Справа № 320/8032/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
29 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Зазимської сільської ради від 22.04.2021 № 1057-10 позачергової сесії VIII скликання Зазимської сільської ради;
- зобов'язати Зазимську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,12 га для садівництва, яка розташована за адресою: село Пухівка Броварського району Київської області (КОАТУУ; 3221286801, зона: 01, квартал: 058).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що за результатами розгляду її заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га у власність для садівництва, яка розташована за адресою: с.Пухівка Броварського району Київської області, відповідачем було прийнято рішення від 22.04.2021 № 1057-10 про відмову у наданні такого дозволу у зв'язку з тим, що земельна ділянка розташована на території, яка перебуває в користуванні Міністерства Оборони України. Однак, позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що не ґрунтується на відповідних доказах.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 29.08.2022.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є вдовою учасника АТО, що підтверджується свідоцтвом про одруження, свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2015 № 29/1 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та має право на першочергове отримання земельних ділянок згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 р. № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».
03.04.2021 позивачка, на підставі ст. 118 Земельного кодексу України, звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої за адресою: с.Пухівка Броварського району Київської області (КОАТУУ: 3221286801, зона:01, квартал 058) у межах населеного пункту для садівництва з подальшою передачею земельної ділянки у приватну власність.
До вказаного клопотання позивачка долучила копії: паспорту, ідентифікаційного коду, графічного матеріалу, на якому зазначено бажано місце розташування земельної ділянки, свідоцтва про смерть учасника АТО - чоловіка заявниці, свідоцтва про брак.
Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 22.04.2021 № 1057-10, відмовлено позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в с. Пухівка, оскільки зазначена в графічних матеріалах, доданих до клопотання, земельна ділянка розташована на території, яка перебуває в користуванні Міністерства Оборони України.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на час прийняття спірного рішення за результатами розгляду звернення позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інсатнції помилковими та необґрунтованими, оскільки відповідач не виконав обов'язку довести правомірність свого рішення, не подав відзив на позовну заяву та не виконав вимог увхали про надання доказів. Крім того, при вирішенні спору, судом першої інсатнції було використано інформацію, доказів на підтвердження якої, до матеріалів справи долечено не було.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР, територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно норм статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).
При цьому, статтею 118 Земельного кодексу України, встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята). У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).
Відповідно до положень частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої).
Тож, з наведеного слідує, що Земельним кодексом України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 22.04.2021 відповідач прийняв рішення № 1057-10, яким відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки земельна ділянка знаходиться в користуванні Міністерства оборони України.
Суд першої інсатнції звернув увагу на те, що листа Укрземпроект від 17.10.1973 №039 вбачається, що до Краснознаменного Київського воєнного округу надсилався план земельної ділянки, відведеної в постійне користування площею 187,5 га в/ч НОМЕР_2 під спецпотреби із земель Пухівського птахорадгоспу-репродуктору Броварського району, та акт відводу в натурі земельної ділянки. До листа був долучений акт відводу земельної ділянки в натурі та план вказаної земельної ділянки, документи датовані 1973 роком, та План земельної ділянки, відведеної в постійне користування в/ч НОМЕР_2 для спецпотреб 187,5 га з землекористування Пухівського племптахорадгоспу, проведено на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 24.07.1973 №504-рс.
Так, розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 24.07.1973 № 504-рс військовій частині НОМЕР_2 для спецпотреб із землекористування Пухівського племптахорадгоспу-репродуктору Броварського району відведено в натурі земельну ділянку в селі Пухівка площею 187,5 га.
За Актом відводу в натурі земельної ділянки в постійне, тимчасове користування дану ділянку відведено військовій частині НОМЕР_2 та складено план земельної ділянки.
З Акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Пухівської сільської ради вбачається, що землекористувачем в/ч НОМЕР_4 згідно розпорядження РДА від 17.03.1993 №126 проведена інвентаризація земель в/ч НОМЕР_4 з використанням облікових статистичних даних: державного звіту 1992 року, згідно якого земельна ділянка в/ч НОМЕР_4 в адмінмежах Пухівської сільради площею 167,9 га використовується для потреб оборони 133,2 га, не використовується для даних потреб 34,7 га; на час інвентаризації в користуванні в/ч НОМЕР_4 знаходилось всього 167,9 га земель, в тому числі в постійному користуванні 167,9 га; частина земель пропонується для передачі в народне господарство; в користуванні в/ч НОМЕР_4 залишається 133,2 га в постійному користуванні.
Згідно листа від начальника Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 09.02.1999 №144/1/71 на ім'я заступника командувача сил України, заступника командувача північного ОК, начальника КЕВ м. Києва, останнім надсилався перелік земельних ділянок, що пропонується передати місцевим органам самоврядування, який був затверджений Міністром оборони України 05.05.1999.
Згідно переліку земельних ділянок, що пропонуються до передачі місцевим органам самоврядування, затвердженого 05.02.1999 Міністром оборони, в даному списку - переліку під номером 8 зазначено: місто дислокування Київська область, загальна площа земельної ділянки 70,1 га, площа, що пропонується до передачі 65,1 га, хто пропонує до передачі: начальник головного управління інженерних військ. До переліку долучався план із зазначенням місця дислокування земельної ділянки.
Згідно рішення Пухівської сільської ради №250 від 29.12.2001 (ХУІІІ сесія ХХІІІ скликання) з назвою "Про вилучення земельної ділянки в/ч НОМЕР_3", розглянувши на сесії погодження Міністра оборони України від 5.02.1999 про передачу місцевому самоврядуванню земельної ділянки в/ч НОМЕР_3 на території Пухівської сільської ради площею 65,1 га та керуючись п. 1 ст. 27 ЗК України, сільська рада вирішила вилучити із землекористування в/ч НОМЕР_3 земельну ділянку площею 65,1 га земель оборони (військовий полігон) та передати її до земель запасу. Головному спеціалісту Броварського районного відділу земельних ресурсів внести зміни до земельно-облікових документів. Командиру в/ч НОМЕР_3 виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 5,0 га, що залишились в користування військової частини.
Відповідно до Земельного кодексу УРСР, що діяв станом на 1973 рік, усі землі перебували у державній власності. Згідно ст. 157 Земельного кодексу УРСР, що діяв станом на 1973 рік, допускалось існування земель для спеціальних цілей або земель спеціального призначення, на яких розміщувались фортеці та інші військові споруди та які знаходились в управлінні відповідних відомств.
Земельним кодексом УРСР 1990 року закріплено визначення поняття земель оборони як земель, наданих для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про військові формування на Україні" від 24 серпня 1991 року №1431-XII було підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, утвореному МО України.
Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року №1540-XII було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Відповідно до Закону України "Про оборону України" та Закону України "Про Збройні Сили України" створено на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського Флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, крім військ, які входять до складу Стратегічних Сил Стримування, Збройні Сили України (пункт 1 Указу Президента України від 12.12.1991 "Про Збройні Сили України").
Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Отже, за висновками суду першої інсатнції, земельна ділянка, у складі якої знаходяться бажана для отримання позивачем у власність ділянка площею 0,12 га, яка розташована за адресою: с.Пухівка Броварського району Київської області (КОАТУУ: 3221286801, зона:01, квартал: 058), була відведена у 1973 році для потреб держави, є державною власністю та перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України.
Водночас, апелянт вказує на те, що суд першої інсатнції безпідставно посилався на вказане вище, адже відповідачем не було надано відповідних підтверджень наведеному, тому і суд не мав підстав для прийняття вкзааної інформації при вирішенні спору.
Колегія суддів, в аспекті вказаних посилань апеляційної скарги зазначає, що по перше, позивач вважаючи висновки суду, які ґгрунтуються на відповідних даних, не відповідають дійсності, повинна обґрунтувати у чому саме допущено судом першої інсатнції порушення норм матеріального права, чого апеляційна скарга не містить. По друге, колегія суддів вказує на те, що на виконання вимог увхали суду першої інсатнції від 07.10.2021, відповідачем було долучено копію рішення Зазимської сільської ради про затвердження регламенту, копію клопотання позивача, рішення сівльської ради від 22.04.2021 № 1057-10, копію витягу з протоколу, викопіювання з проекту формування території Пухівської сільської ради, викопіювання зі схеми економіко-планувального зонування території с. Пухівка. (а.с. 23-57)
З наданих відповідачем викопіювання з проекту формування території Пухівської сільської ради, викопіювання зі схеми економіко-планувального зонування території с. Пухівка, підтверджується, що бажана до отримання позивачем земельна ділянка, знаходиться на теритрії, яка перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України. (а.с. 55-56)
Апелянт не спростувала встановлених обставин належним обґрунтуванням або відповідними доказами. Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що на момент розгляду вказаної заяви про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, було припинено в установленому порядку право користування Міністерства оборони України даною земельною ділянкою.
У частині посилань апелянта на те, що відповідач не виконав обов'язку довести правомірність свого рішення, не подав відзив на позовну заяву та не виконав вимог ухвали про надання доказів, колегія суддів зазначає, що відповідач 27.10.2021 виконав вимоги ухвали суду від 07.10.2021 про витребування доказів, при цьому, неподання відзиву на позовну заяву, за наявності обставин, які підтверджують правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення, не є підставою для задоволення позовних вимог з цих підстав.
Тож, на час прийняття спірного рішення за результатами розгляду звернення позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача про відмову у наданні позивачки дозволу на розроблення документації із землеустрою є правомірним та відповідає ст. 118 ЗК України щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки, оскільки ч. 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними у порядку, визначеному законом.
Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко