30 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/835/22 пров. № А/857/8489/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Большакової О.О., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року(суддя - Плахтій Н.Б., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПС України), в якому просив: визнати протиправною відмову в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) документів для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту “а” статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII); зобов'язати оформити та подати до ГУ ПФУ у Волинській області документи для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону 2262-XII. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він звільнений з військової служби, з 24.09.2020 виключений із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Календарна вислуга років позивача складає 20 років 07 місяців 01 день, пільгова - 09 років 06 місяців 25 днів, загальна - 30 років 01 місяць 24 дні. Позивач звернувся до Адміністрації ДПС України із заявою для призначення пенсії за вислугу років, додавши необхідні документи. Однак, відповідач листом відмовив у прийнятті заяви та підготовці документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону України № 2262-XII, посилаючись на відсутність такого права у позивача.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що правовий аналіз положень Закону № 2262-XII дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття, як “вислуга років” та “календарна вислуга років”. При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж враховується при призначенні пенсії для визначення саме розміру пенсії. В той же час, на думку апелянта, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років. Зазначає, що правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 03 березня 2021 року по справі №805/3923/18-а не підлягав застосуванню.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що наказом начальника 6 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 24.09.2020 №570-ос старшого прапорщика ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас наказом начальника 6 прикордонного загону від 04.09.2020 №531-ОС за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку контракту; далі - Закон № 2232-XII), виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення, без права носіння військової форми одягу.
Цим наказом визначено вислугу років військової служби позивача станом на 24.09.2020: календарна - 20 років 07 місяців 01 день, пільгова - 09 років 06 місяців 23 дні, всього - 30 років 01 місяць 24 дні.
Листом від 10.01.2022 №115/Х-16440-307 Адміністрація ДПС України, у відповідь на заяву щодо підготовки та надсилання до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, повідомила позивача про відсутність підстав для прийняття заяви про призначення пенсії за вислугу років та надання доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років на умовах, встановлених пунктом «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, та їх надсилання до відповідного органу ПФУ з огляду на те, що станом на 24.09.2020 вислуга років позивача на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 20 років 07 місяців 01 день, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Вважаючи такі дії Адміністрації ДПС України протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що особам, які проходили військову службу в підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України, вислуга років, що дає право для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII обчислюється на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а. Відповідач при розгляді заяви позивача з поданими документами про призначення йому пенсії за вислугу років повинен був врахувати календарну вислугу років позивача, виходячи з пільгового стажу у розмірі 30 років 01 місяць 24 дні. Позивач має право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки на день звільнення мав вислугу більше 24 років та 6 місяців. Також зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсію, факт відсутності у позивача права на призначення пенсії, а відтак, і відсутності необхідності в направленні документів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV) до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
За приписами частини другої статті 25 Закону №661-IV пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом № 2262-XII.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Згідно з статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено “Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх родин” (далі - Порядок №393).
Пунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, військова служба в Державній прикордонній службі.
Відповідно до пункту «в» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяці: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Статтею 12 Закону №2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.
Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ також регулює питання обчислення саме вислуги років, однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно Закону №2262-ХІІ.
В свою чергу, згідно Порядку №393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).
Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується, як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом №2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови.
Як підтверджується матеріалами справи, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить календарна - 20 років 07 місяців 01 день, пільгова - 09 років 06 місяців 23 дні, всього - 30 років 01 місяць 24 дні (а. с. 10).
Апеляційний суд зазначає, що статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду по справі №805/3923/18-а від 03 березня 2021 року.
Також, апеляційний суд зазначає, що передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Враховуючи зазначене, Закон №2262-ХІІ, зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 24 календарних роки та 6 місяців і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постановою №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а.
Також, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив висновок, викладений у постанові від 14 квітня 2021 року про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років.
Так, як вислуга років ОСОБА_1 з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 24 календарних роки та 6 місяців і більше, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Стосовно покликань апелянта на те, що правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 03 березня 2021 року по справі №805/3923/18-а не підлягав застосуванню, оскільки він стосувався застосування пункту “а” статті 12 Закону №2262-ХІІ у співвідношенні до Постанови №393 в її редакції до 16.02.2022.
Колегія суддів зазначає, що позов був поданий 21.01.2022, відтак суд застосовує норми права, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин. На момент виникнення спірних правовідносин була чинна попередня редакція Постанови №393, до внесення до неї змін 16.02.2022, відтак покликання апелянта в даній частині є нерелевантними.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсію, факт відсутності у позивача права на призначення пенсії, а відтак, і відсутності необхідності в направленні документів.
Стосовно покликань апелянта на порушення норм процесуального права, зокрема неврахування аргументів, які наведені у відзиві та на те, що розгляд справи проведено без виклику сторін.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відтак, ніяких порушень процесуального права колегія суддів в цій частині не вбачає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року в справі №140/835/22- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда