01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Терлецька О.О. суддя-доповідач: Епель О.В.
30 серпня 2022 року Справа № 320/2676/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Кобзар Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у справі
за заявою ОСОБА_1
до державного виконавця Кагарлицького районного відділу
Державної виконавчої служби
Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Київ) Околот Наталії Іванівни
про визнання протиправними та скасування рішень,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до державного виконавця Кагарлицького районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Околот Наталії Іванівни (далі - Відповідач) про:
- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Кагарлицького РВ ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Околот Н.І. від 05.03.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 57459283 в частині пункту 2 резолютивної частини цієї постанови, а саме щодо виділення в окреме провадження залишку виконавчого збору у сумі 39223,15 грн;
- визнати протиправною та скасування постанови державного виконавця Кагарлицького РВ ДВС ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Околот Н.І. від 10.03.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61488741.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у відкриття провадження у цій справі відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір не піддягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки Позивачкою оскаржуються рішення державного виконавця, прийняті в межах виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Голосіївським районним судом м. Києва.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що нею оскаржуються постанови державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, а тому такий спір, на її переконання, підсудний саме суду адміністративної юрисдикції.
З цих та інших підстав Апелянтка вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відкриття провадження в цій справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 апеляційне провадження у справі було зупинено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 апеляційне провадження у справі було поновлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 апеляційне провадження у справі було зупинено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 апеляційне провадження у справі поновлено.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що ухвалу суду підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-УІІІ (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтями 160, 161 КАС України регламентовано вимоги до позовної заяви, зокрема необхідність наведення в ній змісту позовних вимог, викладення обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги (п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України).
У частинах першій - четвертій статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що спори з приводу оскарження постанов державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору підсудні суду адміністративної юрисдикції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що предметом спору в цій справі є постанови державного виконавця від 05.03.2020 № 57459283 в частині щодо виділення в окреме провадження залишку несплаченого виконавчого збору та від 10.03.2020 № 61488741 щодо відкриття виконавчого провадження саме з приводу стягнення вказаного збору.
Разом з тим, суд. першої інстанції постановляючи оскаржувану Позивачкою ухвалу про відмову у відкритті провадження в цій справі, не встановив зазначених обставин, фактично не дослідив, що саме є предметом спору, хоча безпосередньо від цього залежить його предметна юрисдикції.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що КАС України регламентовано інститут залишення позовної заяви без руху, зокрема в разі необхідності конкретизації змісту позовних вимог та обставин, якими Позивачка їх обґрунтовує.
Однак, позовна заява ОСОБА_1 без руху залишена не була, зазначені обставини судом першої інстанції не з'ясовувалися, а натомість Позивачці одразу було відмовлено у відкритті провадження за її позовом як таким, що не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та помилковими.
При цьому, судова колегія враховує правову позицію, викладену ЄСПЛ у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France»), відповідно до якої, стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крі того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має Існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Водночас, відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Разом з тим, під час апеляційного провадження колегія суддів установила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла і згідно з відомостями уповноважених Державних нотаріальних контор, а саме Кагарлицької державної нотаріальної контори Київської області та Десятої державної київської нотаріальної контори, спадкова справа не заводилася.
Водночас, згідно з пунктом 3 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб'єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Втім, предметом цього апеляційного провадження є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі з підстав непідсудності цього спору суду адміністративної юрисдикції. Тобто, саме це питання підлягає вирішенню апеляційним судом.
Наведені вище обставини щодо смерті Позивачки можуть бути підставою для прийняття відповідного судового рішення судом першої інстанції.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення дія справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 30 серпня 2022 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
А.Г. Степанюк