18 серпня 2022 року м. Київ
Справа №369/6597/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/3898/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Ковальчук Л.М. 05 листопада 2021 року, у справі за позовом Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1 , Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним акту, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна з чужого незаконного володіння,
У червні 2017 року представник ДП «Антонов» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0999 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с.Віта Поштова Києво- Святошинського району Київської області;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га. за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с.Віта Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4», виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 30 червня 2016 року, за ОСОБА_1 кадастровий номер 3222481201:01:002:0194, площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с.Віта Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4»;
витребувати у ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Антонов» земельну ділянку кадастровий номер 3222481201:01:002:0194, площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с.Віта Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4» ;
стягнути з відповідачів на користь Державного підприємства «Антонов» витрати по сплаті судового збору в сумі 3200,00 грн.
Позовні вимоги обгрутовані тим, що позивачу згідно державного акту на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001року №1-1, надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі земельна ділянка 2 площею 5,0 га, у с. Віта- Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з рішенням Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року затверджено місце розташування земельної ділянки під розміщення садівницького товариства «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача та надано дозвіл садівницькому товариству «Круглик-4» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5524 га в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано в с. Віта Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача.
Рішення Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду загальною площею 6,5524 га під розширення території садівницького товариства - «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них 5,0 га з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» позивача згідно Державного акту на право постійного користування землею за №462 від 23 серпня 2001 року та 1,15524 га з земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
Рішенням господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі №19/034-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року, визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га та вилучення земельної ділянки площею 5,0 га з постійного землекористування позивача.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивач не схвалював погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації «Садівницьке товариство «Круглик-4», тобто земельна ділянка вибула з володіння поза його волею, а тому не припиняє права постійного користування земельною ділянкою згідно Акту №462 та відповідно не створює будь-яких прав для інших осіб.
Також зазначеними судовими рішеннями встановлено, що виключно до повноважень Кабінету Міністрів України належить право вилучення земельної ділянки позивача, яка відноситься до земель державної власності, а тому Віто-Поштова сільська рада під час прийняття Рішення від 08 листопада 2005 року та Рішення від 21 березня 2006 року діяла поза межами наданих їй законом повноважень.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4», яке є похідним від недійсних Рішень від 08 листопада 2005 року та від 21 березня 2006 року, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 , загальною площею 1,0512 га для ведення садівництва, які розташовані в с. Віта Поштова, с/т «Круглик-4».
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі №2-а-1548/2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, визнано незаконним та скасовано Рішення від 18 січня 2007 року.
Таким чином, станом на даний час позивач згідно Акту №462 є єдиним законним постійним користувачем земельною ділянкою площею 5,0 га.
10 травня 2016 року на адресу позивача від відокремленого структурного підрозділу Філії «Антонов-Агро» надійшла службова записка від 26 квітня 2016 року №6 з інформацією про те, що під час підготовки необхідних документів для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було встановлено, що на ділянку позивача накладаються інші земельні ділянки, які належать на праві власності невідомим особам.
Під час прийому 06 липня 2016 року у ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» позивачем отримано викопіювання з національної кадастрової схеми в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, з якої стало відомо, що в межах ділянки позивача накладається земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 з присвоєнням їй кадастрового номеру.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000513652017 від 05 квітня 2017 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка кадастровий номер 3222481201:01:002:0194 площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, с/т «Круглик-4» належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання.
Також стало відомо, що 30 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво- Святошинському районі Київської області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222481201:01:002:0194, яка на праві власності належить ОСОБА_1 ..
Проте вищезазначена земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки площею 5,0 га, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно Акту №462.
Враховуючи, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року є похідним від рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року, яке у судовому порядку визнано незаконним та скасовано, тому воно також є незаконним та підлягає скасуванню.
Вищезазначені обставини є суттєвою перешкодою для позивача у праві вільного користування земельною ділянкою та змушує звернутись з цим позовом для захисту порушеного права /т.1 а.с.1-7, 185-192/.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року позов ДП «Антонов» задоволено.
Визнано незаконним та скасувано рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0999 га для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта - Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4» , виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадаетру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 30 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0194, площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта-Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4» .
Витребувано у ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Антонов» земельну ділянку кадастровий номер 3222481201:01:002:0194, площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, садівницьке товариство «Круглик-4» .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Антонов» судовий збір у розмірі 3521,00 грн.
Стягнуто з Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь Державного підприємства «Антонов» судовий збір у розмірі 1760,50 грн.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Державного підприємства «Антонов» судовий збір у розмірі 1760,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив того, що ДП «Антонов» є постійним користувачем земельної ділянки площею 88,22 га, у тому числі земельної ділянки площею 5,0 га у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-КВ №003284, виданого 23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001року №1-1.
Судом встановлено, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0999 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта Поштова, Києво-Святошинського району Київської області, є незаконним.
Таким чином, спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника (користувача) поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасоване, відтак, позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача - ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України.
Судом встановлено, що про порушення відповідачами прав позивача щодо спірної земельної ділянки, останьому стало відомо 05 квітня 2017 року після отримання витягу з державного земельного кадастру про проведення державної реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222481201:01:002:0194, власником якої є ОСОБА_1 , і стало відомо про особу, яка порушила право позивача.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважав, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права - про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачем, раніше ніж отримання службової записки Філії «Антонов-Агро», або з моменту здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки, а тому перебіг позовної давності щодо оскарження дій відповідачів для ДП «Антонов» у відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України розпочався саме з 10 травня 2016 року, тобто з моменту здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки. Зважаючи на те, що позивач звернувся з позовом до суду у червні 2017 року, строк позовної давності ним, всупереч доводів відповідача, не пропущено.
Не погодалась з вказаним судом рішенням відповідач ОСОБА_1 , її представником - адвокатом Фадєєвим А.Є. подано апеляційну скаргу в якій вказується на порушення судом норм матеріального та процесуального права. А саме сторона відповідача вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, що підтверджується показами сідків допиних в судовому засіданні, а також зазначенням про обставини надання дозвулу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 і у судових рішеннях в господарській та адміністративних справах, на які посилається позивач. Наголошують на тому, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду пропуск строку пзовної давності є законною і обгрунтованою підставою для залишення заявлених позовних вимог без задоволення.
На підставі викладеного, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Тому керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що ДП «Антонов» є юридичною особою /т.1 а.с. 21,22/. Згідно зі Статутом ДП «Антонов», затвердженого указом Державного концерну «Укроборонпром» від 04 листопада 2020 року №87, є переіменованим з Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» наказом Мінпромполітики від 22 січня 2010 року №17 та є правонаступником усіх його майнових та особистих немайнових прав та обов'язків (Статут наявний у відкритому доступі на сайті ДП «Антонов» https://www.antonov.com/)
Згідно з державним актом на право постійного користування землею серія І-КВ №003284, виданим 23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі земельна ділянка площею 5,0 га у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області /т.1 а.с.23-26,87-90/.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 листопада 2005 року затверджено місце розташування та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки у садівницькому товаристві «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано в с. Віта-Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» /т.1 а.с.27/.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду загальною площею 6,5524 га під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них: 5,0 га - з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради /т.1 а.с.28/.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 серпня 2007 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_2 - у власність земельну ділянку площею 0,0999 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4» /т.1 а.с.29-30/.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року у справі № 19/034-109,залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2009 року, визнано недійсним рішення від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га, з них 5,0 га з постійного землекористування ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» /т.1 а.с.31-45/.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, визнано незаконним та скасовано рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року /т.1 а.с.46-52/.
В службовій записці відокремленого структурного підрозділу Філії «Антонов-Агро» від 26 квітня 2016 року №6 до відома позивача доводиться інформація про те, що під час підготовки необхідних документів для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було встановлено, що на ділянку позивача накладаються інші земельні ділянки, які належать на праві власності невідомим особам /т.1 а.с.59/.
За даними наданими ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а саме за викопіюванням з національної кадастрової схеми в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, в межах ділянки ДП «Антонов» знаходиться земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 /т.1 а.с.60-61/.
Згідно з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000513652017 від 05 квітня 2017 року земельна ділянка кадастровий номер 3222481201:01:002:0194 площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, с/т «Круглик-4» належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року 9 сесії 5 скликання, дата державної реєстрації вказана 30 червня 2016 року /т.1 а.с.62-64,84-86/.
Належність відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3222481201:01:002:0194 площею 0,0999 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова, с/т «Круглик-4» також підтверджується копією державного акту виданого 23 січня 2008 року /т.1 а.с.147/.
Відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив проти позову та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у вимогах позову. Заявляючи про пропуск строку позовної давності, ОСОБА_1 вказує, що позивачу було відомо про існування оспорюваного рішення сільради в ході розгляду кримінальної справи, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 лютого 2009 року та під час розгляду справи господарським судом у 2011 році. Також відповідач ОСОБА_1 вказувала про наявність погодження ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» здійсненого в 2006 році на відведення земельної ділянки Садовому товариству «Круглик-4» /т.1 а.с.131-14,164-169 т.2 а.с.69-75/.
В запереченнях щодо застуваня строку позовної давності позивач наголошував на тому, що про порушення відповідачами прав позивача щодо спірної земельної ділянки, останьому стало відомо 05 квітня 2017 року після отримання витягу з державного земельного кадастру про проведення державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3222481201:01:002:0194, власником якої є ОСОБА_1 і стало відомо про особу, ка порушила право позивача /т.1 а.с.148-152/.
Із заявою про застосування наслідків пропуску строку позовної даності також звертався відповідач Віто-Поштова сільська рада, вказуючи на те, що позивач був обізнаний про оспорювання рішення ще при розгляді справи господарським судом в 2011 році /т.1 а.с.205-207/.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.
Положеннями ч.3 цієї статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Питання державної реєстрації права власності та внесення запису до Державного реєстру прав регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній станом на червень 2016 року), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній станом на червень 2016 року), заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній станом на червень 2016 року) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Згідно п.8 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній станом на червень 2016 року), державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
В силу ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Згідно із ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 сформульовано висновок про те, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість довідатися про таке порушення. Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Практика Верховного Суду щодо застосування позовної давності є усталеною.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту того, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся своєчасно за його захистом до суду, недостатньо. Позивачу належить довести не тільки факт незнання про порушене право, а також спростувати презумпцію обізнаності про стан своїх прав, тобто довести наявність об'єктивних обставин, які перешкоджали дізнатись про порушене право.
З наведних обставин справи вбачається, що позивачу у 2001 році було надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі земельна ділянка 2 площею 5,0 га (далі - земельна ділянка Позивача), у с. Віта- Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Рішення Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року було затверджено місце розташування земельної ділянки під розміщення садівницького товариства «Круглик-4», надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5524 га в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства за рахунок земель підсобного господарства « Круглик » позивача, яке розташовано в с. Віта Поштова.
Рішенням від 21 березня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду площею 6,5524 га під розширення території садівницького товариства - «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них 5,0 га з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» Позивача згідно Державного акту на право постійного користування землею за №462 від 23 серпня 2001 року та 1,15524 га з земель запасу Віто-Поштової сільської ради
Вказані рішення Віто-Поштової сільської ради визнано недійсними рішенням господарського суду Київської області від 30 берерзня 2009 року, яке набрало законої сили після перегляду судом апеляційної та касаційної інстанцій.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивач не схвалював погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації «Садівницьке товариство «Круглик-4». Також встановлено, що виключно до повноважень Кабінету Міністрів України належить право вилучення земельної ділянки Позивача, яка відноситься до земель державної власності, а тому Віто-Поштова сільська рада під час прийняття вказаних вище рішень діяла поза межами наданих їй законом повноважень.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі і відповідачу ОСОБА_1 , загальною площею 1,0512 та для ведення садівництва, які розташовані в с. Віта Поштова, с/т «Круглик-4». Вказане рішення визнано незаконним та скасовано Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року, яка набрала законної сили після перегляду судом апеляційної інстанції 13 вересня 2012 року.
Виходячи з положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини незаконного вибуття з володіння позивача спірної земельної ділянки встановлені судовими рішеннями, а тому доказуванню в рамках даної справи не підлягають. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу. А тому твердження сторони відповідповідача ОСОБА_1 про нанявість згоди позивача на вилучення земельної ділянки є безпідставним, ці обставини вже були предметом судового розгляду.
А отже право постійного користування земельною ділянкою у позивача у встановленому законом порядку припинено не було, земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею.
Оскільки рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі і відповідачу ОСОБА_1 скасовано, то і рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0999 га для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта Поштова, Києво-Святошинського району Київської області, є незаконним, так як прийнято з порушенням процедури та прав позивача у справі.
Отже, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника (користувача) поза його волею, відтак, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки від відповідача підлягають задоволенню.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачами і зокрема, відповідачем ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги, ці обставини і висновки суду першої інстанції не спростовуються, доводи апеляційної скарги зводяться до питання застосуваня наслідків пропуску строку позовної давності.
Вирішуючи вказане питання апеляційний виходить з того, що і рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі відповідачу ОСОБА_1 не підлягає оприлюдненню окремо. Відповідач будучи обізнаною про судові рішення, що набрали законної сили, зокрема й щодо виділеної їй земельної ділянки, лише у 2016 році звернулась до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка перебувала на праві постійного користування у ДП «Антонов».
Враховуючи викладені обставини, позивач не мав можливості дізнатися про порушення свого права, а саме про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_1 , раніше ніж 16 червня 2016 року, оскільки саме після проведення державної реєстрації земельної ділянки відповідачем, стало можливим встановити як суб'єкта, що порушив так і конкретну земельну ділянку, щодо якої відбулося порушення, а тому перебіг позовної давності щодо оскарження дій відповідача для ДП «Антонов» у відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України розпочався саме з 16 червня 2016 року, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк для звернення із даним позовом до суду, оскільки такий позов заявлено у червні 2017 року.
Таким чином, судом першої інстанції надана вірна оцінка наданим сторонами доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надано належну правову оцінку. Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відсутність заяв сторін про стягнення судових витрат пов'язаних з апеляційним переглядом справи, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В.Поліщук
Повний текст постанови складений 29 серпня 2022 року