м. Вінниця
31 серпня 2022 р. Справа № 120/5195/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня у відповідності до ч. 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2022 році відповідачем виплачено допомогу лише у розмірі 1491,00 грн. При цьому, позивач звертає увагу, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 чинною є норма частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за змістом якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати у 2022 році одноразової грошової допомоги у зменшеному розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 14.07.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що, згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України виплата щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому органи місцевого самоврядування при виконанні делегованих повноважень мають право та повноваження їх виконувати виключно в межах передбачених та виділених для цього фінансових ресурсів.
Також відповідач зауважує, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2021 році здійснювалась позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 за № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"", якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Водночас стаття 48 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірі іншому ніж той, що передбачений відповідними бюджетними асигнуваннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до посвідчення від 26.07.2016 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Не погоджуючись із розміром отриманої у 2022 році разової грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовий статус ветеранів війни, питання створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них та відносини щодо соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані Законом України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон № 3551-ХІІ).
Водночас пільги учасникам бойових дій передбачені статтею 12 цього Закону.
Законом України від 25.12.1998 № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років, на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, норми та положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто вказаним змінами Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження, зокрема, щодо встановлення розміру разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
На реалізацію приписів вищезазначеної норми закону, 07.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"", відповідно до якої учасникам бойових дій виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у 2022 році в розмірі 1491,00 гривня.
Втім, суд зауважує, що Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 було відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас відповідач, здійснюючи виплату позивачу такої допомоги, керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України № 540 від 07.05.2022.
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки розмір отриманої позивачем допомоги є меншим від того розміру, який передбачений статтею 12 Закону № 3551-XII у редакції, що підлягає застосуванню після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020.
Отже, визначаючись з розміром грошової допомоги до 5 травня, що підлягає виплаті позивачу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Так, розглядаючи вказану справу, у рішенні від 29.09.2020 Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 (день прийняття Конституційним Судому України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п'ять мінімальних пенсій за віком.
Велика Палата Верховного Суду з цим висновком погодилася та у пунктах 48-54 постанови від 13.01.2021 зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є саме мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком необхідно визначати із урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої зразкової справи № 440/2722/20-а.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Суд зауважує, що із запровадженням інституту зразкової справи суди першої та апеляційної інстанції зобов'язані при розгляді типових справ враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання щодо розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня, яку відповідач повинен був виплати позивачу, як учаснику бойових дій, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем положень ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, яка передбачає виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на відсутність у нього бюджетного фінансування для виплати спірної допомоги у зазначеному розмірі.
В цьому контексті суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. У межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, в пункті 23 рішення у справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
На те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, також неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21-44а10).
Відтак доводи відповідача в цій частині суд до уваги не бере.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
При цьому, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач допустив саме протиправну бездіяльність під час нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, що полягає у незастосуванні положень ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, які слід застосовувати у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, та якими передбачено виплату учасникам бойових дій грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, про що свідчить рішення у зразковій справі № 440/2722/20.
Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тому наслідком визнання протиправною бездіяльності відповідача є покладення на нього рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону.
Такими діями у спірних правовідносинах є нарахування та виплата позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а не її стягнення з відповідача, як просить позивач.
Також суд зауважує, що при вирішенні вищевказаної зразкової справи Верховний Суд дійшов висновку, що порушене право на спірну соціальну допомогу до 5 травня підлягає захисту у спосіб зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити її недоплачену суму.
Суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення конкретної суми недоплаченої допомоги, оскільки рішення суду носить зобов'язальний характер, а визначення точної суми недоплати відноситься до завдань відповідача на стадії виконання покладеного судом обов'язку, в разі набранням рішенням законної сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38782790)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.08.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович