Справа №345/2233/22
Провадження № 2/345/816/2022
30.08.2022 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
секретаря судового засідання Пилипів Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Калуш у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою АДРЕСА_1
Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка по справі є її невісткою, однак, рішенням мирового судді судової дільниці № 65 м. Твер від 30.09.2019 шлюб останньої з її сином було розірвано. 11.01.2016 вона на прохання її сина дала дозвіл на реєстрацію відповідачки в її квартирі. В квітні 2019 року відповідачка повернулася в росію в м. Твер на постійне місце проживання. Більше трьох років остання в її квартирі не проживає, жодних особистих її речей там немає та участі в утриманні квартири не бере. Перешкод в користуванні квартирою відповідачці вона не чинила, остання добровільно визначила собі інше місце проживання і спірним житлом не користується понад один рік без поважних причин. Вона має намір оформити субсидію на електроенергію та газ, і тому вимушена звертатися до суду з даним позовом.
Позивачка звернулася до суду зі заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 25). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
ухвалою суду від 11.08.2022 відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання за участю сторін в порядку спрощеного провадження, встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.
30.08.2022 позивачка звернулася до суду зі заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивачки суду не надала, хоча була належним чином повідомлена про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Враховуючи, що відповідачка, хоча і була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила, відзиву на позов не подавала, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2019 приватний нотаріус Калуського міського нотаріального округу Гаврилюк О.І. посвідчив спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої є донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видається це свідоцтво, складається з квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 179693144 від 04.09.2019 за позивачкою ОСОБА_1 на праві приватної власності, розмір частки 1/1, зареєстрована квартира за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до акту від 05.08.2022, складеного комісією в складі заступника директора ТОВ «М-Монтаж» Стасюка Н.П., бухгалтера ОСОБА_4 , начальника дільниці Дуди О.М., встановлено, що відповідачки ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_1 з квітня 2019. Даний факт стверджується підписам свідків (а.с. 5).
Згідно з довідкою Управління «ЦНАП» виконавчого комітету Калуської міської ради № 813865 від 05.08.2022 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 4).
З будинкової книги для прописки громадян, що проживають в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована у вказаному житлі з 11.01.2016 (а.с. 9-14).
Доказів того, що позивачкою чинилися перешкоди відповідачці у користуванні спірною квартирою, матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу наявності підстав для визнання відповідачкою такою, що втратила право користування житлом.
Оцінка суду:
вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та передбачають правомочності щодо використання житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства стверджують про те, що реєстрація відповідачки у квартирі, за умови документально підтвердженого права власності позивачки на даний об'єкт нерухомості, перешкоджає останній вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому вказані правомочності є абсолютними, непорушними та гарантованими законом.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язанні протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду, свідоцтва про смерть.
Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил норм процесуального закону щодо оцінки доказів.
Правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.
Позовні вимоги позивачки направлені на позбавлення відповідачки права користування жилим приміщенням, а тому можуть бути задоволені лише на підставі переконливих, взаємоузгоджених і неспростовних доказів у справі.
Поважні причини відсутності відповідачки у вищезазначеному житловому приміщенні відсутні.
Як встановлено по справі, позивачка є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , право власності набула у встановленому законом порядку, тому має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю згідно з положеннями ст. 318 Цивільного кодексу України, в тому числі і щодо вирішення питань стосовно можливості проживання в ній інших осіб.
Волевиявлення власника майна за предметом позовних вимог спрямоване на визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Такі вимоги необхідно вважати правомірними, оскільки вони в повній мірі узгоджується з тими правомочностями, які передбачається цивільно-правовим інститутом права приватної власності (ст.ст. 316, 318 Цивільного кодексу України).
Поряд з цим, будь яких фактичних даних, які б свідчили про позбавлення позивачки права власності на квартиру, чи наявності у відповідачки права на користування нею, матеріали справи не містять. У позивачки виникають незручності щодо вільного володіння своїм майном через те, що у квартирі зареєстрована відповідачка.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідачка суду не подала.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог, оскільки протягом розгляду справи було встановлено, що відповідачка не проживає у квартирі позивачки, однак добровільно не знялася з реєстрації, а її реєстрація чинить перешкоди позивачці у вільному користуванні своїм майном.
Таким чином, оскільки відповідачка понад рік без поважних причин відсутня і не проживає у квартирі за місцем реєстрації, належним чином не здійснює її утримання, а тому суд вважає, що вимоги позивачки про визнання відповідачки такою, що втратила право користування квартирою, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 29, 316, 317, 318, 319, 321, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 .
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_2
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: