30 серпня 2022 року справа №200/16201/21
м.Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року (повне судове рішення складено 03 червня 2022 року у м. Слов'янську) у справі № 200/16201/21 (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через свого представника Корнієнка Андрія Андрійовича, звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Управління), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу пенсії з 1 червня 2018 року;
- зобов'язати відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість пенсії з 1 червня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні як отримувач пенсії за віком.
Виплату пенсій позивачу припинено з 1 червня 2018 року.
У позові зазначено, що позивач не є внутрішньо-переміщеною особою.
Зауважено, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією і що суми пенсії є власністю позивача, оскільки з її заробітної плати протягом трудової діяльності здійснюватися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію протягом тривалого часу, чим порушує права позивача (а.с.1-6).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 1 червня 2018 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом перерахування пенсійних виплат на її банківській рахунок, відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Зобов'язано відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії за період з 1 червня 2018 року по дату поновлення поточної виплати пенсії шляхом перерахування цієї заборгованості на банківській рахунок ОСОБА_1 , відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначив, що згідно електронного особового рахунку НОМЕР_1 з червня 2018 року виплата пенсії позивачу була заблокована після перевірки факту перебування на території України за допомогою інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль та згідно листа Пенсійного фонду України від 10 травня 2018 року № 16210/04-21.
Право внутрішньо-переміщених осіб на отримання пенсійних виплат визначається Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Питання призначення та виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам регулюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637, які є спеціальними у сфері пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з абз.8 ч. 1 ст. 12 Закону № 1706-VII у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абз.2 п. 3 ч. 2 ст. 9 цього Закону, рішення про скасування дії довідки відповідно до п. 3 ч. 1 цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Обґрунтованими підставами, що внутрішньо перемішена особа повернулася до покинутого місця проживання, вважаються дані, отримані, зокрема, з відповідних державних реєстрів, а також у результаті обміну інформацією з органами виконавчої влади га органами місцевого самоврядування.
З урахуванням зазначеного на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо перемішених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки, виплату пенсій призупиняється особам, включеним до списків.
Згідно даних ІКІС ПФУ позивач не зверталась до управління із заявою щодо поновлення виплати пенсії з 1 червня 2018 року.
Щодо позовних вимог позивача стосовно виплати заборгованості з 1 червня 2018 року, у відзиві зазначено, що згідно особового рахунку позивача відсутня нарахована заборгованість, оскільки позивач з моменту припинення виплати пенсії, з 1 червня 2018 року, не зверталась до управління із заявою щодо поновлення виплати пенсії.
Крім того, суми пенсії, які не виплачено за період до місяця їх відновлення виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.10-13).
Згідно пенсійного посвідчення від 22 листопада 2012 року № 1526316344 позивач має статус пенсіонера, якому призначена пенсія за віком (довічно); відповідно до виписки з ІКІС ПФУ пенсію позивачу призначено з 29 жовтня 1996 року; місяць останньої виплати - травень 2018 року (а.с.14, 37, зв.бік,а.с.75).
29 вересня 2014 року позивач звернулась до начальника управління Пенсійного фонду в Дарницькому районі м. Києва із заявою про взяття на облік у зв'язку із вимушеним переїздом на нове місце проживання: АДРЕСА_2 та про направлення запиту щодо її пенсійної справи у м. Донецьк, Київський район; у заяві зазначила відомості щодо розрахункового рахунку, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.68).
Розпорядженням Дарницького районного управління Пенсійного фонду від 14 жовтня 2014 року № 79760 призначено пенсію з 1 листопада 2014 року (а.с.66).
Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 14 листопада 2014 року № 3002003769, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, позивач набула статус внутрішньо переміщеної особи (а.с.71).
Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні копії: заяви позивача від 10 жовтня 2016 року про поновлення виплати пенсії (а.с.72), Рішення комісії № 17 від 10 листопада 2016 року та № 44 від 9 листопада 2017 року про відновлення позивачу соціальної виплати як внутрішньо переміщеній особі (зв.бік,а.с.74,а.с.75), разом із цим доказів на підтвердження припинення такої виплати у період з жовтня 2014 року по листопад 2017 року суду не надано.
Відповідно до пояснень відповідача, з червня 2018 року нарахування та виплату позивачу пенсії припинено з підстав перевірки факту перебування позивача на території України за допомогою інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон та згідно листа Пенсійного фонду України від 10 травня 2018 року № 16210/04-21.
Між цим, що ані копії листа Пенсійного фонду України від 10 травня 2018 року № 16210/04-21, ані копії рішення відповідача про припинення виплати позивачу пенсії матеріали справи не містять, а відповідачем докази зазначеного суду не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно п.п.1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абз.6 цього пункту.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).
Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Також цією ж постановою визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й "інші випадки, передбачені законом".
За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування "інших випадків, передбачених законом", ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 1 червня 2018 року, тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Управління щодо не виплати їй пенсії з 1 червня 2018 року - підлягають задоволенню.
Враховуючи приписи ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо протиправності припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 1 червня 2018 року, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату їй пенсії, а також про зобов'язання відповідача виплати виниклу заборгованість з пенсії за період з 1 червня 2018 року підлягають задоволенню.
Разом із цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України були внесені зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі:
1. У постанові Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» пункт 1 викладено в новій редакції, відповідно до якої виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України . Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором; починаючи з 1 липня 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсій-ного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України;
2. У Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734», викладено пункт 27 Порядку в наступній редакції: Уповноважені банки за письмовими запитами органів Пенсійного фонду, органів праці та соціального захисту населення і Мінфіну зобов'язані подавати інформацію про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів та про їх закриття. Обмін інформацією між Мінфіном та АТ Ощадбанк щодо здійснення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі укладеного між Мінфіном та АТ Ощадбанк договору про взаємодію .
Також пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року № 167 доручено Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» забезпечити до 1 липня 2016 року відкриття поточних рахунків та видачу платіжних карток за зверненням відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови внутрішньо переміщених осіб, які не обслуговуються в публічному акціонерному товаристві Державний ощадний банк України, і не пізніше ніж з 1 серпня 2016 року розпочати за зверненням клієнтів за власний рахунок виготовлення та обмін існуючих платіжних карток на платіжні картки, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.
Метою визначення виплати пенсій внутрішньо-переміщеним особам виключно через рахунки в АТ «Державний ощадний банк України» є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення; забезпечення виплати пенсійних і соціальних допомог; недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат.
Отже, починаючи з 1 липни 2016 року виплата пенсії, що призначена внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України № 167 було оскаржено в судовому порядку в частині приписів, починаючи з 1 липня 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у справі № 826/11272/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За наслідками касаційного перегляду (постанова від 25 вересня 2018 року) Верховний Суд залишив без змін зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції та вказав, що у справі № 826/11272/16 зазначено, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оспорюванні зміни до Постанови № 637, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки будь-яких обмежень прав громадян, зокрема, вільно переміщених осіб, пов'язаних із соціальними виплатами, не встановлено, також не вбачається також і не відповідність вказаної постанови вимогам Конституції України.
Отже, пенсійні виплати мають сплачуватись (перераховуватись) на банківській рахунок особи, відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року в справі № 200/16201/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 30 серпня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук