ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2022 року м. Київ № 640/10681/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., ознайомившись з заявою про забезпечення позову та доданими до неї документами
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
Сектору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Чернівецькій області
про визнання протиправним та скасування акту та постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач 1), Сектору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Чернівецькій області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Акт № 20 від 18 січня 2022 року про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, складений за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 лютого 2022 року № 188 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ФОП ОСОБА_1 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 10 червня 2020 року № 1099».
Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення дії Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 лютого 2022 року № 188 «Про анулювання ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої ФОП ОСОБА_1 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 10 червня 2020 року № 1099».
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає про очевидність протиправності оскаржуваної Постанови від 01 лютого 2022 року № 188. Вказує, що Акт № 20 від 18 січня 2022 року та Постанова від 01 лютого 2022 року № 188 прийняті з очевидними ознаками протиправності: з порушенням норм законодавства України, зокрема ст. 8, 39 Конституції України, ст. 16 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», абз. 4 п. 2.3., п. 3.4., 3.5., абз. 2 п. 7.8, пп. 1 п. 9.1., п. 9.2. Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.06.2018 № 428, п. 7.7., 7.12., 7.24. Регламенту НКРЕКП, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.12.2016 р. №2133 та підлягають скасуванню.
В той же час, ФОП ОСОБА_1 неправомірно позбавлений можливості використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
Ознайомившись із заявою про забезпечення доказів, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Виходячи із змісту обґрунтування заяви про забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, суд, станом на час постановлення даної ухвали, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки судом не встановлено обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов'язують можливість забезпечення позову.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність очевидних ознак протиправності рішень та дій відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
Одночасно, суд зазначає, що за вказаних обставин та відсутності правових підстав вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії буде фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене та виходячи із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволені заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.В. Аблов