ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 липня 2022 року м. Київ № 640/34290/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, м. Київ, 03057)
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4А,
про скасування постанови,-
за участю сторін:
представника позивача - Ходорич О.М.;
представника відповідача - Кушнір Л.В.;
представник третьої особи - не прибув
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову від 25.10.2021 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу в рамках ВП № 65691737.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача, зокрема, стверджує, що судове рішення, на примусове виконання якого видано виконавчий документ, виконано Департаментом ще до відкриття виконавчого провадження. Однак вказані обставини не взято до уваги державним виконавцем.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що позивачем жодних дій стосовно виконання судового рішення після відкриття виконавчого провадження не вчинялось. Водночас, надані відповіді у 2017 та 2018 роках не є свідченням його виконання, адже заява стягувача про примусове виконання рішення суду надійшла до органу виконавчої служби у 2021 року, що на думку державного виконавця є доводом того, що добровільно боржником не вжито належних заходів для виконання такого рішення.
Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна».
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав необґрунтованості заявлених вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, письмових пояснень щодо суті вимог не надав, як і не надав документів на виконання вимог ухвали суду від 14 лютого 2022 року.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №65691737 з примусового виконання виконавчого листа №826/3208/16, виданого 16 листопада 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8036400000-10069 від 07 жовтня 2015 року.
25 жовтня 2021 року в ході виконання вищезазначеного виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення суду в розмірі 5 100,00 грн.
Незгода позивача із даною постановою про накладення штрафу зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі також - Закон №1404-VIII в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статі 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З викладених норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
З аналізу норм слідує, що Законом №1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.
При цьому, поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Окремо також суд звертає увагу, що нормами статті 63 Закону №1404-VIII на державного виконавця покладено обов'язок здійснення перевірки виконання рішення протягом 10 робочих днів. Водночас, таке рішення суду боржником може бути виконано і у значно коротші строки або ж до моменту відкриття виконавчого провадження, адже норми чинного законодавства не містять таких застережень. Також, положення Закону №1404-VIII не містять законодавчо визначеного обов'язку здійснення перевірки виконання рішення суду, за примусовим виконанням якого звернувся стягувач, до моменту відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2017 року в справі №826/3208/16 визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо не переоформлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна») (код ЄДРПОУ 30622532) дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8036400000-10069 від 07 жовтня 2015 року з підстав того, що позивач вчинив всі дії, передбачені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», необхідні для переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 07 жовтня 2015 року №8036400000-10069, а дії Департаменту щодо не розгляду по суті заяви ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» від 30 грудня 2015 року про переоформлення вказаного дозволу є протиправними.
З метою відновлення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» суд зобов'язав Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна») (код ЄДРПОУ 30622532) від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8036400000-10069 від 07 жовтня 2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року в справі №826/3208/16 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відтак, судове рішення у справі №826/3208/16 набрало законної сили 18 травня 2017 року.
Згідно із частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Набрання законної сили рішенням покладає на боржника обов'язок стосовно його обов'язкового виконання уже в силу самого набрання ним законної сили та не потребує додаткового примусу для його виконання.
Так, наявними в матеріалах справи листом від 07 листопада 2011 року та від 10 січня 2018 року (тобто після набрання рішенням законної сили) представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» звернувся до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявами щодо поновлення розгляду заяви про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №8036400000-10069 від 07 жовтня 2015 року у зв'язку зі зміною 24 травня 2016 року найменування ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» на ТОВ «Тедіс-Україна» та з урахуванням заяви від 30 грудня 2015 року про переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у зв'язку зі зміною місцезнаходження ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна».
У відповідь на вказане звернення та на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року в справі №826/3208/16 розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» щодо переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з урахуванням заяви від 30 грудня 2015 року.
Листом від 15 грудня 2017 року №064-13335 Управління екології та природних ресурсів Департаменту (яке за дорученням останнього здійснило розгляд заяви Товариства) повідомило, що товариство має право продовжувати провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі виданого раніше такому товариству документа дозвільного характеру.
Факт надіслання Департаментом листа №064-13335 від 15 грудня 2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Тедіс-Україна» представником останнього не спростовано. Натомість, змістом листа від 10 січня 2018 року №26/ГО/ЮД підтверджується, що 27 грудня 2017 року Товариством було отримано лист Управління екології та природних ресурсів Департаменту від 15 грудня 2017 року №064-13335.
При цьому, матеріали справи не містять доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедіс-Україна» вказаної наданої відповіді на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року в справі №826/3208/16.
Суд звертає увагу, що резолютивна частина рішення в справі №826/3208/16 містить зобов'язання Департаменту виключно розглянути заяву Товариства по суті, без конкретизації варіантів та наслідків такого розгляду.
Водночас, наявні матеріали справи, на думку суду, підтверджують факт розгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» щодо переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами , в т.ч. з урахуванням заяви від 30 грудня 2015 року.
Незгода зі змістом такого розгляду може бути предметом судового оскарження, однак представником третьої особи таких відомостей суду не повідомлено та не надано відповідної інформації на виконання вимог ухвали суду від 14 лютого 2022 року, зокрема, і в частині спростування даних щодо користування джерелом стаціонарного забруднення на підставі дозволу №8036400000-10069 від 07 жовтня 2015 року у період з грудня 2015 року по 14 лютого 2022 року, тобто без здійснення переоформлення такого дозволу.
Суд додатково зазначає, що 01 лютого 2018 року позивач переадресував заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс-Україна» за належність до Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), так як на момент останнього звернення Департамент не здійснював вказані дії по видачі дозволів в т.ч. їх переоформлення.
Наведене, на думку суду, свідчить про вжиття позивачем заходів щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс-Україна» по суті та, як наслідок, безпідставність тверджень державного виконавця про відсутність у нього інформації станом на 25 жовтня 2021 року щодо виконання боржником рішення суду.
Факт повідомлення позивачем про вчинені ним дії стосовно забезпечення розгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс-Україна» підтверджується листом від 18 червня 2021 року та наявними в матеріалах справи доказами його надіслання органу державної виконавчої служби.
Стосовно тверджень відповідача про те, що заява стягувача про примусове виконання рішення суду надійшла до органу виконавчої служби у 2021 року, що на думку державного виконавця є доводом того, що добровільно боржником не вжито належних заходів для виконання такого рішення, суд враховує наступне.
Як уже зазначалось вище, положення Закону №1404-VIII не містять законодавчо визначеного обов'язку здійснення перевірки виконання рішення суду, за примусовим виконанням якого звернувся стягувач, до моменту відкриття виконавчого провадження.
При цьому, отримання виконавчого документа, який відповідає усім законодавчо визначеним вимогам, є підставою для його пред'явлення.
Також суд зазначає, що частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Тобто, можливість виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження прямо визначена нормами чинного законодавства, відповідно пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання не завжди є свідченням відсутності вжитих з боку боржника дій з метою виконання судового рішення. Саме в ході виконавчого провадження та вчинюваних в його межах дій державному виконавцю належить виконати обов'язок здійснити перевірку виконання рішення суду.
В строки на добровільне виконання рішення, які надаються постановою про відкриття виконавчого провадження, можуть надаватися відомості про добровільне його виконання і до моменту відкриття виконавчого провадження.
Водночас, відомостям, наведеним у листі позивача від 18 червня 2021 року державним виконавцем не надано жодної оцінки.
За таких обставин, суд не приймає доводи відповідача в даній частині як нормативно та документально необґрунтовані.
Суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 07 червня 2021 року, а спірна постанова про накладення штрафу на позивача лише 25 жовтня 2021 року, що не узгоджується зі строками, визначеними положеннями статті 63 Закону №1404-VIII.
Таким чином, аналізуючи вказані вище норми та матеріали справи, підсумовуючи вищенаведене, керуючись приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесена в рамках виконавчого провадження (ВП №65691737) від 25 жовтня 2021 року про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем не понесено судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим відсутні підстави для вирішення даного питання.
Керуючись ст. ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 25.10.2021 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу в рамках ВП № 65691737.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук