23 серпня 2022 року Справа № 160/8527/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку,-
20.06.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач-1), Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі звільненням;
- стягнути з Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі звільненням у сумі 201556,50 грн.;
- стягнути з Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 07.12.2021 по день ухвалення рішення по справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 11.07.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що понад 25 років проходив він проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України. Наказом Дніпровського РСП Украероруху з особового складу від 06.12.2021 року №999/о його майора старшого диспетчера з руху літаків (старшого штурмана) органу управління використанням (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського РСП Украероруху, звільненого з військової служби у запас відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров'я) наказом Міністерства оборони України від 18.11.2021 року №560, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з займаної посади. Вислуга років у Збройних Силах України: календарна - 25 років 04 місяці. Разом з тим, при звільненні відповідачами не було проведено з ним повного розрахунку, зокрема, одноразової грошової допомоги. Так, 06.12.2021 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та ним було укладено договір №ВС-4, відповідно до умов якого підприємство зобов'язується виплатити отримувачу належну йому грошову допомогу у порядку, встановленому цим договором. Розмір грошової допомоги визначається відповідно до законодавства України і становив 403 125,00 грн., який повинен був виплачуватись рівними частинами у розмірі 67 187,50 грн. протягом 6 місяців з дня укладення цього договору. Дніпровським РСП Украероруху виконувались свої зобов'язання у грудні 2021 року, січні 2022 року та лютому 2022 року. Разом з тим, з березня 2022 року Дніпровський РСП Украероруху відмовився від виконання своїх зобов'язань щодо оплати частини грошової допомоги, відповідно до договору №ВС-4 від 06.12.2021 року, внаслідок чого, на даний час, у підприємства утворилась заборгованість у сумі 201 568,50 грн., у зв'язку з чим він також має право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення у справі.
03.08.2022 року представником відповідачів було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України на посаді старшого диспетчера з руху літаків (старшого штурмана) органу управління використання (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського регіонального структурному підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України, та був звільнений із займаної посади та військової служби у запас. У зв'язку з глобальним запровадженням карантинних заходів, у підприємства була відсутня можливість виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі звільненням позивача та 06.12.2021 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та позивачем було укладено договір №ВС-4 про порядок виплати одноразової допомоги. Так, Дніпровським РСП Украероруху виконувались свої зобов'язання, передбачені п.3.2 договору №ВС-4 від 06.12.2021 року, у грудні 2021 року, січні 2022 року та лютому 2022 року. Проте, внаслідок військової агресії Російської Федерації, відповідно до наказу Украероруху від 01.03.2022 року №126 «Про впровадження режиму простою й оплати праці на період воєнного стану» на підприємстві запроваджено з 01.03.2022 року режим простою до відповідного рішення. На цей час на підприємстві в наявності непередбачувані та непереборні події, які відбулися незалежно від волі й бажання підприємства, які підтверджуються довідкою Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, якою засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та які є об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по договорах, і виконання яких є неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Наказом в.о. директора Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України від 22.03.2022 року №232 «Про призупинення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»» позивачу було призупинено виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинена та буде відновлена після відміни воєнного стану в Україні, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які є об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по договорах, і виконання яких є неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин, а також у зв'язку із закриттям повітряного простору України для виконання польотів цивільної авіації через військову агресію російської федерації та, як наслідок, відсутністю фінансових надходжень за аеронавігаційне обслуговування на невизначений термін.
08.08.2022 року позивач надав на адресу суду відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України на посаді старшого диспетчера з руху літаків (старшого штурмана) органу управління використанням (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Дніпровського регіонального структурному підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Наказом Міністерства оборони України від 18.11.2021 року №560 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я за пп. «б», п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом Дніпровського РСП Украероруху з особового складу від 06.12.2021 року №999/о ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров'я) наказом Міністерства оборони України від 18.11.2021 року №560, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з займаної посади 06.12.2021 року.
Вислуга років у Збройних Силах України ОСОБА_1 склала - 25 років 04 місяці.
Судом встановлено, що 06.12.2021 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі директора Дніпровського РСП - Керівника структурних підрозділів Східного регіону Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_2 було укладено договір №ВС-4, відповідно до якого підприємство безумовно визнає за отримувачем право на отримання ним від підприємства виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням, що передбачено ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Розмір грошової допомоги визначається відповідно до законодавства України і становить 403 125,00 грн., який виплачується рівними частинами у розмірі 67 187,50 грн протягом 6 місяців з дня укладання цього договору.
З доводів позивача вбачається, що Дніпровським РСП Украероруху виконувались свої зобов'язання у грудні 2021 року, січні 2022 року та лютому 2022 року, проте з березня 2022 року виплата одноразової грошової допомоги була припинена.
У зв'язку з цим, 05.04.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із претензією про виплату частини неотриманої одноразової грошової допомоги у сумі 201 568,50 грн.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 03.05.2022 року №22.1-03/147/22 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України повідомило, що виплата одноразової грошової допомоги буде відновлена через 3 місяці після відміни воєнного стану в Україні.
Вважаючи, що з боку відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири складові:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІвійськовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби на підставі пп. «б», п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я.
На момент звільнення позивача його календарна вислуга років складає 25 років 04 місяці, тобто відповідно до ст. 15 Закону №2011-ХІІ, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
Однак, відповідачем таку одноразову грошову допомогу під час звільнення з військової служби позивачу виплачено не було.
Разом з тим, судом встановлено, що 06.12.2021 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі директора Дніпровського РСП - Керівника структурних підрозділів Східного регіону Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_2 було укладено договір №ВС-4.
Відповідно до умов даного договору підприємство безумовно визнає за отримувачем право на отримання ним від підприємства виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням, що передбачено ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із п. 2.1 договору, розмір грошової допомоги визначається відповідно до законодавства України і становить 403 125,00 грн., який виплачується рівними частинами у розмірі 67 187,50 грн протягом 6 місяців з дня укладання цього договору.
Так, на виконання умов даного договору, Дніпровським РСП Украероруху у грудні 2021 року, січні 2022 року та лютому 2022 року, позивачу була здійснена виплата одноразової грошової допомоги у сумі 67 187,50 грн. щомісяця, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та не заперечується сторонами.
Проте, з березня 2022 року виплата одноразової грошової допомоги позивачу була припинена, що також не заперечується відповідачем.
Підставою припинення виплати одноразової допомоги позивачу стало запровадження на підприємстві з 01.03.2022 року режиму простою, відповідно до наказу Украероруху від 01 березня 2022р. №126 «Про впровадження режиму простою й оплати праці на період воєнного стану», до прийняття відповідного рішення, оскільки на цей час на підприємстві в наявності непередбачувані та непереборні події, які відбулися незалежно від волі й бажання підприємства, які підтверджуються довідкою Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, якою засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та які є об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по договорах, і виконання яких є неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Таким чином, станом на час розгляду справи залишок несплаченої одноразової допомоги відповідача-1 перед позивачем складає 201 556,50 грн., що не заперечується останнім.
Разом з тим, посилання відповідача на призупинення виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України, закриттям повітряного простору України для виконання польотів цивільної авіації через військову агресію Російської Федерації, і, як наслідок, відсутністю фінансових надходжень за аеронавігаційне обслуговування, є безпідставними та не звільняють відповідача-1 від обов'язку виплатити позивачу належне йому грошове забезпечення.
Дійсно, указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
В той же час, відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно із ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року по справі №904/3886/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 вказавши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатись безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Як вбачається, зі змісту п.2.1 наказу Украаероруху від 01.03.2022 року №126 «Про впровадження режиму простою й оплати праці на період воєнного стану», наданого відповідачем, затверджено перелік працівників, які залучаються до виконання безперебійних завдань і функцій підприємства в умовах воєнного стану, і визначено табелювати їх відповідно до фактично відпрацьованого часу. Головному бухгалтеру Украероруху, головним бухгалтерам РСП та ВСП «ЦАПС» необхідно забезпечити нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час працівникам, визначеним у п.2.1 наказу, (п.4.2 наказу). Іншим працівникам забезпечується нарахування заробітної плати на підставі ст. 113 КЗпП України.
Таким чином, Дніпровський РСП Украероруху продовжує здійснювати передбачену статутом господарську діяльність, а його працівникам нараховується та виплачується заробітна плата у відповідних розмірах, що свідчить про те, що форс-мажорні обставини у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України не вплинули на можливість виконання відповідачем-1 своїх зобов 'язань щодо виплати заробітної плати працівникам.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачами в ході розгляду справи не доведено відсутності грошових коштів на рахунках підприємства для виконання зобов'язань перед позивачем, тому посилання на відсутність вини у невиплаті належної одноразової грошової виплати, у зв'язку зі звільненням, є не обгрунтованими та безпідставними.
Таким чином, враховуючи те, що Дніпровський РСП Украероруху мав здійснити з позивачем розрахунок відповідно до договору від 06.12.2021 року №ВС-4 про виплату грошової допомоги та не виконав його умов, а саме припинив виплату одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що така бездіяльність Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України є протиправною та свідчить про прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За таких обставин, оскільки відповідач-1 протиправно не здійснив позивачу виплату частини одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі звільненням, суд вважає за необхідне стягнути з Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі звільненням у сумі 201 556,50 грн.
Щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Так, в силу норм ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства -Кодексом законів про працю України.
З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В той же час, в даному випадку, умови статті 117 КЗпП України, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані судом, оскільки як було встановлено в ході розгляду справи відповідач-1 здійснив прострочення виконання грошового зобов'язання визначеного договором від 06.12.2021 року №ВС-4 про виплату грошової допомоги та не виконав його умов.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту договору №ВС-4 від 06.12.2021 року вбачається, що п. 4 останнього визначена відповідальність сторін за порушення умов даного договору, а саме згідно із п. 4.1 договору у разі не виплати грошової допомоги у строки, передбачені п. 3.2 цього договору, підприємство сплачує отримувачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми за кожен день затримки, починаючи з 11 робочого дня; відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення підприємством умов договору сума грошової допомоги (її залишок) та нарахована пеня можуть стягуватися отримувачем у судовому порядку.
Таким чином, відповідальність щодо не виконання умов договору передбачена самим договором №ВС-4 від 06.12.2021 року, укладеним між позивачем та відповідачем-1, у зв'язку з чим застосуванню підлягають загальні положення ЦК України щодо договірних відносин, а не положення КЗпП України, на які посилається позивач при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимог в частині стягнення з Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 07.12.2021 по день ухвалення рішення по справі, відсутні, у зв'язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (49042, м. Дніпро, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 25533424), Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення одноразової грошової допомоги та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Стягнути з Дніпровського регіонального структурного підрозділу Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі звільненням у сумі 201 556,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець