24 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/7057/21 пров. № А/857/3846/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Петрунів В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (суддя - Дудар О.М., час ухвалення - 16:44 год., місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 04.10.2021),
в адміністративній справі №460/7057/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області,
про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
У червні 2021 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ Держпраці у Рівненській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19.05.2021 року РВ №171/248/000013ТД-ФС, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 60000 грн. 00 коп..
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та незаконними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19 травня 2021 року №РВ171/248/000013/ТД-ФС. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у виді судового збору у сумі 908,00 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки суд не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим, яке підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на момент проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 о 15 год. 15 хв. 16.03.2021 в кафе «Шедевр» за адресою АДРЕСА_1 на робочому місці знаходилася працівниця ОСОБА_2 . Дана працівниця о 15 год. 15 хв. 16.03.2021р. в приміщенні зазначеного вище кафе здійснювала миття посуду. ОСОБА_2 інспекторам праці надано письмові пояснення, згідно яких встановлено, що з 16.03.2021 проходить стажування на посаду кухаря у ФОП ОСОБА_1 в кафе «Шедевр» за адресою АДРЕСА_1 . Даною працівницею повідомлено, що станом на 15 год. 15 хв. 16.03.2021 трудовий договір між нею та ФОП ОСОБА_1 не укладався та не підписувався. Зазначає апелянт, що на момент проведення інспекційного відвідування о 15:15 год. 16.03.2021, ФОП ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів (наказу, трудового договору, повідомлення ДПС) щодо перебування у трудових відносинах з працівником ОСОБА_2 . Отже, під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.09.2021р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Позивач із апеляційними вимогами не погодилася, подала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Вказує позивач, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ФОП ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог КЗпП України щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець 12.01.2004. Основним видом економічної діяльності підприємця за КВЕД є 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а.с. 5).
Наказом Управління Держпраці у Рівненській області від 16.03.2021 №212 "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " наказано ОСОБА_3 , інспектору праці, головному державному інспектору відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, за участю ОСОБА_4 , інспектора праці, заступника начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, ОСОБА_5 , інспектора праці, головного державного інспектора сектору з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, ОСОБА_6 , інспектора праці, головного державного інспектора відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, провести у період з 16.03.2021 по 29.03.2021 позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , місцезнаходження суб'єкта господарювання: АДРЕСА_1 (а.с. 47).
Підставою видання наказу від 16.03.2021 №212 зазначено окреме доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 №Д-30/1/3.1-20, службову записку начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 від 16.03.2021.
На підставі наказу від 16.03.2021 №212 Управлінням Держпраці у Рівненській області інспекторам праці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 видано направлення від 16.03.2021 №171-Н/09-27 на інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 (а.с. 8, 48).
На підставі наказу від 16.03.2021 №212, відповідно до направлення від 16.03.2021 №171-Н/09-27 уповноваженими особами Управління Держпраці у Рівненській області у період з 16.03.2021 по 25.03.2021 проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт від 25.03.2021 №РВ171/248/АВ (а.с. 49-53).
В ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено наступні порушення: - ч.1 ст.21 КЗпП України, які полягали в тому, що між працівником ОСОБА_2 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладено трудовий договір, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю; - ч.3 ст.24 КЗпП України, які полягали в тому, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи 16.03.2021 працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
За наслідками інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Рівненській області було винесено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 припис про усунення виявлених порушень від 25.03.2021 №РВ171/248/АВ/П, яким зобов'язано позивача усунути порушення ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України до 02.04.2021 (а.с. 14, 54-55).
На підставі акта інспекційного відвідування від 25.03.2021 №РВ171/248/АВ першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19 травня 2021 року №РВ171/248/000013/ТД-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 60000 гривень, за порушення ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с. 19-20).
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).
За визначенням п.1 ч.1 ст.1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Стаття 2 Закону №877-V визначає, що, заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) встановлені статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частини одинадцятої якої плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.1 ст.260 КЗпП України, державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.
Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення №84).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок №823), (в редакції, чинній на час розглядуваних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Пунктом 8 Порядку №823 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Зазначеним обов'язкам інспектора праці кореспондують права об'єкта інспекційного відвідування, зокрема: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об'єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою (підпункти 1-6 пункту 13 Порядку №823).
Згідно з підпунктами 2 та 7 пункту 10 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Пунктом 16 Порядку №823 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зі змісту наказу відповідача від 16.03.2021 №212 “Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ” зазначено окреме доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 25.08.2020 №Д-30/1/3.1-20, службова записка начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 від 16.03.2021.
Отже, у відповідача були передбачені чинним законодавством підстави для винесення вказаного вище наказу про проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування та направлення про проведення заходу державного нагляду (контролю) від 16.03.2021 №171-Н/09-27, а також проведення вказаного заходу.
Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом встановлено наступні порушення:
- ч.1 ст.21 КЗпП України, які полягали в тому, що між працівником ОСОБА_2 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не укладено трудовий договір, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю;
- ч.3 ст.24 КЗпП України, які полягали в тому, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи 16.03.2021 працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів враховує наступне.
Положення частини першої статті 21 КЗпП України визначають, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами ч.1 абз.2, ч.2 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Згідно з ч.ч.3,4 ст.265 КЗпП України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 10 статті 265 КЗпП України передбачено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок №509).
Відповідно до п.2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, зокрема, засобами електронного зв'язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
Судом встановлено, що інспекційне відвідування позивача проведено у період з 16.03.2021 по 25.03.2021. Акт за результатами відвідування №РВ171/248/АВ, у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог КЗпП України, складено 25.03.2021.
Поряд із цим встановлено, що 15 березня 2021 року ФОП ОСОБА_8 видано наказ №10 "Про прийняття на роботу", згідно з яким ОСОБА_2 прийнята з 16 березня 2021 року на посаду кухаря з випробувальним терміном 14 (чотирнадцять) днів з окладом відповідно до штатного розпису (а.с. 21).
16.03.2021 ФОП ОСОБА_8 подав до Головного управління ДПС у Рівненській області повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме: ОСОБА_2 , номер наказу або розпорядження про прийняття на роботу 10, дата видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу 15.03.2021, дата початку роботи 16.03.2021 (а.с. 23-24).
29 березня 2021 року ФОП ОСОБА_8 видано наказ №10/1 "Про прийняття на постійну роботу", згідно з яким ОСОБА_2 прийнята з 30 березня 2021 року на постійну роботу на посаду кухаря з окладом відповідно до штатного розпису (а.с. 22).
30 березня 2021 року між ОСОБА_8 (підприємець) та ОСОБА_2 (працівник) укладено трудовий договір №2 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Згідно з цим договором працівник зобов'язаний виконувати обов'язки кухаря (а.с. 25).
Водночас встановлено, що ОСОБА_8 зареєстрований як фізична особа підприємець 10.12.2003. Основний вид економічної діяльності підприємця за КВЕД є 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (а.с. 6-7).
Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_8 здійснює, зокрема, у кухні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », нежитлове приміщення якої розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . ФОП ОСОБА_8 було отримано у позику на підставі договору позички від 01.01.2007, укладеного з ОСОБА_1 (а.с. 25-28).
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що на час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в період з 16.03.2021 по 25.03.2021 ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_8 ..
Відповідач на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України належних та допустимих доказів суду не надав про те, що ОСОБА_2 працювала без належного оформлення трудових відносин саме у ФОП ОСОБА_1 , а не у ФОП ОСОБА_8 ..
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на час проведення інспекційного відвідування працівник ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_8 та була допущена останнім до роботи.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що пояснення, які були відібрані під час інспекційного відвідування у ОСОБА_2 , оскільки зі змісту вказаних пояснень видно, що ОСОБА_2 проходить стажування на посаді кухаря з 16.03.2021 у кафе-барі «Шедевр», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Проте, у ході розгляду справи судом було встановлено, що за вказаною адресою на день проведення інспекційного відвідування здійснювали підприємницьку діяльність два підприємці ФОП ОСОБА_1 на кафе-барі «Шедевр» та ФОП ОСОБА_8 на кухні «Шедевр», де і була виявлена посадовими особами відповідача ОСОБА_9 під час миття посуду.
З огляду на вказані обставини колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 не було допущено порушень вимог КЗпП України щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, що виключає притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності та вказує на протиправність винесеної Управлінням Держпраці у Рівненській області оскарженої постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.05.2021 №РВ171/248/000013/ТД-ФС, яка підлягає скасуванню.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно та об'єктивно встановлено обставини справи, сформовано правильні висновки по суті розглядуваних правовідносин, оскаржене рішення суду від 23.09.2021 року винесене з дотриманням чинного законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року в адміністративній справі №460/7057/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин
Повний текст постанови суду складено 30.08.2022 року