Апеляційне провадження № 22-ц/824/967/2022
справа № 760/27608/20
26 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року, постановлене суддею Українець В.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2020 року позивач ТОВ «Перший український експертний центр» звернувся з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 у якій просив стягнути заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 21 730, 52грн.
Мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 29 від 15 серпня 2012 року) будинок за адресою: АДРЕСА_1 , передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр».
Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування квартири від 14 грудня 2011 року.
Відповідачем періодично сплачувалась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, проте не в повному обсязі.
За період з 01 січня 2018 року по 07 травня 2019 року сума заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги складає 19293 гривні 65 копійок, інфляційні втрати - 1457 гривень 79 копійок, три проценти річних - 979 гривень 08 копійок. Зазначена заборгованість відповідачем не сплачена.
Підтвердженням надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу є копії актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15 листопада 2012 року, договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів від 01 жовтня 2012 року, копія Підрядного договору № 21/13 на технічне обслуговування обладнання систем ОДС (ДСС) від 01 серпня 2013 року, договору № 47 від 01 жовтня 2012 року, договору № 09-345 від 01 лютого 2018 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 січня 2018 року по 07 травня 2019 року у розмірі 19293 гривні 65 копійок, інфляційні втрати в сумі 1457 гривень 79 копійок, три проценти річних у розмірі 979 гривень 08 копійок та судовий збір у сумі 2102 гривні.
Не погодившись із рішенням суду, 16.12.2021 року відповідач подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин , які мають значення для справи, зокрема вказала, що позивач не звертався до відповідача в досудовому порядку для врегулювання спору в позасудовому порядку.
Після отримання позовної заяви, апелянт звернулась до позивача з заявою про врегулювання вказаного спору мирним шляхом та готовність погасити існуючу заборгованість в добровільному порядку.
Вказує, що 24.05.2021 року між сторонами було укладено договір про ректурізацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, також до вказаної суми було враховано судовий збір.
Зазначає, що заборгованість до зазначеного строку у договорі погашена, у зв'язку з чим вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав відповідно до вимог закону для стягнення заборгованості з відповідача.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 29 від 15 серпня 2012 року) будинок за адресою: АДРЕСА_1 ,передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр».
ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло будинок АДРЕСА_1 , на подальшу експлуатацію та обслуговування, що підтверджується актом приймання-передачі від 01 жовтня 2012 року.
Підтвердженням надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачу є копії актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, копії договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15 листопада 2012 року, договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів від 01 жовтня 2012 року, копія Підрядного договору № 21/13 на технічне обслуговування обладнання систем ОДС (ДСС) від 01 серпня 2013 року, договору № 47 від 01 жовтня 2012 року, договору № 09-345 від 01 лютого 2018 року.
Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування квартири від 14 грудня 2011 року.
З позову вбачається, що відповідачем періодично сплачувалась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, проте не в повному обсязі.
В порядку ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 151, 162 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ч.2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері у житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Одним із обов'язків споживача є здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч.3 ст.20 цього Закону).
З наведених обставин справи вбачається, що відповідач є власником квартири, за адресою якої позивач надавав житлово-комунальні послуги з утримання будинку, тому відповідач фактично їх споживав. Але враховуючи, що не сплачував їх, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості, що утворилася, та інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з тим, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати надані послуги.
У частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Факт існування зобов'язання між сторонами та свою заборгованість перед позивачем не заперечує і сам відповідач.
Також судом встановлено, що після звернення до суду позивачем, ОСОБА_2 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» з заявою про врегулювання вказаного спору та сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 24.05.2021 року.
За умовами договору боржник повинен вносити плату в рахунок погашення заборгованості перед позивачем щомісячно у встановленому розмірі за графіком в період з 01 червня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно. (Том 2 а.с. 4, 6,7)
Відповідач не виконала умови договору та в термін до 31.12.2021 року внесла 20 728, 16 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.(том 2 а.с.33-39).
На час розгляду справи апеляційним судом відповідачем ОСОБА_2 заборгованість перед позивачем погашена.
Відповідно до ст..367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його постановлення, колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги, оскільки така заборгованість існувала, що не заперечується самим відповідачем.
Та обставина, що після постановлення рішення суду заборгованість відповідачем була погашена, не є підставою для скасування рішення суду. Рішення, яке виконано боржником не може бути звернуто до примусового виконання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Суддя - доповідач:
Судді: