17 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.07.2022 задоволено частково клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в міста Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 24.08.2022 включно.
Встановлено строк дії ухвали до 24.08.2022 включно.
Цією ж ухвалою визначено розмір застави підозрюваному ОСОБА_7 у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 гривень, та зобов'язано його, у разі внесення застави, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, а також покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Визначено термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, до 24.08.2022 включно.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Справа № 761/13928/22 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3151/2022 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт або інший, більш м'який запобіжний захід.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідністю висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
17.08.2022 від захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт або інший, більш м'який запобіжний захід, або зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У доповненнях захисник, обгрунтовуючи посилання на допущену слідчим суддею неповноту судового розгляду, зазначав, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про дослідження та долучення доказів наявності хронічних захворювань у підозрюваного, та малолітніх дітей у рідної сестри підозрюваного. Також, слідчим суддею не взято до уваги характеристику ОСОБА_7 , видану засновником «ALL STARS BOXING CLUB».
Крім того, апелянт зазначав, що слідчим суддею не належним чином перевірено матеріали кримінального провадження на предмет їх достатності для висновку про обгрунтованість підозри, зокрема відсутності передумов для повідомлення ОСОБА_7 29.07.2022 про зміну повідомленої підозри.
Апелянт зазначав, що відповідно до суті повідомленої підозри, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні хуліганських дій, які мали місце після того, як в нього було здійснено декілька пострілів. Підозрюваний в суді пояснив, що захищався від неправомірних дій ОСОБА_12 , а тому сторона захисту вважає, що кваліфікація його дій за таких обставин за ч. 4 ст. 296 КК України є неправильною.
Крім того, вилучення під час обшуку зброї з квартири, у якій проживав ОСОБА_7 , відбулось без його присутності. Вилучені предмети не дактилоскопіювались на предмет належності ОСОБА_7 , а останній їх існування заперечує.
Зазначене, на переконання апелянта, вказує на те, що висновок суду про обгрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Також, апелянт звертав увагу на незаконність затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України, зокрема те, що згідно даних протоколу затримання, підозрюваного затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке мало місце більше ніж за півроку до моменту затримання.
Апелянт посилався на те, що ризики, які зазначені стороною обвинувачення у клопотанні та враховані судом, є надуманими та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Зокрема, судом встановлено те, що ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що на думку суду підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_13 створив умови для його виїзду на тимчасово окуповану територію Донецької області, а також те, що мати ОСОБА_7 постійно знаходиться у м. Донецьку.
Однак, ОСОБА_7 є зареєстрованим як переміщена особа і проживає на території м. Києва. Виїхати за межі тимчасово окупованої території Донецької області ОСОБА_7 вирішив, оскільки пов'язує своє життя саме з Україною і не має наміру повертатись на тимчасово окуповані території.
Крім того, згідно протоколу обшуку від 31.05.2022, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , ухвала суду, якою дозволено проведення обшуку, була пред'явлена матері ОСОБА_7 - ОСОБА_14 , яка знаходилась за вказаною адресою.
На переконання апелянта, безпідставними є твердження про те, що ОСОБА_7 може сховати якісь речові докази або спотворити їх, оскільки за адресою проживання ОСОБА_7 і в автомобілі, до якого він можливо має відношення, проведено обшук. Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_7 не містить опису щодо застосування ним предметів, які можуть мати значення для кримінального провадження як речові докази.
ОСОБА_7 не може та не має наміру впливати на свідків, оскільки він не заперечує свою присутність на місці під час інкримінованих йому подій, а заперечує лише кваліфікацію своїх дій, яка є неправильною. Він не мав наміру грубо порушувати громадський порядок, а лише захищався від неправомірних дій, вчинених відносно нього ОСОБА_12 . Крім того, свідки стороною обвинувачення допитані, що свідчить про те, що зазначений ризик є надуманим.
Також, апелянт посилався на те, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду не містить посилання на те, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти настанню ризиків, згідно ст. 177 КПК України, а визначений слідчим суддею розмір застави є занадто суворим для підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100010002285 від 23.09.2021 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Як зазначено у клопотанні слідчого, органом досудового розслідування встановлено, що 12.08.2021 року близько 21 год. 26 хв., ОСОБА_7 разом із невстановленими особами на автомобілі «Mercedes-Benz» з номерними знаками НОМЕР_1 , прибули до закладу громадського харчування «SHEF», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Конєва, 6, де зустрілись з ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами. В цей час, ОСОБА_12 разом із невстановленою особою на автомобілі «Audi A6» з державними реєстраційними номерними знаками НОМЕР_2 , також прибули до закладу громадського харчування «SHEF», де зустрілись з іншими невстановленими особами.
У подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, достовірно усвідомлюючи, що знаходяться у громадському місці, у присутності понад 13 відвідувачів (більш точна кількість слідством не встановлена), які знаходились за столиками літньої тераси закладу громадського харчування «SHEF», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Конєва, 6, умисно грубо порушили громадський порядок, із застосуванням вогнепальної зброї з мотивів явної неповаги до суспільства, тим самим припинили нормальну діяльність вказаного закладу при наступних обставинах.
Так, поблизу входу до літньої тераси закладу громадського харчування «SHEF», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи зустріли ОСОБА_12 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які рухались їм на зустріч.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загально прийняті норми моральності та поведінки, зневажливо ставлячись до оточуючих та нехтуючи їхніми правами, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із вогнепальної зброї, спеціально та заздалегідь заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень, після того як ОСОБА_12 дістав із-за поясного ременя предмет схожий на зброю, та здійснив декілька пострілів, тим самим спровокувавши бійку.
Після цього в ході бійки ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, ігноруючи загальноприйняті норми моральності та поведінки, зневажливо ставлячись до оточуючих та нехтуючи їхніми правами із застосуванням вогнепальної зброї, почали наносити один одному тілесні ушкодження.
Так, ОСОБА_7 після пострілу ОСОБА_12 , пригнувшись та приблизившись до останнього, повалив його на землю. В цей час до ОСОБА_12 відразу підбігли ОСОБА_13 та інші не встановленні досудовим розслідуванням особи, які по черзі розпочали завдавати тілесні ушкодження ОСОБА_12 та іншій невстановленій досудовим розслідуванням особі.
В свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа відібрала у лежачого на землі ОСОБА_12 вогнепальну зброю та здійснила декілька пострілів в сторону ОСОБА_12 та іншої невстановленої досудовим розслідуванням особі.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 правою рукою схопивши металеву круглу урну продовжив наносити удари по ОСОБА_12 який в той час уже стояв на ногах, одночасно переміщаючись в напрямку паркувального майданчику готелю «Favor Park». Також в ході конфлікту між вищевказаними особами, дві невстановлені досудовим розслідуванням особи, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загально прийняті норми моральності та поведінки, зневажливо ставлячись до оточуючих та нехтуючи їхніми правами застосували предмети схожі на зброю, та здійснили декілька пострілів один в одного.
Продовжуючи свій злочинний умисел діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загально прийняті норми моральності та поведінки, зневажливо ставлячись до оточуючих та нехтуючи їхніми правами, ОСОБА_7 , біля паркувального майданчику готелю «Favor Park» завдав два удари руками по голові ОСОБА_12 , в цей час до ОСОБА_12 , позаду підбігла невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка нанесла один удар ногою по ногам ОСОБА_12 після чого останній повалився на землю, а невстановлена досудовим розслідуванням особа нанесла ще один удар в область голови, в цей час позаду ОСОБА_12 підбігла інша невстановлена досудовим розслідуванням особа та нанесла останньому удар ногою в область голови.
В подальшому ОСОБА_7 та невстановлена досудовим розслідуванням особа продовжили завдавати тілесні ушкодження іншій невстановленій досудовим розслідуванням особі, а ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та невстановлена досудовим розслідуванням особа по черзі завдавали удари ОСОБА_12 , так невстановлена досудовим розслідуванням позаду схватила рукою ОСОБА_12 за футболку та ногою завдала удар по ногах ОСОБА_12 , внаслідок чого останній повалився на землю, в цей час ОСОБА_13 підбіг до лежачого на землі ОСОБА_12 та наніс йому один удар ногою в область голови. Після вказаного удару ОСОБА_12 , втратив свідомість та без свідомості лежав на асфальті, тим самим вказані особи припинили нормальну діяльність закладу та обслуговування клієнтів у кількості більше тринадцяти осіб (більш точна кількість слідством не встановлена), частина з яких лягла на підлогу, малолітню дитину було заховано під стіл, а інша частина залишила терасу, з метою уникнення отримання тілесних ушкоджень.
Внаслідок конфлікту, який переріс в бійку у присутності понад 13 відвідувачів (більш точна кількість слідством не встановлена) закладу громадського харчування «SHEF», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Конєва, 6, ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а вказаний заклад громадського харчування припинив свою нормальну діяльність.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше 31.05.2022, маючи умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_7 придбав при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах пістолет ПМ з маркуванням «ВІЙ 9 мм НОМЕР_3 », з магазином до нього у якому містились 7 набоїв калібру 9*18мм, а також гранату РГД-5 із запалом УЗРГМ -2, які незаконно переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, але не пізніше 31.05.2022, діючи умисно, без установленого законом дозволу, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_7 незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 пістолет ПМ з маркуванням «ВІЙ 9 мм НОМЕР_3 », з магазином до нього у якому містились 7 набоїв калібру 9*18мм, а також гранату РГД-5 із запалом УЗРГМ-2.
Після чого, 31.05.2022 у період часу з 07 год. 37 хв. до 10 год. 14 хв. на підставі ували слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено: пістолет ПМ з маркуванням «ВІЙ 9 мм НОМЕР_3 », що належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, є самозарядним пістолетом калібру 9х18 мм, що виготовлений шляхом переробки саморобним способом пристрою вітчизняного виробництва моделі «ВІЙ» №ЧН014831 калібру 9мм Р.А, який придатний до проведення пострілів. Переробка полягає у заміні штатного ствола на саморобний ствол з 6-ма нарізами правого нахилу під патрон калібру 9*18 мм та з різьбою для кріплення пристрою для безшумної стрільби; магазин із 7 пістолетними патронами калібру 9*18мм, що належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї; гранату РГД-5 із запалом УЗРГМ-2, що відносяться до другої категорії вибухонебезпечності «Небезпечно».
Згідно долученого до клопотання протоколу затримання від 31.05.2022, цього дня ОСОБА_7 , затримано у порядку ст. 208 КПК України, та цього ж дня йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні хуліганства, тобто у грубому порушені громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 296 КК України.
07.06.2022 ОСОБА_7 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні хуліганства, тобто у грубому порушені громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 296 КК України, та у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.06.2022 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29.07.2022 включно, без визначення застави.
Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_16 від 25.07.2022, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100010002285 до трьох місяців.
25.07.2022 старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в міста Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.07.2022 задоволено частково клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 24.08.2022 включно, із визначенням застави підозрюваному ОСОБА_7 у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 гривень, та зобов'язанням його, у разі внесення застави, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, а також покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки: не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
В іншій частині клопотання відмовлено.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням кримінального процесуального законодавства, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, зокрема протоколи допитів свідків, протоколи пред'явлення особи для впізнання, протокол огляду, висновки експертів та інші долучені до клопотання матеріали, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити вчинення кримінальних правопорушень.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без вчинення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, не працює, беручи до уваги його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про часткове задоволення вимог клопотання слідчого та можливість визначення підозрюваному застави у виді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, та зменшення розміру визначеної слідчим суддею застави, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість та невмотивованість ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обгрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.
Так, згідно із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника ОСОБА_17 про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України з тих підстав, що він захищався від неправомірних дій ОСОБА_12 , на недостатність зібраних у справі доказів, на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 193 КПК України, за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
У розумінні вищенаведеної норми, допит свідків та дослідження доказів під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, є правом, а не обов'язком слідчого судді, а тому посилання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на те, що слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідків та дослідження доказів, не може свідчити про недотримання слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання.
Посилання захисника на незаконність затримання ОСОБА_7 з тих підстав, що підозрюваного затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, яке мало місце більше ніж за півроку до моменту затримання, не є визначеною законом підставою для скасування ухвали слідчого судді, проте підлягають перевірці пі час подальшого судового розгляду.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, доводи захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 не має наміру вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу або зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3