ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
28 липня 2022 року м. Київ№ 640/18943/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7, ЄДРПОУ 22886300), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щорічно;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 та за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги щорічно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за 2020 року. В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що позивачем пропущеного строк звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 11 лютого 2022 року позовну заяву в частині позовних вимог за 2020 рік залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали від 11 лютого 2022 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що ним пропущено строк звернення до суду через хворобу на COVID-19, та у період з 17 по 31 березня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні у Центральному госпіталі МВС України.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На переконання суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач є інвалідом війни ІІ групи, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 04 грудня 2006 року Міністерством внутрішніх справ України.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач у позовній заяві зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році була виплачена йому не в повному обсязі. При цьому, слід зауважити, що позивач не оспорює того факту, що ним були отримані вказані кошти у встановлений законодавством строк.
До суду із вказаною позовною заявою позивач звернувся 02.07.2021.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надавало такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до відповідача для виплати такої допомоги у повному розмірі.
При цьому, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі №473/2190/17.
Отже строк звернення до суду з даною позовною заявою закінчився 31.03.2021.
На підтвердження доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивач надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого, згідно якої позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 17.03.2021 року по 31.03.2021 року.
Проте, позовна заява подана до суду лише 02.07.2021, тобто через 3 місяці після сплину обставин, що викладені у заяві, доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду у період з 31.03.2021 року по 02.07.2021 року позивачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині визнання протиправною бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як інваліду війни ІІ групи за 2020 рік та зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми такої допомоги на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску ОСОБА_1 не повідомлено.
На підставі вищенаведеного, керуючись частиною 3 статті 123, пунктом 8 частини 1 статті 240 та статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Київського міського Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року залишити без розгляду.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко