Апеляційне провадження № 22-ц/824/7605/2022
справа № 760/2560/21
18серпня2022 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Моторіній В.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Департаменту патрульної поліції Котуха Миколи Володимировича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, постановлену суддею Коробенком С.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральних збитків, завданих порушеннями трудових прав,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив про стягнення моральної шкоди у сумі 204 000 грн., завданої внаслідок порушення його трудових прав на отримання грошового забезпечення у повному обсязі протягом служби в поліції в період з 01.03.2016 по 31.10.2017 року.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що йому не виплачувалася індексація грошового забезпечення в період з 01.06.2016 по 31.10.2017, що підтверджується рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі № 2340/4663/18, яким було стягнуто з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 31.10.2017 року в сумі 2718 гривень 85 коп.
Дії Департаменту патрульної поліції щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення, як зазначає ОСОБА_1 , поставили його у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування його та членів його сім'ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану.
Також вказував, для стягнення заборгованості з відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду та витратив значну кількість свого часу, щоб захистити свої права.
Вина відповідача у порушенні прав позивача підтверджується судовим рішенням, яке набрало чинності.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральних збитків, завданих порушеннями трудових прав задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, 17.05.2022 року представник Департаменту патрульної поліції Котух Микола Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним дослідженням доказів та з'ясуванням обставин справи.
На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що дана цивільна справа має певну колізію, а саме застосування у цивільних правовідносинах норми ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди, завданої особі рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади або норми КЗпП України щодо відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом.
Зазначає, що моральна шкода, завдана діями чи бездіяльністю органу державної влади має відшкодовуватись саме державою, а не цим органом, посилаючись на норми статті 1173 ЦП України. Однак, позивач перебував у трудових стосунках з відповідачем, позовні вимоги заявив саме до відповідача, а тому оскільки моральна шкода повинна стягуватися на підставі норм трудового законодавства, то до цих правовідносин повинен бути застосований строк звернення до суду, передбачений ст.. 233 ч.1 КЗпП, який позивачем пропущено, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки вони належно повідомлені про час та місце розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення прав позивача, а саме неможливості на протязі тривалого часу розпоряджатися належними йому коштами, забезпечувати реалізацію своїх потреб та інтересів, а також суд послався на принцип справедливості при визначені розміру суми компенсації.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неповно встановив обставини справи, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 по справі №2340/4663/18 стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 30.10.2017 сумі 2718 грн 85 коп.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, зазначав, що невиплата йому індексації грошового забезпечення, унеможливили забезпечення нормального існування його та членів його сім'ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану.
При цьому, обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди, позивач, серед іншого, посилався на те, що невиплата йому індексації грошового забезпечення, поставила його у скрутне матеріальне становище, а також він був вимушений витрачати час на звернення до суду щоб захистити свої права.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому обставини про факт порушення прав позивача при невиплаті йому індексації грошового забезпечення, не підлягають доказуванню відповідно до положень ст.82 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Отже, враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що внаслідок невиплати індексації грошового забезпечення відповідачем порушено немайнові права позивача, чим йому завдано моральну шкоду.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 237-1 КЗпП ( 322-08 ) передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків,а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Як встановлено судом заподіяння моральної шкоди позивачу було завдано особою, з якою він перебував у трудових стосунках у зв'язку з невиконанням вимог про індексацію заробітної плати.
Сам позивач заявив вимоги про стягнення моральної шкоди до відповідача, а не до держави Україна, як того передбачає ст.1173 ЦК України, а тому суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, невірно застосував норму матеріального права, не врахувавши як підстави позову, заявлені позивачем, так і ту обставину, що сторони перебували у трудових стосунках і моральна шкода, на думку позивача, завдана йому саме діями роботодавця.
Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася порушення прав, фактично їх поновив. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Таким чином , колегія суду вважає, що позивач дізнався про порушення свого права на індексацію заробітної плати після отримання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року , а також після виконання зазначеного рішення 27 березня 2019 року. Саме з цього моменту протягом трьох місяців позивач згідно трудового законодавства мав право на звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду у лютому 2021 року, тобто пропустивши тримісячний строк звернення до суду , передбачений ст.. 233 КЗпП України , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Котуха Миколи Володимировича задовольнити .
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральних збитків, завданих порушеннями трудових прав залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2022 року.
Суддя - доповідач:
Судді :