30.08.2022 Провадження по справі № 2/940/309/22
Справа № 940/685/22
Іменем України
30 серпня 2022 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.
позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , який зареєстрований 23 лютого 2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 09.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставами для розірвання шлюбу є різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Через постійні суперечки спільне життя стало неможливим та нестерпним. Позивач переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливі. За таких обставин, шлюб позивача та відповідачки носить лише формальний характер, примирення є неможливим. Сім'я фактично розпалась, у зв'язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення. Майновий спір між сторонами відсутній.
У підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у підготовчому засіданні позовні вимоги визнала.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 зареєстрований 23 лютого 2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 09, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . (а. с. 8).
Від спільного проживання в шлюбі мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 . (а. с. 9-10).
Відповідно до ст. ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. ст. 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, права, а також права їхніх дітей.
Судом встановлено, що підставами для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивача та відповідачки різні погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства, відсутність взаєморозуміння і довір'я.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приймаючи до уваги наполягання позивача на розірванні шлюбу та визнання відповідачкою позову, суд вважає за необхідне шлюб на підставі ст. 112 СК України розірвати, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втрачені почуття взаєморозуміння, поваги та подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп.
Із копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1032269 встановлено, що ОСОБА_1 має 1 групу інвалідності з дитинства. (а. с. 7).
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, враховуючи, що відповідачка визнала позов про розірвання шлюбу до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь держави судового збору в розмірі 496,20 грн. (50 % від загального розміру судового збору).
Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 142, 200, 206, 264-268, 354 ЦПК України, статтями 21, 24, 56, 104, 105, 109, 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 23 лютого 2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 09, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 31.08.2022 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК