Справа № 311/848/21 Провадження № 1-і/191/96/22
30 серпня 2022 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, -
26.08.2022 року прокурор Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які враховувалися при застосуванні і продовженні обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки, будучи на свободі, останній має можливість переховуватися від суду у зв'язку з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та перебуванням м.Василівка Запорізької області, в якому знаходиться зареєстроване та фактичне місце проживання обвинуваченого, в тимчасовій окупації військами Російської Федерації та незаконно впливати на малолітню потерпілу та її законного представника у кримінальному провадженні.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обґрунтовуючи наступним. Доказів щодо наявності зазначених прокурором ризиків суду не надано. З метою недопущення порушення права обвинуваченого на якнайшвидший розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого, то провадження вже повинно бути розглянуте судом, але вкотре розглядається клопотання про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , що є порушенням норм КПК України. У обвинуваченого є стійкі соціальні зв'язки: має дружину, матір, сина. У разі обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, то обвинувачений може надати адресу за якою він буде проживати.
Заслухавши учасників судового провадження щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.
У провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, і якому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та неодноразово продовжувався.
Відповідно до Указу Президента України № 64/222 «Про введення воєнного стану в Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 року Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного Суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 року територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскількиОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі.
На думку суду, можливість обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу відсутня, адже він зареєстрований та мешкав у м.Василівка Запорізької області, яке відноситься до тимчасово окупованої території, тому на теперішній немає будь-якої можливості контролю за зобов'язаннями ОСОБА_4 у разі проживання обвинуваченого за зареєстрованим місцем проживання. Крім того, ні засуджений, ні захисник не надали ні письмово, ні усно точної інформації щодо місця проживання обвинуваченого у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу: обвинувачений лише зазначив, що він буде проживати у своєї тітки у м.Запоріжжя.
Крім того, щодо посилання захисника на те, що норми КПК України не містять вимоги про надання суду точної адреси за якою буде проживати обвинувачений у випадку застосування до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, суд вказує на наступне.
Згідно ч.1 ст.179 КК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Пунктом 2 та 3 частини 5 статті 194 КПК України передбачено, що яккщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду та повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Враховуючи, те, що сторона захисту на час розгляду клопотання не надала інформації за якою адресою, може проживати обвинувачений ОСОБА_4 , у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, то на думку суду наявні обґрунтовані сумніви у можливості виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вищезазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до особливо тяжкого злочину, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою.
Також варто зазначити, що суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв'язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину також є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 199 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29.10.2022 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошений 30.08.2022 року о 16.30 годині.
Суддя ОСОБА_1