ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2022 року м. Київ № 640/30406/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 31б, в якій позивач просить:
- визнати дії Управління соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмовити у призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з травня 2021 року (місяць звернення з відповідною заявою).
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що з 01 жовтня 2003 року по 30 квітня 2021 року вона перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
14 травня 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою та необхідним пакетом документів для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Листом від 10 червня 2021 року №10651-5212 відповідач відмовив у призначенні такої допомоги з посиланням на те, що станом на 01 травня 2021 року середньомісячний сукупний дохід на одну особу (3000,00 грн) перевищив розмір визначеного прожиткового мінімуму (794,50 грн).
Позивач вважає відмову відповідача у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям протиправною, з огляду на те, що вона на теперішній час відноситься до категорії осіб, які втратили працездатність, а не до категорії непрацюючих працездатних осіб, при розрахунку середньомісячного сукупного доходу відповідач мав виходити із фактично отриманих доходів, тобто застосовувати абзац 4 пункту 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632, а не абзац 1 цього ж пункту Порядку.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 14 травня 2021 року позивач звернулась до управління з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг, до якої додала декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги та довідку від 05 травня 2021 року №285.1-1-1226/21, видану Подільською районною філією Київського міського центру зайнятості.
Оскільки позивач станом на початок періоду, за який враховуються доходи з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року відносилась до категорії працездатних непрацюючих осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, як безробітна без виплат та її середньомісячний сукупний дохід на одну особу перевищив розмір визначеного прожиткового мінімуму, то у призначенні державної соціальної допомоги було відмовлено.
На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №106-51-16/1325 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» з 01 жовтня 2003 року по 30 квітня 2021 року отримувала допомогу малозабезпеченим сім'ям.
Також, згідно наявної в матеріалах справи копії довідки Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості від 24 лютого 2021 року №285.1-681/21 ОСОБА_1 станом на 24 лютого 2021 року перебуває на обліку у центрі зайнятості, проте з 05 серпня 2013 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття».
14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації з заявою про призначення їй усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, в якій просила призначити їй державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
До вказаної заяви було додано декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, у розділі ІІ якої позивач зазначила, що у період з 01 жовтня 2020 року по 01 квітня 2021 року вона отримувала дохід у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Згідно розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення державної соціальної допомоги від 03 червня 2021 року сукупний дохід ОСОБА_1 за 6 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою (жовтень 2020 року - березень 2021 року) становить 18 000,00 грн, а середньомісячний дохід відповідно становить 3 000,00 грн.
За результатом розгляду поданих позивачем документів Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації прийнято рішення №1273 від 03 червня 2021 року про відмову у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї з тих підстав, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім'ї, про що листом від 10 червня 2021 року №10651-5212 повідомлено ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з відмовою у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям і сприяння їх економічній самостійності від
Так, відповідно до статті 1 цього Закону, під державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім'ям слід розуміти щомісячну допомогу, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім'ї; непрацююча працездатна особа - особа працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім'ї, яка за станом здоров'я здатна до активної праці і не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи професійною незалежною діяльністю, не здобуває освіту за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти; прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення; середньомісячний сукупний дохід сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом.
Статтею 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ передбачено, що Призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї. Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати визначені Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (далі по тексту - Порядок №250 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку №250 передбачено, що державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім'ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.
Згідно з пунктом 7 Порядку №250 розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім'ї. Розмір прожиткового мінімуму для сім'ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення. До стабілізації економічного становища в Україні прожитковий мінімум для сім'ї та розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей державного бюджету і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Для громадян із статусом особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків. Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати розміру прожиткового мінімуму для малозабезпеченої сім'ї, крім випадків, передбачених абзацом п'ятим цього пункту.
При цьому, пунктом 9 Порядку №250 визначено, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців. Шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи). Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 (далі по тексту - Порядок №632).
Так, у відповідності до абзацу 1 пункту 13 Порядку №632 під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються: 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для непрацюючих працездатних осіб, які не мали доходів, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту), та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості та не отримували допомогу по безробіттю; осіб, які доглядали за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку.
В свою чергу, абзацом 4 цього пункту передбачено, що під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються: фактично отримані особами доходи - у разі, коли протягом періоду, за який враховуються доходи, вони отримували хоча б один із таких видів доходів, як пенсія, стипендія, державна допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, допомога по безробіттю, допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, щомісячна компенсаційна виплата, призначена непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, компенсація за надання соціальних послуг з догляд.
При цьому, у відповідності до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV до працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 досягла 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Подільським РУГУ МВС України в м. Києві 17 грудня 1996 року.
Тобто, у розумінні вимог чинного законодавства України, ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року є особою, яка втратила працездатність.
Водночас, як вже було зазначено судом, за приписами Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців. Шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
Таким чином, при обчисленні розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, в даному випадку, враховувався період, за який ОСОБА_1 отримувався дохід, з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року, тобто за шість місяців, що передують місяцю звернення за призначенням такої допомоги (14 травня 2021 року).
При цьому, слід наголосити, що у період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року ОСОБА_1 відносилась саме до осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості та не отримували допомогу по безробіттю, а не до осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з досягненням встановленого законом пенсійного віку, відповідно, при обчисленні державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, за вказаний період відповідачем правомірно було застосовано положення абзацу 1, а не 4 пункту 13 Порядку №632, як помилково вважає позивач.
Так, частиною 1 статті 9 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» установлено, що у 2021 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 35 відсотків; для осіб, які втратили працездатність, та осіб з інвалідністю - 100 відсотків; для дітей - 130 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.
Статтями 7, 8 цього Закону визначено розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; розмір мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень;
Таким чином, рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб на момент звернення позивача становив 794,50 грн. При цьому, середньомісячний сукупний дохід позивача - 3000,00 грн, тобто, перевищував розмір визначеного прожиткового мінімуму.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно, про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваного наказу, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено та останню було звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник