ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 липня 2022 року м. Київ № 640/26206/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних
виплат
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Київського міського Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Київський міський Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 11 лютого 2022 року позовну заяву в частині позовних вимог за 2020 рік залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в частині позовних вимог щодо грошової допомоги до 05 травня 2018, 2019, 2020 року залишено без розгляду.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що останній має статус учасника бойових дій та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так, у 2021 році відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", що порушує прав позивача, з огляду на те, що у 2021 році після прийняття Конституційним судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідач подав до суду письмовий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні, виходячи з того, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій здійснена відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 року №325, у сумі 1491 гривень, як учаснику бойових дій на підставі списку, наданого Головним управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідачу не надано право на встановлення розмірів щорічної грошової допомоги до 5 травня, зокрема, Центр проводить перерахунок коштів, які надходять від Міністерства, та безпосередню виплату особам, які мають право на отримання такої допомоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 15 лютого 2018 року Військовою частиною НОМЕР_3 .
Згідно положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, позивач, як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу у 2021 році нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 №325.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги до 5 травня не в повному обсязі протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (надалі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
До 01 січня 1999 року зазначений Закон не містив норми щодо права осіб з інвалідністю війни на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, проте, 01 січня 1999 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII доповнено частиною в наступній редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Однак, підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (який набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Надалі, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказаним вище рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-Р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, була відновлена дія редакції статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої щорічно, до 5 травня, учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи семи мінімальних пенсій за віком, особам з інвалідністю внаслідок війни II групи восьми мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах зокрема: учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України в Рішенні від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 вже наголошував, що "забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави" (абзац дев'ятий пункту 6 мотивувальної частини).
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що з 27 лютого 2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та приписи статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункту 20 Розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Водночас, відповідно до Додатку до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 (надалі - Постанова № 325), встановлено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій у розмірі 1491,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною 5 статті 13 цього Закону.
Таким чином, на час виплати позивачу у квітні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанова Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325.
При цьому суд зауважує, що дію наведеної вище норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо виплат учасникам бойових дій у 2021 році не зупинено, вона не втратила чинність, зміни до названого Закону законодавцем не вносились.
Відтак, виходячи із визначених у частині 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, що передбачає одноразову грошову виплату в належному розмірі, який має вищу юридичну силу.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України не можуть змінювати приписи Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України" від 15 грудня 2020 року № 1082-IX на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2021 року - 1 769,00 гривень.
Отже, керуючись вищевикладеним, суд приходить до висновку, що з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність у 2021 році становить 7 354,00 грн (1 769,00 грн х 5 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність).
В той же час, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем виплата разової грошової допомоги була здійснена у розмірі 1491,00 грн.
Враховуючи наведене, виплата позивачу в 2021 році разової грошової допомоги у сумі 1491,00 грн, як і було нараховано позивачу, не відповідає статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд враховує, що ця справа не є типовою справою у розумінні пункту 21 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до обставин, викладених у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20. Однак, висновки Верховного Суду, зокрема, Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 440/2722/20 враховані судом під час розгляду цієї справи в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Кабінет Міністрів України, обмежуючи розмір грошової допомоги до 5 травня у 2021 році своєю Постановою від 08 квітня 2021 року № 325, всупереч правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, створив ситуацію, де розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України, вимушені діяти з порушенням прав та гарантій осіб, на яких поширюються положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Однак, суд зауважує, що така обставина, як необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2021 року № 325, не звільняє відповідача від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі меншому ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7, код ЄДРПОУ 22886300) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ з урахуванням виплачених сум.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко