ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2022 року м. Київ № 640/37844/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_3 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 5, корп. 3, ідентифікаційний код - 37414016, ел. пошта - upszn.golos@kmda.gov.ua) (надалі - відповідач або УСЗН Голосіївської РДА), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_4 , компенсації за користування послугою «муніципальна няня», за період з серпня 2021 року по 03.10.2021;
- визнати протиправним рішення № 3 від 04.10.2021 про відмову ОСОБА_4 в призначенні компенсації послуги «муніципальна няня»;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації врахувати як факт зайнятості позивача, при вирішенні питання про призначення компенсації послуги «муніципальна няня», роботу за сумісництвом, зокрема, у TOB «Родинне джерело» та у Національному університеті охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату ОСОБА_4 , щомісячно компенсації за користування послугою «муніципальна няня» з 01 серпня 2021 року, на підставі поданих документів, та виплатити ОСОБА_4 шляхом перерахування на надані позивачем разом із заявою банківські реквізити, всі належні до сплати суми компенсації, починаючи з серпня 2021 року, враховуючи правові висновки суду.
В якості підстав позову зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті компенсації за користування послугою «муніципальна няня» з підстав перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/37844/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
У відзиві відповідач зазначив, що компенсація за послуги «муніципальна няня» не призначається батькам, які є батьками вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, отримувачам послуги «муніципальна няня», які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Як свідчить надана позивачем довідка КНП «Перинатальний центр м. Києва» від 03.08.2021 № 153 ОСОБА_3 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.04.2021 по 12.04.2024 (наказ від 21.04.2021 № 123/к).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_5 , є матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що вона та батько дитини - ОСОБА_7 є зайнятими.
Позивач працює одразу на трьох роботах:
1) за основним місцем роботи на 0,75 ставки лікарем акушером-гінекологом відділення сумісного перебування матері та дитини № 1 та на 0,25 ставки лікарем гематологом консультативно-діагностичного блоку в КНП «Перинатальний центр м. Києва» з 06.11.2012 по теперішній час;
2) за сумісництвом на посаді лікаря гематолога у ТОВ «Родинне джерело» з 23.07.2021 по теперішній час;
3) на умовах погодинної оплати на посаді асистента в Національному університеті охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика на кафедрі акушерства, гінекології та медицини плода з 08.09.2021.
Батько дитини - ОСОБА_7 працює в Державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені акад. О.М. Лукянової НАМН України» на посаді лікар акушер-гінеколог пологового відділення для вагітних з метаболічними порушеннями та вадами розвитку плода з 16.05.2012 по теперішній час.
01.08.2021 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_8 укладено договір про надання послуг з догляду за дитиною до трьох років «Муніципальна няня».
У матеріалах справи наявні квитанції про оплату послуг від 19.06.2021 на суму 2000,00 грн, від 02.10.2021 на суму 2000,00 грн, від 03.11.2021 на суму 2000,00 грн, 30.11.2021 на суму 2000,00 грн.
У результаті розгляду звернення ОСОБА_3 від 21.08.2021 щодо призначення компенсації послуги «муніципальна няня», Управлінням соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києва державної адміністрації прийнято рішення № 3 від 04.10.2021 про відсутність підстав для призначення компенсації послуги «муніципальна няня».
В обґрунтування зазначено, що 02.10.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 897 «Про внесення змін до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня»( далі - постанова 897), якою внесено зміни до Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 68 «Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» (далі- Порядок).
Згідно Пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 68 (далі Постанова) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 897 компенсація послуги «муніципальна няня» надається отримувачам послуги «муніципальна няня» за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», за винятком отримувачів послуги «муніципальна няня», які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вродженні вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також отримувачів послуги «муніципальна няня», у яких одночасно народилося троє або більше дітей, також у разі коли один або обидва з батьків, опікунів незайняті та є особами з інвалідністюі або II групи. Компенсація послуги «муніципальна няня» не призначається батькам, які є батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, отримувачам послуги «муніципальна няня», які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Оскільки ОСОБА_3 надіслала копію наказу про надання відпустки по догляду за дитиною №123/к від 21.04.2021, наданого КНП «Перинатальний центр м. Києва» правові підстави для подальшого призначення компенсації послуги «муніципальна няня» Управління не мало.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та висновками відповідача, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 68 затверджений Порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» (далі по тексту - Порядок №68).
Пунктом 3 Порядку № 68 передбачено, що відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків, опікуну дитини до трьох років за здійснення догляду за дитиною протягом місяця.
Призначення та виплата грошової компенсації здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Пунктом 5 Порядку № 68 визначено, що право на отримання компенсації послуги «муніципальна няня» мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років з муніципальною нянею.
Компенсація послуги «муніципальна няня» надається отримувачам послуги «муніципальна няня» за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», за винятком отримувачів послуги «муніципальна няня», які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також отримувачів послуги «муніципальна няня», у яких одночасно народилося троє і більше дітей.
Компенсація послуги «муніципальна няня» не призначається батькам, які є батьками - вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, отримувачам послуги «муніципальна няня», які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 68 для отримання компенсації послуги «муніципальна няня» отримувач послуги «муніципальна няня» подає заяву та документи/відомості у паперовій та електронній формі, зазначені в пунктах 8 і 9 цього Порядку.
Згідно пунктів 8, 11 Порядку № 68, у паперовій формі отримувач послуги «муніципальна няня» подає такі документи: заяву про надання компенсації послуги «муніципальна няня»: заяву про перерахування коштів для компенсації послуги «муніципальна няня» із зазначенням рахунка в установі банку, вибраного отримувачем послуги «муніципальна няня» відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596; копію договору між отримувачем послуги «муніципальна няня» та муніципальною нянею; документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні вартості послуги «муніципальна няня», сплаченої отримувачем послуги «муніципальна няня» (виписка з банківського рахунка, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, оформлені відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Мінфіну від 21 січня 2016 р. № 13, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 р. № 88, за місяць, в якому подано заяву.
До заяви додаються копії:
свідоцтва про народження дитини. У разі народження дитини за кордоном та відсутності свідоцтва про народження, виданого органами державної реєстрації актів цивільного стану України, - копія виданого компетентним органом країни перебування та легалізованого в установленому порядку документа про народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, з перекладом на українську мову. Вірність перекладу або справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально;
паспорта отримувача компенсації послуги «муніципальна няня» з даними про прізвище, ім'я та по батькові, дату його видачі та місце реєстрації;
документа, що посвідчує проживання на території України (для іноземця та особи без громадянства);
документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті) отримувача компенсації послуги «муніципальна няня»;
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади або суду про встановлення опіки (у разі здійснення опіки над дитиною);
довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок ІV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги (у разі потреби);
трудової книжки отримувача послуги «муніципальна няня» та документа з місця роботи, що підтверджує надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку/довідки з Пенсійного фонду України про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-7) (для фізичних осіб - підприємців);
довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності (для осіб з інвалідністю).
Місцеві структурні підрозділи з питань соціального захисту населення:
розглядають подані документи;
перевіряють факт реєстрації фізичної особи - підприємця/юридичної особи, яка надає послугу з догляду за дітьми, з якою укладено договір на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
протягом десяти робочих днів з дати надходження документів приймають рішення про призначення/відмову в призначенні компенсації послуги «муніципальна няня»;
протягом трьох робочих днів після прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні компенсації послуги «муніципальна няня» письмово або в електронній формі інформують отримувача послуги «муніципальна няня» про прийняте рішення.
Отримувачу послуги «муніципальна няня» може бути відмовлено у призначенні компенсації послуги «муніципальна няня» у разі подання неповного пакета документів, передбаченого пунктами 8 і 9 цього Порядку, відсутності інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та/або викладення недостовірної інформації в договорі.
Підставою для відмови в призначенні або для припинення виплати компенсації послуги «муніципальна няня» є також установлення факту порушення:
муніципальною нянею - вимог, передбачених абзацами третім і четвертим пункту 4 цього Порядку;
отримувачем послуги «муніципальна няня» - вимог, передбачених абзацами другим і третім пункту 5 цього Порядку.
Із системного аналізу наведених положень Порядку № 68 слідує, що компенсація послуги «муніципальна няня» надається отримувачам послуги «муніципальна няня» за умови, по-перше, зайнятості кожного з батьків відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та, по-друге, у разі відсутності обставин перебування одного з батьків у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьому, Порядок № 68 не конкретизує вид зайнятості батьків (повна, неповна), обставини перебування у відпустці для догляду за дитиною лише за основним місцем роботи чи додатково й за сумісництвом.
В розумінні статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
Як встановлено судом, позивач одночасно працює:
1) за основним місцем роботи на 0,75 ставки лікарем акушером-гінекологом відділення сумісного перебування матері та дитини № 1 та на 0,25 ставки лікарем гематологом консультативно-діагностичного блоку в КНП «Перинатальний центр м. Києва» з 06.11.2012;
2) за сумісництвом на посаді лікаря гематолога у ТОВ «Родинне джерело» з 23.07.2021;
3) на умовах погодинної оплати на посаді асистента в Національному університеті охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика на кафедрі акушерства, гінекології та медицини плода з 08.09.2021.
Згідно з довідкою КНП «Перинатальний центр м. Києва» від 04.08.2021 № 153 ОСОБА_3 з 26.04.2021 по 12.02.2024 надано вiдпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на роботі за посадою лікаря акушера-гінеколога вiддiлення сумісного перебування матері та дитини № 1 (наказ від 21.04.2021 № 123/к), однак позивач продовжує працювати на посаді лікаря-гематолога консультативно діагностичного блоку на 0,25 ставки.
Суд відмічає, що відповідно до ч. 8 ст. 179 Кодексу законів про працю України, за бажанням жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Статтею 56 Кодексу законів про працю України визначено, що на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
При цьому чинним законодавством не встановлено, де саме жінка чи інша зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого дня: на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи на іншому підприємстві.
Отже, жінка або інша зазначена особа має право працювати і на тому самому, і на іншому підприємстві або вдома.
Якщо жінка приступає до роботи на іншому підприємстві, то відповідний трудовий договір на умовах неповного робочого часу має ознаки трудового договору про роботу за сумісництвом.
Слід зазначити, що робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється постановою КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та наказом Мінпраці України від 28.06.1993 № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
За змістом статті 21 Закону України «Про відпустки» працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.
Наведене свідчить, що під час перебування у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідні особи отримують державну допомогу, а не заробітну плату передбачену трудовим договором.
Суд не заперечує той факт, що позивач є зайнятою особою в розумінні Закону України «Про зайнятість населення», так як реалізувала своє право на працю за сумісництвом.
Разом з тим, суд звертає увагу, що положення Порядку № 68 виключають можливість отримання компенсації послуги «муніципальна няня» у випадку, якщо зайнята особа скористалась своїм правом на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що встановлено судом у даній справі та стало підставою для відмови в призначенні позивачу компенсації послуги «муніципальна няня».
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення п. 5 Порядку № 68 на час прийняття оскаржуваного рішення було чинним та обов'язковим для застосування відповідачем.
Посилання позивача на нормативні недоліки Порядку щодо невизначення понять «основне місце роботи» та щодо можливості компенсації виключно за умови, що особа взагалі не перебуває у декретній відпустці за жодною із посад, не впливають на застування зазначеного пункту Порядку № 68 в силу однозначності вимоги до одного з батьків - споживача послуги «муніципальна няня», а саме щодо відсутності обставин перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стосовно посилання позивача на дискримінаційність підходу щодо призначення компенсації суд відмічає, що за практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раальте проти Нідерландів») (пункти 48, 49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06).
Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.
Суд наголошує, що відшкодування вартості послуги «муніципальна няня» є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків, опікуну дитини до трьох років за здійснення догляду за дитиною протягом місяця.
Адресність компенсаційної виплати передбачає наявність певних вимог щодо отримувача такої компенсації, зокрема, таких, що встановлені п. 5 Порядку № 68. В свою чергу обставини роботи позивача за сумісництвом є особистим вибором позивача та способом реалізації права на працю з метою одержання додаткового доходу, однак така робота виконується з певними особливостями та під час відпустки для догляду за дитиною за основним місцем роботи, що з огляду на положення Порядку № 68 виключає можливість отримання відповідної компенсації.
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності ознак дискримінаційних дій та виникнення ситуації з перебуванням позивача у менш вигідному положенні по відношенню до інших отримувачів послуги, які мають один вид зайнятості.
З урахуванням наведеного, рішення № 3 від 04.10.2021 про відмову ОСОБА_4 в призначенні компенсації послуги «муніципальна няня» правомірно прийнято на виконання вимог Порядку № 68, що вказує на відсутність підстав для здійснення виплати ОСОБА_4 сум компенсації, починаючи з серпня 2021 року.
При цьому, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які не підставі закону та/або іншого нормативного-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Враховуючи, що правові підстави для здійснення виплати компенсації ОСОБА_3 у відповідача були відсутні, а рішенням № 3 від 04.10.2021 Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у виплаті відповідної компенсації відмовлено, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати компенсації за користування послугою «муніципальна няня» за період з серпня 2021 року по 03.10.2021 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно зобов'язання Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації врахувати як факт зайнятості позивача, при вирішенні питання про призначення компенсації послуги «муніципальна няня», роботу за сумісництвом, зокрема, у TOB «Родинне джерело» та у Національному університеті охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Водночас, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи, що підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату компенсації відсутні, а оцінка фактичних обставин при вирішенні питання про призначення компенсації послуги «муніципальна няня», зокрема, в частині роботи позивача за сумісництвом належить до дискреційних повноважень Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.
Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко