25 серпня 2021 року м. Київ
Справа № 357/3861/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/8216/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області постановлену під головуванням судді Кошель Б.І. 23 травня 2022 року у м. Біла Церква, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із вищевказаною заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання її та ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківська міська рада Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме виникнення у заявника права на спадкування за законом майна померлого спадкодавця, що є окремим предметом доказування, та підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Не погодилась із вказаним судовим рішенням заявник ОСОБА_1 , її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального права. Представник зазначає про те, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження, не врахував відсутність інших спадкоємців і, відповідно, дійшов помилкового висновку про наявність спору про право. А тому висновки викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою обмежив апелянта у праві на доступ до правосуддя і справедливий судовий розгляд, так як власник може пред'явити позов про визнання права власності лише у разі якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
На підставі викладеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Печененко С.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заінтересована особа свого представника в судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, проте в листі від 29 липня 2022 року просили розглянути справу за їх відсутності. Тому в порядку ч.3 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із вищевказаною заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання її та ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що 24 січня 2022 року заявниця звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав пропуску строку на прийняття спадщини. Заявник стверджує, що її покійний син, на час відкриття спадщини проживав разом з нею та її вже покійним чоловіком ОСОБА_2 , без реєстрації, оскільки за рішенням суду був знятий з реєстраційного обліку, де раніше був зареєстрований. Зазначає, що після смерті спадкодавця вона вважала себе та свого чоловіка такими, що фактично прийняли спадщину після сина, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України. Інших спадкоємців немає. Встановлення даного факту необхідно заявнику для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.
Матеріали справи містять:
копію свідоцтва про народження та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 /а.с.6,7/
витяг зі Спадкового реєстру, з якого вбачається вчинення нотаріусом дій щодо реєстрації спадкової справи та копію постанови приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області від 24 січня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме щодо відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 /а.с.18,19/;
копію свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_2 . З якого вбачається, що власниками квартири є 4 особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а.с.8/;
копію листа-відповіді на запит нотаріуса Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 10 січня 2022 року № 15.1-11/141 про відсутність інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 /а.с.9/;
копію паспорту ОСОБА_3 з відміткою про зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 та копію рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 серпня 2008 року у справі № 2-496/08 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.11,12/.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ч.ч. 1,3 ст. 1277 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч.2 ст.293 ЦПК України).
У ч.4 ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, абзацу 1,2,3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Верховний Суд у складі Першої палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 18 липня 2022 року у справі №755/9100/18 звернув увагу на наступне.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
З наведених обставин справи вбачається, що заявник метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього. Матеріали справи містять дані про вчинення нотаріальної відмови в оформленні права на спадщину, а отже як вірно вказав суд першої інстанції, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Матеріали справи не містять відомостей про осіб, що прийняли спадщину або мають право на прийняття спадщини, окрім позивача, однак, за умови відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина може перейти до територіальної громади на підставі рішення суду.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність інших спадкоємців померлого ОСОБА_3 не впливають на правильність висновків судів про відмову у відкритті провадження, оскільки такі обставини підлягають встановленню в загальному порядку з урахуванням положень ст. 1277 ЦК України.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту проживання однією сім'єю пов'язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції повно з'ясувавши обставини справи надав вірну правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з наявністю спору про право та доцільності розгляду справи в порядку позовного провадження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 29 серпня 2022 року.