30.08.2022 Провадження по справі № 2/940/245/22
Справа № 940/401/22
Іменем України
30 серпня 2022 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.
представника позивачки адвоката Неживка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . У даному будинку зареєстрований колишній співмешканець її дочки ОСОБА_3 - відповідач ОСОБА_2 , який понад рік не проживає в будинку, чим здійснює перешкоди у користуванні та розпорядженні її майном.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20.05.2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 18.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.06.2006 року № 10849037. (а. с. 6).
У цьому житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою, виданою 17.05.2022 року за № 419 виконавчим комітетом Тетіївської міської ради. (а. с. 7).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що понад рік, з моменту припинення стосунків між дочкою позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в будинку, який належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1 , відповідач не проживає. На теперішній час ОСОБА_2 проживає у будинку своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Попри не проживання понад рік за місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач у добровільному порядку з реєстрації не знявся.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердили факт не проживання ОСОБА_2 більше року в житловому будинку, який належить ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданимвідповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, розглянувши справу в межах заявлених вимог, виходячи з аналізу положень чинного законодавства України, досліджених доказів, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 більше одного року без поважних причин, домовленості між ним та власницею будинку не встановлено, добровільно не знявся з реєстрації з даного будинку, чим перешкоджає позивачці користуватися та розпоряджатися своїм майном, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Як встановлено судом, позивачкою понесені судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 992 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 88 від 18.05.2022 року.
Отже, понесені позивачкою і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 992 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то у судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі представник позивачки адвокат Неживок І.В. заявив клопотання про подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат у виді витрат на професійну правничу, протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 317, 319, 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного рішення: 31.08.2022 року.
Суддя С.В.МАНДЗЮК