Ухвала
12 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 381/1390/19
провадження № 51-2350 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судове рішення щодо нього.
встановив:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судового рішення щодо ОСОБА_4 у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог п. 1, 3, 4, 5, ч. 2, ч. 3 та ч. 5 цієї статті.
Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; судове рішення, що оскаржується, обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу. Крім того, до скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються.
Проте ОСОБА_4 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Звертаємо увагу на те, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від
3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського
процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Однак засуджений неправильно зазначив найменування суду касаційної інстанції, до якого він подає касаційну скаргу.
Статтею 424 КПК визначений перелік судових рішень, які можуть бути оскарженими в касаційному порядку, а саме вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Крім того, в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, та ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, за змістом вищезазначених норм, з метою належної перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин, необхідно зазначати в касаційній скарзі конкретне судове рішення, яке оскаржується.
Однак, всупереч п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК скаржник не зазначає, які саме судові рішення він просить перевірити у касаційному порядку, а також не зазначає чи було рішення суду першої інстанції переглянуто в апеляційному порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень
є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, засуджений, заперечуючи законність судового рішення, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не перевіряє правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених у вироку.
Усупереч законодавчим приписам у поданій скарзі не викладено обґрунтування незаконності судового рішення та необхідності його скасування на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Крім того, прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Згідно із ст. 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак, у вимозі засудженого не зазначається, що саме Суд має змінити у судовому рішенні.
Окрім зазначеного, усупереч ч. 3 ст. 427 КПК, засуджений у скарзі не зазначає чи бажає він брати участь у касаційному розгляді.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, однак засуджений не долучив досвоєї касаційної скарги таких рішень.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судове рішення щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3