справа № 753/9218/21
провадження № 22-ц/824/6719/2022
30 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року в складі судді Каліушка Ф. А.,
встановив:
07.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 27 вересня 2019 року укладено договір №1323218 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.
23.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 23042020, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги, а фактор приймає належні клієнту права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 23.04.2020 утворилася заборгованість у розмірі 35 960 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 5 400 грн - заборгованість за відсотками; 20 560 грн - заборгованість за пенею.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлене повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором та необхідність її сплати на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ». Вимога про повернення грошових коштів відповідачем виконана не була.
З урахуванням наведеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з відповідача вказану заборгованість.
07.07.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» у відповіді на відзив на позовну заяву зазначило, що в позовній заяві було допущено технічну помилку. Замість «суми заборгованості по штрафам» було помилково вказано «…за пенею…».
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість по пені відсутня. При формуванні реєстру боржників за договором факторингу №23042020 від 23.04.2020 було допущено технічну помилку, яка потягла за собою технічну помилку при формуванні позовної заяви. При цьому загальна сума заборгованості є однаковою як в реєстрі боржників за договором факторингу, так і в картці обліку по договору №132321 від 27.09.2019.
У зв'язку з викладеним, ТОВ «ФК «ЕАПБ» просило стягнуто з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 960 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 20 960 грн - заборгованість за відсотками; 5 000 грн - заборгованість по штрафам.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року вказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 400 грн, пеню у розмірі 15 400 грн, а також судовий збір у розмірі 1 944, 26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14.02.2022 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаного позову у повному обсязі.
Свої доводи обґрунтовує тим, що ТОВ «Авентус Україна» було надано фінансову послугу ОСОБА_1 шляхом укладення договору №1323218 від 27.09.2019. Право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Також зазначив, що кредитний договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
Розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що є несправедливою умовою договору.
Суд першої інстанції упереджено та неповно вивчив матеріали справи, невірно застосував норми матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначив, що кредитний договір з відповідачем було укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, а тому за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір № 1323218 від 27 вересня 2019 року, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, договір факторингу №23042020 від 23 квітня 2020 року, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними визнані н е були.
Звертає увагу, що по даному кредитному договору нараховувались виключно штрафи, передбачені п.4.4. та 4.5. договору, що підтверджується карткою обліку, яка розроблена, оформлена та видана ТОВ «Авентус Україна».
ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань. Всі нараховані відсотки, неустойка за порушення кредитних зобов'язань, нараховувались виключно первісним кредитором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 вересня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір №1323218 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.
За умовами вказаного договору, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 10 000 грн (далі - позика) на умовах строковості, зворотності, платності,з метою покриття побутових витрат клієнта, ап клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п.1.1 ).
Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором (п.1.2).
Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 0,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (328,50% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657% річних).
Загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 127% від суми позики (у процентному виразі) або 12 700 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 27% від суми позики (у процентному виразі) або 2 700 грн. (у грошовому виразі) (п.1.3-1.4).
Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом (п.1.5).
У випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (п.1.6).
Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6 цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн, товариство має право, але не обов'язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6 цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається в особистому кабінету клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою (п. 1.7).
Відповідно до п.4.4 договору у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов'язаний сплатити товариству штраф в розмірі 120 грн за кожен день прострочення, починаючи з 4-го дня прострочення виконання зобов'язань за договором.
З наданої позивачем картки обліку за договором №1323218 від 27.09.2019, позичальником за яким є ОСОБА_1 , вбачається, що 26.10.2019 відповідачем здійснено платіж на суму 2 700 грн, 24.11.2019 - на суму 5 220 грн, які були зараховані в рахунок оплати процентів (а.с. 18).
23.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 23042020, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2.
23 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №23042020 від 23.04.2020 (а.с. 13).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23042020 від 23.04.2020 ТОВ «ФК "ЄАПБ"» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1323218 в сумі 35 960 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 400 грн - сума заборгованості за відсотками; 20 560 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.16).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором в сумі 15 400 грн, з яких 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 400 грн - сума заборгованості за відсотками. З огляду на те, що нарахована до стягнення сума пені в розмірі 20 560 грн значно перевищує розмір збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість її зменшення до суми 15 400 грн.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 000 грн, оскільки він відповідає обставинам справи та наданими суду доказами.
Визначаючи суму заборгованості по процентам в розмірі 5 400 грн, суд першої інстанції не врахував пояснення позивача в тій частині, що розмір заборгованості по процентам, з урахуванням часткового погашення в сумі 7 920 грн, становить 20 960 грн.
Судом також не враховано, що вказаний розмір заборгованості по процентам також відповідає наданому позивачем розрахунку.
Разом з тим, оскільки позивач рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитним коштами в сумі 5 400 грн не оскаржує, правові підстави для його зміни чи скасування за апеляційною скаргою відповідача відсутні.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Так, судом не враховано, що відповідно до умов укладеного договору, штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов'язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 5 000 грн (п. 4.5).
Відповідно до наданого суду розрахунку, розмір неустойки (штрафу) визначено в сумі 5 000 грн.
За таких підстав рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 15 400 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення суми штрафу в розмірі 5 000 грн за прострочення повернення суми позики.
Доводи апеляційної скарги щодо недотримання письмової форми кредитного договору є необґрунтованими.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 -3 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до статті 12 указаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За умовами договору №1323218 від 27.09.2019, невід'ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті Товариства за посиланням, наведеним у договорі. Приймаючи умови цього договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Порядок укладення договорів, визначений розділом 5 Правил надання коштів у позику, передбачає ряд послідовних двосторонніх дій : реєстрація клієнтом на веб-сайті товариства із зазначенням особистих засобів зв'язку; ознайомлення з Правилами; зазначення особистого засобу зв'язку; створення паролю доступу до особистого кабінету; направлення клієнту вказаними засобами зв'язку коду (одноразового ідентифікатора), який клієнт вводить на сайті товариства; клієнт підтверджує, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог власноручного підпису; реєстрація банківських рахунків для перерахування коштів та погашення позик; пропозиція товариством клієнту укласти електронний договір; прийняття клієнтом указаної пропозиції шляхом натискання кнопки «Погоджуюсь/Согласен» у особистому кабінеті; надіслання йому товариством засобами зв'язку одноразового ідентифікатора у вигляді коду; введення клієнтом на сайті отриманого від товариства коду, чим направляє товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції, після чого договір вважається укладеним.
Відповідно до абзацу другого частини 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги в частині надання відповідачу фінансової послуги на підставі укладеного кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача з недотриманням вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
У постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року в справі № 681/44/15-ц (провадження № 61-39051св18) зазначено про те, що «за змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг відноситься до фінансових послуг. Відповідно до частин першої, п'ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами підприємцями. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових коштів, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Авентус Україна» 04.03.2019 видано свідоцтво про його реєстрацію як фінансової установи (а.с. 24).
ТОВ «ФК «ЄАПБ» є фінансовою установою, про що державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 28.02.2012 видано відповідне свідоцтво (а.с. 21).
Згідно додатку до цього свідоцтва ТОВ «ФК «ЄАПБ» має право здійснювати факторинг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства.
За договором факторингу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що рішення суду в частині стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, розмір стягнутого судом першої інстанції судового збору підлягає зменшенню з 1 944,26 грн до 1 287,77 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( 56,73 % задоволених позовних вимог).
З ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 984 грн 86 коп. (33,77% задоволених вимог апеляційної скарги).
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року в частині стягнення заборгованості за пенею в сумі 15 400 грн скасувати, а в частині стягнення суми судового збору 1 944,26 грн змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму штрафу в розмірі 5 000 грн.
Зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з 1 944,26 грн до 1 287,77 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 984 грн 86 коп. судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк