цього Закону, а також ті, що призначатимуться після цієї дати, встановлюються у розмірі не меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", а в разі збільшення після 1 грудня 2017 року прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом.
Отже, за наслідками аналізу вказаних вище норм, суд зазначає, що пенсія позивача не повинна бути нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058).
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до ст. 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях,- Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 1 статті 28 Закону № 1058-ІV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кз2 + КзЗ + ... + Кзп ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу)застрахованої особи.
Отже, відповідно до положень законодавства, викладених у ст.ст. 28, 42 Закону №1058-ІV, перерахунок (підвищення розміру) пенсії здійснюється органом Пенсійного фонду України автоматично, незалежно від наявності заяви пенсіонера про перерахунок (підвищення розміру) пенсії.
За приписами ст.42 Закону №1058, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що пенсійним органом щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, та у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 Закону №1058, при цьому, перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.
Як встановлено судом, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 р. пенсія позивачеві поновлена з 26.01.2016 р. Сума пенсії за період з 26.01.2016 р. по 30.06.2016 р. у розмірі 21 439,92 грн. нарахована та профінансована на відомість червня 2021 р. Сума пенсії за період з 01.07.2016 р. по 30.06.2021 р. у розмірі 214 399,20 грн. нарахована та профінансована на відомість липня 2021 року.
З копії витягу з підсистеми ППВУ ІКІС щодо ОСОБА_1 , вбачається, що розмір його пенсії з 2016 р. по 2021 р. складав 3 573,32 грн., тобто вказана сума не є меншою за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. При цьому позов і не містить вимог щодо встановлення доплат до прожиткового мінімуму. Натомість, позивач вважає, що через неврахування щорічно змінюваних величин, які враховуються для обрахунку пенсії, зокрема і прожиткового мінімуму, пенсійний орган допустив порушення, яке полягає у недоплаті певних сум до пенсії.
Суд встановив, що за весь вказаний період розмір пенсії з 2016 р. по 2021 р. незмінний та складає суму 3573,32 грн. щомісячно, що свідчить про не проведення пенсійним органом нарахувань, перерахунків, індексації та надбавок, а також з осучаснення пенсійних виплат, відповідно до ст.ст. 27, 28, 42, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148-VIII.
Пенсійний орган у відзиві на позов не заперечує вказаного факту, однак зазначає, що ним виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 р. у справі №160/10267/20 та поновлено виплату пенсії з 26.01.2016 р., а проведення інших перерахунків та індексації судовим рішенням не передбачено.
З цього приводу суд зазначає, що саме після того, як пенсійним органом було поновлено виплату пенсії на виконання судового рішення у справі №160/10267/20, позивач виявив, що її розмір не відповідає закону через нездійснення при нарахуванні пенсії з 2016 р. по 2021 р. передбачених законом перерахунків. Саме тому позивач звернувся до суду з новим позовом, який спрямований на усунення нових порушень, які не були предметом розгляду у справі №160/10267/20.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати пенсії в повному обсязі, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, а також з осучасненням пенсійних виплат, з урахуванням обставин встановлених судом та норм вищенаведеного чинного пенсійного законодавства.
За вказаних обставин, за наслідками аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області стосовно не виконання обов'язку з нарахування та виплати його пенсії в повному обсязі, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, а також з осучасненням пенсійних виплат, відповідно до ст.ст. 27, 28, 42, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148-VIII.
Таким чином, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві починаючи з 26.01.2016 р. із врахуванням положень ст.ст. 27, 28, 42 Закону №1058.
Крім того, належить задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію розрахованої за нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", за невчасно отримані та неотримані суми пенсійних виплат, як частини доходу, за період невиплати з 26.01.2016 р. по дату фактичної виплати суми пенсії у повному розмірі, виходячи з такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 відтворюють положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 р. у справі №816/379/16, від 30.09.2020 р. у справі № 280/676/19 та від 21.10.2021 р. у справі №200/613/19-а.
Суд звертає увагу, що питання щодо зобов'язання здійснити компенсацію втрат частини доходів також вирішувалось у справі №160/10267/20, однак така компенсація стосувалась саме тих платежів, які належало нарахувати згідно з рішенням у зазначеній справі.
Натомість, згідно із рішенням у справі, яка розглядається, суд вирішує позовні вимоги про компенсацію втрати саме тієї частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», які належить виплатити саме згідно із цим рішенням.
Відтак, має місце звернення з іншими вимогами про компенсацію, стосовно інших сум, а тому доводи пенсійного органу відносно того, що позивач повторно звернувся до суду є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виконання обов'язку з нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії в повному обсязі, у розмірі передбаченому законодавством з усіма нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, а також з осучасненням пенсійних виплат, відповідно до ст.ст. 27, 28, 42, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148-VIII
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі, у розмірі передбаченому законодавством з нарахуваннями, перерахунками, індексаціями та надбавками, а також з осучасненням пенсійних виплат, відповідно до ст.ст. 27, 28, 42, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2148-VIII, а також з відповідною компенсацією втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» починаючи з 26.01.2016 р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко